Мусульмани

Мусульма́ни [араб. المسلمون (al-Muslimūn), букв. — ті, хто відданий (Богу), хто довірив себе (Богові)] — віряни, які сповідують іслам; послідовники однієї з найбільших світових релігій.

Зміст

1 Загальна характеристика
2 Демографічна довідка
3 Джерела
4 Література
5 Автор ВУЕ

Загальна характеристика

Назва історично закріпилася за членами спільноти Мухаммеда, які засвідчили свою віру в Єдиного Бога (Аллаха) та визнали Мухаммеда останнім із шереги Божих посланців (див. Расуль). Їй передували поняття ханіф, ханіфія. Ханіфами означували тих, хто сповідував однобожжя, заперечував традиційне язичництво; у мединський період ханіфія — всі прихильники проповіді Мухаммеда. Згодом переважного поширення набув термін «муслімун» (мусульмани).

Станом на 2020-ті у глобальному світі, за різними джерелами, мешкало 1,7‒1,9 млрд мусульман (близько чверті від загальної чисельності населення планети; другий за кількістю показник після 2,3 млрд християн). Понад 60 % з них зосереджено на Азійському континенті [країна із найбільшою кількістю мусульман на 2025 — Індонезія, (242 млн; 2022, офіційна статистика)]; близько 20 % — на Близькому Сході та у Північній Африці; близько 15 % — в ареалі Тропічної Африки (на південь від Сахари). Дві третини усіх мусульман заселяють 10 країн: Індонезію, Пакистан, Індію, Бангладеш, Єгипет, Нігерію, Іран, Туреччину, Алжир, Марокко.

Світову умму утворюють представники різних народів і культур, утім найбільшу етнічну групу натепер становлять арабські мусульмани. Сповідників ісламу об’єднують базові принципи віровчення та релігійних практик (див. у ст. Іслам) за одночасного багатого розмаїття локальних традицій і звичаїв. Панівна частина світової мусульманської спільноти — послідовники сунітського ісламу (див. Суніти).

У кількох сурах Корану поняття «мусульманин» має універсальний зміст — означує вірних послідовників однобожжя (див. Монотеїзм): так, про пророка Ібрагіма (Авраама) сказано, що він «не був ні юдеєм, ні християнином, але він був ханіфом, відданим [мусульманином]! Він не був багатобожником» (Коран 3:67).

В Україні корінним мусульманським населенням є кримські татари. Крім того, на теренах України історично осідали різні етнічні меншини, що сповідували іслам. Певний відсоток мусульман становлять навернуті етнічні українці. Панівною гілкою ісламу в Україні є сунізм (традиційним для кримського ісламу є ханафітський мазгаб, див. Ханафіти).

Детальніше див. у статтях Іслам, Іслам в Україні, Мухаммед, Умма.

Демографічна довідка

Історична (упродовж 13 століть) чисельність умми змінювалася хвилеподібно, відповідно до періодів злету або занепаду мусульманського світу.

Згідно з теперішніми приблизними оцінками, у добу Багдадського халіфату (8‒13 ст.) в межах мусульманського геоареалу мешкало понад 30 млн. (але не більше 50 млн.) вірян, тобто близько десятої частини світового населення. У наступні два століття крупні демографічні втрати були спричинені руйнівним нашестям кочовиків-монголів у Середню та Західну Азію (Іран), епідеміями, зсувом торговельних шляхів із суші на море й занепадом колишніх великих центрів караванної торгівлі тощо.

Другий демографічний сплеск пов’язаний із утвердженням і розквітом Османської імперії (15‒17 ст.). Сукупна чисельність мусульман по всьому ареалу їх розселення (Іран, Афганістан, Могольська Індія, Африка, острови Південно-Східної Азії) упродовж цього періоду зросла до 85‒115 млн осіб, а частка у світовому населенні збільшилася майже вдвічі — з 11 до 19 %. За цим послідувала доба нової регресії — падіння колишнього впливу ісламських держав та скорочення їхніх демографічних ресурсів. Відступ під тиском індустріальної європейської цивілізації був повсюдним, а за приростом вірних іслам програвав «конкуренцію» з християнством. Свого демографічного мінімуму світова умма сягнула на помежів’ї 18‒19 ст. Так, за даними перепису, проведеного під час вторгнення наполеонівських військ у Єгипет, там налічували лише 2,5 млн осіб (сучасні скориговані оцінки дають цифру у 1,5 рази вищу). У колись щільно заселеній Месопотамії (Іраку) мешкало лише 1‒1,5 млн, на Аравійському півострові — не більше 5, в Ірані — 6, у Туреччині — до 9.

Чергова хвиля демографічного приросту наплинула в 19 ст.: поступальне економічне й демографічне зростання мусульманського геоареалу було зумовлене прив’язуванням територій Північної Африки, Близького Сходу та Південної Азії до європейської економіки. Якщо на середину 19 ст. кількість мусульман в світі дещо перевищувала 100 млн осіб, то на початок 20 ст. — зросла майже вдвічі (на 1900 — 180‒210 млн, приблизно 1/9 світового населення).

У 20 ст. відбулися значущі для конфігурації ісламського світу події: розпад Османської імперії та виникнення національної турецької держави; нова монархія Пехлеві в Ірані; формування системи арабських держав; розкол Індії та утворення Пакистану — першої ісламської республіки; колапс колоніальної системи та утвердження незалежних держав (зокрема Індонезії, Малайзії, країн Тропічної Африки). Темпи приросту умми дещо перевищували загальносвітові; на 1950 чисельність мусульман становила 330‒350 млн вірян (або 13‒14 % світового населення). Стрімкий злет демографічних показників припав на 2-гу половину 20 — початок 21 ст. Згідно з розрахунками міжнародних дослідницьких центрів (передусім Бюро народонаселення ООН) та даними глобальних соціологічних досліджень, мусульманське населення станом на 2009‒2010 становило бл. 1,6 млрд вірян (23 % від загальної кількості мешканців планети), на 2020 — перевищило 1,7 млрд.

Важливі емпіричні відомості для характеристики світової умми надали аналітичні звіти Дослідницького центру П’ю: «Картографування глобального мусульманського населення» (англ. «Mapping Global Muslim Population», 2009), «Майбутнє мусульманського населення світу. Прогнози на 2010‒2030 рр.» («The Future of the Global Muslim Population. Projections for 2010‒2030», 2011), «Мусульмани світу: єдність і різноманіття» («The World’s Muslims: Unity and Diversity», 2012), «Мусульмани світу: релігія, політика та суспільство» («The World’s Muslims: Religion, Politics and Society», 2013). Згідно з прогнозними обрахунками («Майбутнє світових релігій: прогнози зростання населення, 2010–2050»; «The Future of World Religions: Population Growth Projections, 2010–2050»), до середини 21 ст. кількість християн і мусульман на планеті принаймні зрівняється.

Джерела

Mapping the Global Muslim Population // Pew Research Center. 2009. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2009/10/07/mapping-the-global-muslim-population/
The Future of the Global Muslim Population // Pew Research Center. 2011. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2011/01/27/the-future-of-the-global-muslim-population/
The World’s Muslims: Unity and Diversity // Pew Research Center. 2012. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2012/08/09/the-worlds-muslims-unity-and-diversity-executive-summary/
The World’s Muslims: Religion, Politics and Society // Pew Research Center. 2013. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2013/04/30/the-worlds-muslims-religion-politics-society-overview/
The Future of World Religions: Population Growth Projections, 2010–2050 // Pew Research Center. 2015. URL: https://www.pewresearch.org/religion/2015/04/02/religious-projections-2010-2050/

Література

The Oxford Encyclopedia of the Islamic World : in 6 vol. / Еd. by J. L. Esposito. New York : Oxford University Press, 2009.
Esposito J. L. Mogahed D. Who Speaks for Islam?: What a Billion Muslims Really Think. New York : Gallup Press, 2007. 204 р.
Арістова А. В. Динаміка світової умми та її вплив на інституалізаційні процеси // Інституційні процеси конфесійного життя світу й України / За ред. А. Колодного. Київ : Українська асоціація релігієзнавців, 2015. С. 230–236.
Якубович М. М. Іслам в Україні: історія і сучасність. Вінниця : ТОВ «Нілан-ЛТД», 2016. 264 с.