Покровська церква в Пархомівці

Покро́вська це́рква в Пархо́мівці — пам’ятка архітектури національного значення, Білоцерківський район, Київська область, Україна.

Покровська церква в Пархомівці. Загальний вигляд з огорожею і брамою
Вигляд з південного заходу
Вигляд з південного сходу
План
Вигляд з заходу
Портал головного входу
Мозаїка М. Реріха «Покров Богородиці» на західному фасаді.

Загальні відомості

Велика мурована церква є архітектурною домінантою с. Пархомівки як головна складова створеного одночасно й за єдиним задумом архітектурного ансамблю. Міститься в центрі села у долині р. Березнянки (лівий доплив р. Росі). Велику прямокутну в плані територію оточує мурована з жовтої цегли огорожа з наріжними вежечками, монументальною брамою, хвіртками й вартівнею. На території в руїнованому стані зберігся будинок священника серед залишків парку з віковими дубами й липами.

Історична довідка

1893 маєток у с. Пархомівці придбав інженер, промисловець, меценат (див. Меценатство) і колекціонер творів мистецтва В. Ф. Голубєв (1842–1903; Росія — Італія). Йому належить задум збудувати великий мурований храм замість занепалого дерев’яного. В. Ф. Голубєв виділив для цього земельну ділянку, кошти й замовив проект петербурзькому архітектору В. О. Покровському (1871–1931; Росія).

Після смерті В. Ф. Голубєва спорудженням храму згідно з заповітом займалися його сини: сходознавець, археолог В. В. Голубєв (1878–1945; Росія — В’єтнам) та камергер Л. В. Голубєв (1876–1942; Росія — Франція). В. Покровський залучив до оздоблення фасадів та інтер'єру художника М. Реріха, котрий виконав ескізи двох мозаїк на фасадах та 12 акварельних ескізів фрескових (див. Фреска) розписів в інтер’єрі. Будівництво розпочали 24.08.1903, на місці ним керував архітектор П. Д. Благовіщенський (1877 — після 1907; Росія).

Завершений храм освятили 24.08.1907. Після цього 29.10.1907 архітектора В. Покровського обрали академіком Імператорської Академії мистецтв. Два мозаїчних панно на фасадах за ескізами М. Реріха — «Покров Богородиці» та «Спас Нерукотворний» — виконав петербурзький майстер мозаїки В. О. Фролов (1874–1942; Росія). Проте ескізи фрескових розписів в інтер’єрі авторства М. Реріха були реалізовані частково, оскільки брати В. та Л. Голубєви, знаючи особисто й шануючи М. Реріха як художника, вважали його стилістику неприйнятною для православного храму. Унаслідок цього художник В. Т. Пермінов (1866 — після 1907; Росія) виконав за ескізами М. Реріха в наближеній до фрески новітній на той час техніці Кейма інтер’єрні розписи тільки в апсиді, на східній підпружній арці та на двох східних пілонах. Решта стін і склепінь в інтер’єрі потиньковано і побілено. У склепі під каплицею Святого Віктора, прилеглою до церкви з півдня, перепоховали забальзамоване тіло В. Ф. Голубєва.

Радянська влада закрила церкву у річницю Жовтневого перевороту 1917 07.11.1929. Було знищено іконостас, розбито церковні дзвони й мармурову плиту з каплиці, зламано поховальний склеп, з якого винесено останки В. Ф. Голубєва. 1941 тут відновили богослужіння, 1957 припинене владою. 1960 у храмі влаштували склад отрутохімікатів.

З початку 1970-х дослідженням і популяризацією Покровської церкви в Пархомівці займалася київська мистецтвознавиця Є. В. Горбенко (1914–2005; Україна). З її ініціативи коштом Київської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури 1978 розпочато ремонтно-реставраційні роботи. Постановою Ради Міністрів УРСР 06.09.1979 Покровська церква отримала статус пам’ятки архітектури республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 924. 1992 церкву повернули релігійній громаді (тепер — Православної Церкви України).

Характеристика

Церква є тринавовою купольною базилікою з виділеним трансептом і дзвіницею 50 м заввишки на головному західному фасаді. З півдня прилягає увінчана банею тридільна каплиця Святого Віктора. Споруда вирішена в оригінальних архітектурних формах, характерних для національно-романтичних стилізацій в рамках стилю модерн. Тут поєднано модернізовані форми неороманської стилістики (як свідчення європейськості замовників і авторів) з характерними елементами архітектури м. Великого Новгорода (тепер Росія) 13–14 ст., тобто часів республіканського політичного устрою і непідлеглості деспотичній Москві. Це було маніфестацією демократичних політичних ідеалів замовників і авторів. Застосовано аркові вікна з брівками, перспективні портали, багатолопатеві ніші, аркатуру, орнаментальні смуги поребрика і бігунця. Активну роль у фасадному декорі відіграють стилізовані написи, виконані слов’янською в’яззю й напівуставом. В інтер’єрі збереглися малювання у вівтарній частині, а також лави, сходи на хори та деякі інші елементи декору. Церкву і споруди довкола неї муровано з жовтої цегли на цементному розчині під розшивку, зовні не потиньковано. В оздобленні фасадів застосовано поліхромну кераміку, різьблений мармур, фрески в нішах і мозаїку: композиція «Покров Богородиці» на західному фасаді над порталом головного входу; «Спас Нерукотворний» — на західному фасаді над входом до каплиці Святого Віктора. Усі двері виконані з заліза й орнаментовані у стилі модерн.

Значення

За характером архітектурних форм, найвищою якістю ансамблевого мистецького вирішення, добрим ступенем збереженості, зокрема й мозаїк М. Реріха, пам’ятка є унікальним для України православним храмом у стилі модерн. Вона вражає столичним характером своєї архітектури й високою культурою виконання кожної деталі.

Цікаві факти

  • Вхідна брама має двостулкові ажурні дерев’яна ворота, увінчані стилізованим зображенням Трійці у вигляді хреста, поєднаного з тризубом.
  • В. Фролов, виконавець мозаїчних панно Покровської церкви в Пархомівці, у 1934–1936 врятував частину мозаїк знищеного собору Михайлівського Золотоверхого монастиря.

Додатково

  • У 1929 місцеві комсомольці (див. Комсомол) вчинили наругу над похованням В. Ф. Голубєва: тіло винесли з порушеного склепу, з небіжчика зняли одежу, яку забрав собі комсомольський ватажок.
  • У травні 1987 під час візиту в СРСР С. Реріха (сина М. Реріха) київський краєзнавець В. Г. Киркевич (1945 р. н.; Україна) показав йому світлини мозаїк М. Реріха на фасадах Покровської церкви, які доти вважали втраченими. Присутня на зустрічі у Радянському фонді культури (м. Москва) членкиня його правління Р. М. Горбачова (1932–1999; Росія), дружина М. Горбачова, запропонувала поїхати у с. Пархомівку й подивитися пам’ятку наживо. Про це негайно повідомили Центральному комітету Комуністичної партії України. 05.06.1987 член політбюро, секретар ЦК КПУ Ю. Н. Єльченко (1929–2019; Україна) провів нараду з керівниками Ради Міністрів УРСР, міністерств, відомств та Київської області щодо «реставрації і пристосування ансамбля пам’ятки архітектури республіканського значення (охоронний № 924) Покровської церкви у с. Пархомівка Володарського району Київської області та комплексної перебудови села». За проектом, розробленим інститутом Укрпроектреставрація під керівництвом архітектора-реставратора І. М. Малакової (1936 р. н.; Україна), розпочалися великомасштабні реставраційні роботи, які вели в цілодобовому режимі протягом 1987–1988. Планували розмістити в реставрованій церкві музей М. Реріха. Коли з’ясувалося, що Р. Горбачова і С. Реріх до с. Пархомівки не приїдуть, реставрацію припинили 1988, не закінчивши деяких фрагментів і деталей на фасадах (мозаїка «Спас Нерукотворнй») та в інтер’єрі (іконостас). Був полишений в руїнованому стані будинок священника.

Галерея

Джерела

  • Державний архів Київської області. Ф. 1. Оп. 239. Спр. 272. Про затвердження проекту на спорудження мурованої церква у с. Пархомівці 1903 р.
  • Центральний державний історичний архів України у м. Києві. Ф. 127. Оп. 943. Спр. 479. Про спорудження церкви у с. Пархомівці 1903-1907 рр.

Література

  1. Горбенко Е. Н. К. Рерих на Украине. Уникальный архитектурный ансамбль в селе Пархомовка // Строительство и архитектура. 1987. № 5. С. 28–29.
  2. Ситник А. Українські маршрути Миколи Реріха // Пам’ятки України. 1987. № 2. С. 44–47.
  3. Витоки світла. Твори М. Реріха в с. Пархомівці на Київщині / Короткий фото-путівник (мови укр., англ.). Автор-упорядник Горбенко Є. Фото Шабловський Т. Київ : Мистецтво, 1992.
  4. Кадомська М., Малакова І. Покровська церква в с. Пархомівка // З історії української реставрації. Київ : Українознавство, 1996. С. 88–93.
  5. Киркевич В. Церква Покрова Пресвятої Богородиці. Київ : «Техніка», 1999. 143 с.
  6. Вечерський В. Церква Покрова Богородиці, с. Пархомівка // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання Київ : Техніка, 2000. С. 131.
  7. Акуленко В. Штани і чоботи для комсомолу з мавзолею // Праці Центру пам'яткознавства. Київ, 2016. Вип. 29. С. 242–254.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Покровська церква в Пархомівці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Покровська церква в Пархомівці (дата звернення: 10.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.12.2021


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶