Римський храм у Гарні
Ри́мський храм у Гарні́ (вірмен. Գառնու տաճար) — язичницька культова споруда, архітектурна пам’ятка античності, Вірменія.
Зміст
Розташування
Споруда стоїть на правобережному гірському плато, з двох боків обмеженого долиною р. Азат, на території стародавньої фортеці Гарні. Є архітектурною домінантаою в ландшафті.
Історична довідка
Збудовано 77 за правління царя Трдата І (28–88; Вірменія) у межах фортеці, відомої з епохи еллінізму (3–1 ст. до н. е.). Поширена версія про участь у зведенні храму будівничих, що прибули з Риму. Храм було присвячено сонячному божеству Міхру (Мітрі). Після прийняття Вірменією християнства споруда втратила сакральну функцію, зазнала реконструкції на початку 4 ст. і стала одним із приміщень літньої резиденції вірменських царів. У 7 ст. із заходу побудовано християнську церкву, від якої збережено археологічні залишки. 1679 землетрус зруйнував споруду, проте всі її руїновані фрагменти залишилися на місці через безлюдність і важкодоступність місцевості. Російська влада у 1880-х планувала перевезти кам'яні залишки до м. Тбілісі й там відбудувати храм, проте це виявилося технічно неможливим. Залишки храму неодноразово досліджували науковці протягом 19 — середини 20 ст., зокрема М. Марр. 10.12.1968 уряд Вірменської РСР схвалив проєкт відбудови храму методом анастилозу під керівництвом архітектора О. А. Шагіняна (Сагіняна, Саїняна; 1910–1982; тепер Вірменія). Відбудову [див. Відтворення (відбудова) пам'ятки архітектури], розпочату у січні 1969, завершено 1975.
Характеристика
Збудовано з місцевого каменю твердої породи — сірого базальту, без будівельного розчину. Ретельно обтесані кам'яні блоки завдовжки до 2 м скріплено металевими стрижнями й скобами. Таке конструктивне й технологічне рішення давніх будівничих уможливило тривале збереження споруди у зоні високої сейсмічності, а після зруйнування її землетрусом — достовірну відбудову з тих самих кам'яних блоків зі збереженням автентичності.
Це периптер іонічного ордера з шістьма колонами на головному й тильному фасадах і вісьмома колонами на поздовжніх фасадах. Останнє є порушенням канонів античної архітектури, оскільки згідно з ними кількість колон на поздовжньому фасаді має бути непарною. Усі фусти колони без канелюр. Колонні портики оточують по периметру прямокутну в плані целу з антами обабіч вхідного порталу. Храм стоїть на високому подіумі, на горішню площину якого ведуть прямі дев'ятиступінчасті сходи перед головним фасадом. Обабіч сходів — невисокі пілони, прикрашені рельєфами, на яких зображено атлантів. Двосхилий дах, укритий базальтовою черепицею, утворює на головному й тильному фасадах трикутні фронтони. Численні архітектурні деталі (фриз і карниз антаблемента, вхідний портал, елементи інтер'єру тощо) мають тонкий скульптурний декор переважно рослинного характеру з мотивами орнаменту як грецькими (акант), так і вірменськими (гранат, виноград, листя горіха, квіти).
Композиція храму поєднує архітектурні риси різних традицій: античної грецької храмової (периптер), римської (подіум, колони без канелюр) і вірменської (декор і технологічні особливості). З огляду на це усталена назва пам'ятки є дещо некоректною, бо храм є вірмено-елліністичною пам'яткою, що постала як синтез архітектурних форм різних культур у східносередземноморському регіоні.
Значення
Вірменія у добу античності була у зоні політичного й культурного впливу елліністичного Парфянського царства і Стародавнього Риму. Ці культурні впливи оприявнює храм у Гарні — найстародавніша збережена пам'ятка вірменської архітектури і водночас — найавтентичніший античний храм Середземноморського регіону.
Додатково
У грудні 2013 влада дозволила збудувати кафе поряд із храмом. Це викликало не тільки обурення і протести громадськості, а й дієве протистояння: громадяни вивезли з території пам'ятки будівельні матеріали й техніку, призначені для спорудження кафе, привезли їх у м. Єреван і виставили перед входом у Міністерство культури. Внаслідок цього міністерство 08.03.2014 скасувало дозвіл на будівництво кафе.
Література
- Strzygowski J. Die Baukunst der Armenier und Europa. Bde. I-II. Wien : Kunstverlag Anton Schroll & Co., 1918.
- Мнацаканян С., Степанян Н. Памятники архитектуры Советской Армении. Ленинград : Стройиздат, 1971.
- Heidenreich R. Der Tempel bei Garni in Armenien // Antike Welt. 1973. Heft 3. S. 2–9.
- Thierry J.-M. Armenische Kunst. Freiburg : Herder, 1988. 626 s.
- Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 53
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Римський храм у Гарні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Римський храм у Гарні (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.11.2025
