Покровська церква в Пархомівці

Покро́вська це́рква в Пархо́мівці — пам’ятка архітектури національного значення, Білоцерківський район, Київська область, Україна.

Покровська церква в Пархомівці. Загальний вигляд з огорожею і брамою

Вигляд з південного заходу

Вигляд з південного сходу

План

Вигляд з заходу

Портал головного входу

Мозаїка М. Реріха «Покров Богородиці» на західному фасаді.

Загальні відомості

Велика мурована церква є архітектурною домінантою с. Пархомівки як головна складова створеного одночасно й за єдиним задумом архітектурного ансамблю. Міститься в центрі села у долині р. Березнянки (лівий доплив р. Росі). Велику прямокутну в плані територію оточує мурована з жовтої цегли огорожа з наріжними вежечками, монументальною брамою, хвіртками й вартівнею. На території в руїнованому стані зберігся будинок священника серед залишків парку з віковими дубами й липами.

Історична довідка

1893 маєток у с. Пархомівці придбав інженер, промисловець, меценат (див. Меценатство) і колекціонер творів мистецтва В. Ф. Голубєв (1842–1903; Росія — Італія). Йому належить задум збудувати великий мурований храм замість занепалого дерев’яного. В. Ф. Голубєв виділив для цього земельну ділянку, кошти й замовив проект петербурзькому архітектору В. О. Покровському (1871–1931; Росія).

Після смерті В. Ф. Голубєва спорудженням храму згідно з заповітом займалися його сини: сходознавець, археолог В. В. Голубєв (1878–1945; Росія — В’єтнам) та камергер Л. В. Голубєв (1876–1942; Росія — Франція). В. Покровський залучив до оздоблення фасадів та інтер'єру художника М. Реріха, котрий виконав ескізи двох мозаїк на фасадах та 12 акварельних ескізів фрескових (див. Фреска) розписів в інтер’єрі. Будівництво розпочали 24.08.1903, на місці ним керував архітектор П. Д. Благовіщенський (1877 — після 1907; Росія).

Завершений храм освятили 24.08.1907. Після цього 29.10.1907 архітектора В. Покровського обрали академіком Імператорської Академії мистецтв. Два мозаїчних панно на фасадах за ескізами М. Реріха — «Покров Богородиці» та «Спас Нерукотворний» — виконав петербурзький майстер мозаїки В. О. Фролов (1874–1942; Росія). Проте ескізи фрескових розписів в інтер’єрі авторства М. Реріха були реалізовані частково, оскільки брати В. та Л. Голубєви, знаючи особисто й шануючи М. Реріха як художника, вважали його стилістику неприйнятною для православного храму. Унаслідок цього художник В. Т. Пермінов (1866 — після 1907; Росія) виконав за ескізами М. Реріха в наближеній до фрески новітній на той час техніці Кейма інтер’єрні розписи тільки в апсиді, на східній підпружній арці та на двох східних пілонах. Решта стін і склепінь в інтер’єрі потиньковано і побілено. У склепі під каплицею Святого Віктора, прилеглою до церкви з півдня, перепоховали забальзамоване тіло В. Ф. Голубєва.

Радянська влада закрила церкву у річницю Жовтневого перевороту 1917 07.11.1929. Було знищено іконостас, розбито церковні дзвони й мармурову плиту з каплиці, зламано поховальний склеп, з якого винесено останки В. Ф. Голубєва. 1941 тут відновили богослужіння, 1957 припинене владою. 1960 у храмі влаштували склад отрутохімікатів.

З початку 1970-х дослідженням і популяризацією Покровської церкви в Пархомівці займалася київська мистецтвознавиця Є. В. Горбенко (1914–2005; Україна). З її ініціативи коштом Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 1978 розпочато ремонтно-реставраційні роботи. Постановою Ради Міністрів УРСР 06.09.1979 Покровська церква отримала статус пам’ятки архітектури республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 924. 1992 церкву повернули релігійній громаді (тепер — Православної Церкви України).

Характеристика

Церква є тринавовою купольною базилікою з виділеним трансептом і дзвіницею 50 м заввишки на головному західному фасаді. З півдня прилягає увінчана банею тридільна каплиця Святого Віктора. Споруда вирішена в оригінальних архітектурних формах, характерних для національно-романтичних стилізацій в рамках стилю модерн. Тут поєднано модернізовані форми неороманської стилістики (як свідчення європейськості замовників і авторів) з характерними елементами архітектури м. Великого Новгорода (тепер Росія) 13–14 ст., тобто часів республіканського політичного устрою і непідлеглості деспотичній Москві. Це було маніфестацією демократичних політичних ідеалів замовників і авторів. Застосовано аркові вікна з брівками, перспективні портали, багатолопатеві ніші, аркатуру, орнаментальні смуги поребрика і бігунця. Активну роль у фасадному декорі відіграють стилізовані написи, виконані слов’янською в’яззю й напівуставом. В інтер’єрі збереглися малювання у вівтарній частині, а також лави, сходи на хори та деякі інші елементи декору. Церкву і споруди довкола неї муровано з жовтої цегли на цементному розчині під розшивку, зовні не потиньковано. В оздобленні фасадів застосовано поліхромну кераміку, різьблений мармур, фрески в нішах і мозаїку: композиція «Покров Богородиці» на західному фасаді над порталом головного входу; «Спас Нерукотворний» — на західному фасаді над входом до каплиці Святого Віктора. Усі двері виконані з заліза й орнаментовані у стилі модерн.

Значення

За характером архітектурних форм, найвищою якістю ансамблевого мистецького вирішення, добрим ступенем збереженості, зокрема й мозаїк М. Реріха, пам’ятка є унікальним для України православним храмом у стилі модерн. Вона вражає столичним характером своєї архітектури й високою культурою виконання кожної деталі.

Цікаві факти

• Вхідна брама має двостулкові ажурні дерев’яна ворота, увінчані стилізованим зображенням Трійці у вигляді хреста, поєднаного з тризубом.
• В. Фролов, виконавець мозаїчних панно Покровської церкви в Пархомівці, у 1934–1936 врятував частину мозаїк знищеного собору Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Додатково

• У 1929 місцеві комсомольці (див. Комсомол) вчинили наругу над похованням В. Ф. Голубєва: тіло винесли з порушеного склепу, з небіжчика зняли одежу, яку забрав собі комсомольський ватажок.
• У травні 1987 під час візиту в СРСР С. Реріха (сина М. Реріха) київський краєзнавець В. Г. Киркевич (1945 р. н.; Україна) показав йому світлини мозаїк М. Реріха на фасадах Покровської церкви, які доти вважали втраченими. Присутня на зустрічі у Радянському фонді культури (м. Москва) членкиня його правління Р. М. Горбачова (1932–1999; Росія), дружина М. Горбачова, запропонувала поїхати у с. Пархомівку й подивитися пам’ятку наживо. Про це негайно повідомили Центральному комітету Комуністичної партії України. 05.06.1987 член політбюро, секретар ЦК КПУ Ю. Н. Єльченко (1929–2019; Україна) провів нараду з керівниками Ради Міністрів УРСР, міністерств, відомств та Київської області щодо «реставрації і пристосування ансамбля пам’ятки архітектури республіканського значення (охоронний № 924) Покровської церкви у с. Пархомівка Володарського району Київської області та комплексної перебудови села». За проектом, розробленим інститутом Укрпроектреставрація під керівництвом архітектора-реставратора І. М. Малакової (1936 р. н.; Україна), розпочалися великомасштабні реставраційні роботи, які вели в цілодобовому режимі протягом 1987–1988. Планували розмістити в реставрованій церкві музей М. Реріха. Коли з’ясувалося, що Р. Горбачова і С. Реріх до с. Пархомівки не приїдуть, реставрацію припинили 1988, не закінчивши деяких фрагментів і деталей на фасадах (мозаїка «Спас Нерукотворнй») та в інтер’єрі (іконостас). Був полишений в руїнованому стані будинок священника.

Галерея

Каплиця Святого Віктора Мозаїка М. Реріха «Спас Нерукотворний» на західному фасаді каплиці Святого Віктора Вхід до каплиці Святого Віктора Ворота брами, прикрашені стилізованим зображенням Трійці (хрест, поєднаний з тризубом).

Джерела

• Державний архів Київської області. Ф. 1. Оп. 239. Спр. 272. Про затвердження проекту на спорудження мурованої церква у с. Пархомівці 1903 р.
• Центральний державний історичний архів України у м. Києві. Ф. 127. Оп. 943. Спр. 479. Про спорудження церкви у с. Пархомівці 1903-1907 рр.

Література

1. Горбенко Е. Н. К. Рерих на Украине. Уникальный архитектурный ансамбль в селе Пархомовка // Строительство и архитектура. 1987. № 5. С. 28–29.
2. Ситник А. Українські маршрути Миколи Реріха // Пам’ятки України. 1987. № 2. С. 44–47.
3. Витоки світла. Твори М. Реріха в с. Пархомівці на Київщині / Короткий фото-путівник (мови укр., англ.). Автор-упорядник Горбенко Є. Фото Шабловський Т. Київ : Мистецтво, 1992.
4. Кадомська М., Малакова І. Покровська церква в с. Пархомівка // З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 88–93.
5. Киркевич В. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Київ : «Техніка», 1999. 143 с.
6. Вечерський В. Церква Покрова Богородиці, с. Пархомівка // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 131.
7. Акуленко В. Штани і чоботи для комсомолу з мавзолею // Праці Центру пам'яткознавства. Київ, 2016. Вип. 29. С. 242–254.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровська церква в Пархомівці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровська церква в Пархомівці (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.12.2021