Мостарського Старого мосту район у Старому місті
|
Мостарського Старого мосту район у Старому місті | |
|---|---|
| Країна | Боснія та Герцеговина |
| Місце розташування | Мостар |
| Площа | 7,6 га, площа буферної зони 47,6 га. |
| Рік внесення | 2005 |
| Критерії | (vi) |
Моста́рського Старо́го мо́сту райо́н у Старо́му мі́сті (англ. Old Bridge Area of the Old City of Mostar) — історичний центр міста Мостара (Боснія та Герцеговина); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 2005).
Площа території пам’ятки 7,6 га; площа буферної зони — 47,6 га.
Зміст
Розташування. Складники
Розташований у долині р. Неретви (впадає в Адріатичне море) між пагорбом Хум і підніжжям г. Вележ. Квартали старовинної забудови на східному березі річки формують мусульманську частину міста, а забудова на західному березі — хорватську католицьку західну частину. Їх поєднує Старий міст, який, крім утилітарного, набув ще й символічного значення як зв’язок між Сходом і Заходом.
Історична довідка
Поселення у місцевості, де суходільний торговельний шлях перетинав найбільшу річку Динарських Альп (див. Динарське нагір’я), відоме від 15 ст. Міст із двома баштами (попередник сучасного) вперше згадано у писемних джерелах 1459. Назву поселення Мостар (походить від mostari й означає доглядач, охоронець мосту) вперше згадано 1474. Протягом 15–16 ст. містечко розвивалося як прикордонне у складі Османської імперії. Архітектор Мімар Хайреддін (16 ст.; тепер Туреччина) за наказом султана Сулеймана І Пишного 1556–1566 збудував кам'яний одноарковий міст за проєктом свого учителя, архітектора Х. Сінана. Від 19 ст. під владою імперії Габсбургів Мостар став знаменитим своїми старими турецькими будинками та мостом, який вважали значним технологічним досягненням у галузі мостобудування.
Під час воєнних дій на теренах колишньої Югославії (див. Балканська криза 1991–2002) від 1991 міст пошкоджували обстріли артилерії і танків. Місцеві мешканці намагалися його законсервувати за допомогою підручних засобів, сподіваючись уберегти і як утилітарну комунікацію, і як символ. На Балканах старовинні капітальні мости мають важливе символічне значення, втілюючи надію на те, що різні етноконфесійні громади регіону можуть мирно співіснувати. Це найяскравіше оприявнено у романі «Міст на Дрині» сербо-хорватського письменника, уродженця Боснії і Герцеговини І. Андрича, за який йому присуджено Нобелівську премію з літератури 1961. Проте військо Хорватської ради оборони 08.11.1993 о 15 годині 52 хвилині остаточно знищило Старий міст. Було підірвано навіть берегові скелі, які правили основами для опор мостової арки.
Створений ООН Міжнародний кримінальний трибунал щодо колишньої Югославії (МТКЮ) у травні 2013 визнав знищення Старого мосту як пам'ятки культурної спадщини окремим воєнним злочином і засудив відповідального за нього хорватського генерал-майора (у 2013 — генерал-лейтенанта) С. Праляка (1945; тепер Боснія і Герцеговина — 2017; Нідерланди) до 20 років ув'язнення за сукупністю доведених воєнних злочинів. Той самий трибунал 2017 розглянув апеляцію С. Праляка, в якій його адвокати стверджували, що Старий міст як об'єкт інженерно-транспортної інфраструктури був законною воєнною ціллю. Проте трибунал цю відмовку відкинув і 29.11.2017 підтвердив попередній вирок. Після цього С. Праляк у судовій залі заявив про свою невинуватість і на знак протесту випив отруту (ціанід калію), внаслідок чого помер.
Відбудову Старого мосту розпочато 1995. Задум полягав у застосуванні реставраційного методу анастилозу, коли кожен старовинний камінь повертають на своє місце у відновленій споруді. Для цього водолази Збройних сил Угорщини підняли з річкового дна завглибшки 27 м усі камені, які формували автентичну пам'ятку. Проте технологічний аналіз визнав їх непридатними для повторного застосування, тому будівельний матеріал для відновлення видобули з того самого кар'єру, з якого його брали майстри у 16 ст. Реставраційне відтворення Старого мосту виконали турецькі будівельні компанії. Будівельні роботи вартістю 15 млн євро виконано 2002–2004 коштом Туреччини, США, Нідерландів, Італії та Хорватії за участю ЮНЕСКО. Тоді ж багато будівель у Старому місті відновлено або реконструйовано під наглядом Міжнародного наукового комітету, створеного ЮНЕСКО. Відбудований Старий міст урочисто відкрито 23.07.2004 у присутності офіційних представників 60 країн. Частину автентичних каменів мосту передано на збереження до місцевого музею.
Влада країни опікується збереженням Старого міста у Мостарі: генеральний план міста, спрямований на збереження архітектурної спадщини, 2001 затвердив уряд Федерації Боснії і Герцеговини. Історичний центр міста оголошено пам'яткою національного значення. Після 2005 затверджено План управління (менеджмент-план) і створено агентство «Старий град», яке відповідає за збереження, розвиток, управління та моніторинг пам'яток. Агентство співпрацює з іншими установами, відповідальними за охорону спадщини (здебільшого з Федеральним інститутом охорони пам'яток). Роботи, пов'язані з охороною культурної спадщини, фінансують уряд Федерації Боснії і Герцеговини та міська рада Мостара. Неподалік від Старого мосту після 2006 виконували реконструкцію з розширенням готелю «Руза», необхідного для обслуговування туристів. Оскільки це суперечило охоронному статусу пам'ятки, 2008 під тиском Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО горішній поверх готелю демонтовано.
Характеристика
Історичний центр Мостара є результатом взаємодії природних умов та людської творчості протягом тривалого історичного періоду. Сутність багатовікової культурної безперервності представлено універсальним синтезом низки життєвих явищ. Це передусім Старий міст із його передмостовими укріпленнями; багаті на знахідки археологічні культурні шари доосманської доби; релігійні споруди, житлові квартали, земельні ділянки, що зберегли розподіл ранньомодерного часу, окремі будинки, базар. Ці матеріальні форми оприявнюють місцеву специфіку громадського життя на вулицях та біля води. Архітектура символізує тутешню толерантність, зумовлену спільним життям мусульман, християн (католиків і православних) та юдеїв. Мечеті з мінаретами, костели, церкви та синагоги існували й існують поруч як свідчення того, що в регіоні хорвати-католики зі своєю західноєвропейською культурою, православні серби з елементами візантійської культури та євреї-сефарди жили разом із боснійцями-мусульманами понад чотири століття. Так утворено специфічну регіональну архітектуру, репрезентовану низкою унікальних будівничих досягнень. Усі вони скромні за фізичними розмірами, але значні для культурної історії відповідних етноконфесійних спільнот.
Старий міст має тримальну конструкцію у вигляді злегка стрілчастої кам’яної арки прогоном 28,7 м заввишки 12 м. Угорі арка завтовшки 0,77 м має ширину лише 4 м, тому міст є пішохідним і не призначений для проїзду автомобільного транспорту. Мурування виконано насухо, без застосування будівельного розчину. Кам’яні блоки у давнину з’єднували залізними скобами, а відповідні їм заглиблення у камені заливали свинцем; аналогічну технологію з використанням неіржавної сталі застосовано і під час відбудови 2002–2004.
Елементи, що відображають видатну універсальну цінність пам’ятки, збережено на місцях їхнього первісного розташування. Археологічні знахідки старих середньовічних мостів майже на тому ж місці, що й Старий міст, вказують на міцну історичну та функціональну цілісність, а також на здатність давніх будівничих інтегрувати свої витвори у наявний просторовий контекст. Завдяки цьому Старе місто Мостар, сформоване поетапно у середньовічний, османський та австро-угорський періоди, зберегло свою цілісність.
Значення
Район Старого мосту з його доосманськими, східноосманськими, середземноморськими та західноєвропейськими архітектурними особливостями є визначним прикладом багатокультурного міського поселення. Реконструйований Старий міст та Старе місто Мостар є символами міжнародної співпраці, примирення та співіснування різноманітних культурних, етнічних та релігійних спільнот. З огляду на це його внесено 2005 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 946 за критерієм (vi).
Визначну універсальну цінність Комітетом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформульовано так: «Відбудова Старого мосту та його околиць посилила та зміцнила символічне значення міста Мостара як виняткового та універсального прикладу співіснування громад різного культурного, етнічного та релігійного походження. Це підкреслює плідність безмежних зусиль людської солідарності заради миру та ефективної співпраці, попри нищівні катастрофи».
Додатково
Історія та обставини знищення Старого мосту спростовують поширене уявлення про те, що руйнівники пам’яток культурної спадщини — це неосвічені й безкультурні невігласи, котрі не усвідомлюють своїх вчинків повною мірою. Відповідальний за цей воєнний злочин С. Праляк — яскрава творча особистість, висококваліфікований фахівець із трьома університетськими дипломами (інженер у галузі електроніки, філософ і психолог), викладач університету, режисер театру, кіно і телебачення, автор фільмів і книжок. Він же — армійський доброволець, котрий від 1991 захищав свою націю. Тому ці й аналогічні руйнування не є випадковими, а особи, відповідальні за них, цілком усвідомлюють мету й наслідки своїх дій та вміють формулювати раціональні пояснення їх.
Афоризм. Генерал С. Праляк: «Я не руйнував Старого мосту. Але я би зруйнував три Старі мости за один палець мого солдата».
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre. Old Bridge Area of the Old City of Mostar. URL: https://whc.unesco.org/en/list/946
Література
- Jenning D., Koschnick H., Schneider J., Reinhardt U. Brücke über die Neretva. München : Deutscher Taschenbuch Verlag, 1995. 240 p.
- Sells M. The Bridge Betrayed: Religion and Genocide in Bosnia. Berkeley : University of California Press, 1998. 260 p.
- Yarwood J., Seebacher A., Strufe N. at all. Rebuilding Mostar: Urban Reconstruction in a War Zone. Liverpool : Liverpool University Press, 1999. 142 p.
- Pašić A. A Short History of Mostar. // Conservation and Revitalisation of Historic Mostar. Geneva : The Aga Khan Trust for Culture, 2004. P. 5–11.
- Necipoğlu G. The Age of Sinan: Architectural Culture in the Ottoman Empire. Princeton : Princeton University Press, 2005. 592 p.
- Calame J., Charlesworth E. Divided Cities: Belfast, Beirut, Jerusalem, Mostar and Nicosia. Philadelphia : University of Pennsylvania, 2009. P. 103–120.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Мостарського Старого мосту район у Старому місті // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Мостарського Старого мосту район у Старому місті (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.06.2026
