Функція (архітектура)
Фу́нкція (від лат. functio — виконання, здійснення) — соціальний, виробничий, технологічний процес, для забезпечення оптимального здійснення якого створена відповідна архітектурна форма (будинок, споруда, комплекс).
Узагальнено функцію розуміють як соціальне призначення середовища архітектурного і окремих його складників, а також професійної архітектурної діяльності.
Розрізняють функції технологічні, культурні, утилітарні, естетичні, технічні, експлуатаційні тощо. Кожна архітектурна форма є функціональною. Функціональність — здатність архітектурної форми забезпечити перебіг тих соціальних, виробничих, технологічних та інших процесів, для яких створена ця архітектурна форма. Будівлі, споруди, комплекси бувають монофункціональними (житловий будинок, театр, церква) й поліфункціональними (торговельно-розважальний комплекс).
Для світової архітектури першої третини 20 ст. характерною була абсолютизація функції на шкоду іншим аспектам зодчества під помилковим гаслом «функція визначає форму». Цей напрям отримав назву функціоналізм (див. Архітектура сучасна). Вважали, що архітектурні форми, які не випливають безпосередньо із функції, є невиправданим акцентуванням архітектором свого творчого «Я». Наслідками такого підходу стали примітивізація архітектурних форм, догматизм у проєктуванні та психологічно некомфортна для людини одноманітність архітектури.
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 300.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Функція (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Функція (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.08.2023
