Бігунець (архітектура)

Бігунець на західному фасаді П’ятницької церкви в Чернігові

Бігунець на західному фасаді Пантелеймонівської церкви в м. Сумах

Бігунець під карнизом на фасаді головного корпусу Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях

Бігуне́ць — форма архітектурного орнаментального декору.

Здебільшого це горизонтальна смуга (фриз) на фасаді мурованої з цегли чи каменю будівлі (споруди). Рельєфний зигзагоподібний орнамент створюють у процесі мурування стіни цеглинами чи каменями, поставленими на ребро так, щоб між ними утворилися заглиблені трикутники, спрямовані вершинами поперемінно то вниз, то вгору.

В архітектурі Давньої Русі бігунець відомий з кінця 12 — початку 13 ст. (П'ятницька церква в Чернігові). Як орнаментальний мотив поширений у монументальному зодчестві Новгорода і Пскова 13–16 ст., а також Москви 16–17 ст.

В Україні бігунець широко використовували у другій половині 19 — на початку 20 ст. в архітектурних витворах стилістики історизму неоросійського (див. Неоросійський стиль) та неовізантійського (див. Неовізантійський стиль) напрямів (Пантелеймонівська церква у м. Сумах, корпуси Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях). Зрідка бігунець застосовували для декорування криволінійних архітектурних форм, наприклад арок порталів (портал семінарської церкви Резиденції митрополитів Буковини і Далмації в м. Чернівцях).

Література

1. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 62.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Бігунець (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бігунець (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.12.2020