Кенаса

Кена́са (караїмськ. כְּנֵסַה, кенеса — зібрання) — молитовний будинок караїмів.

Велика кенаса в Чуфут-Кале

Схожа на синагогу мурована або дерев’яна прямокутна у плані споруда, орієнтована з півночі на південь (у бік м. Єрусалима), накрита двосхилим або чотирисхилим дахом, іноді увінчана декоративною банею. Головний вхід — з північного фасаду. Притвор призначено для роззування і збирання літніх людей перед молитвою. Простір кенаси поділено на три неоднакові частини, з півночі на південь:

невеликий простір з дерев’яними лавами для чоловіків похилого віку, хворих і тих, котрі перебувають у траурі; над ним – закритий дерев’яними ґратами балкон для жінок;
центральна найбільша частина, підлогу якої раніше укривали килимом;
найменша вівтарна частина, підлога якої вища, ніж у решті споруди; тут у священному ковчезі зберігають сувої Тори.

Нерідко до споруди з північного, західного й східного боків прилягали галереї.

Відомо про існування караїмських кенас у Литві з 14 ст., у Криму — з 15 ст. Наприкінці 19 ст. їх тут налічувалося 11. Розрізняли соборні (великі) кенаси для святкових богослужінь і малі кенаси для повсякденних молитов. Нерідко їх споруджували поруч (як у м. Євпаторії та Чуфут-Кале).

В Україні кенаси збережено в містах Бахчисараї (у Чуфут-Кале), Бердянську, Євпаторії, Києві, Миколаєві, Севастополі, Сімферополі, Харкові. Більшість із них побудовано у 19 — на початку 20 ст. і мають статус пам’яток архітектури (Велика соборна 1807 і Мала 1815 кенаси у м. Євпаторії, кенаса 1898–1902 у м. Києві). Кенаси у містах Дніпрі, Галичі, Луцьку, Одесі, Феодосії знищено у 20 ст. Кенаси збережено й використовують за прямим призначенням у містах Вільнюсі, Єрусалимі, Стамбулі, Тракаї (Литва).

Література

Кургаєва А. Кенаса // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 121–122.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 206.