Комунікації (архітектура)

Комуніка́ції (лат. communicatio — поєднання) — споруди або їхні частини, які зв’язують у просторі окремі будівлі, споруди, приміщення, території.

Комунікації у містобудуванні – транспортна дорога, розв'язка, набережна, міст

В архітектурних спорудах розрізняють комунікації:

• горизонтальні, призначені для зв’язку приміщень, розташованих в одному рівні (коридори, галереї, переходи тощо);
• вертикальні, призначені для зв’язку приміщень, розташованих у різних рівнях (сходи, пандуси, рампи, ліфти тощо);
• інженерні, призначені для забезпечення функціонування будинку чи споруди (водогін, каналізація, опалення, вентиляція, електропостачання тощо).

У містобудуванні — це розташовані у населених пунктах та поза ними шляхи сполучення, транспортні та пішохідні дороги й розв’язки, вулиці, бульвари, набережні, мости, віадуки, естакади, інженерні мережі (трубопроводи, колектори, дренажі, підземні кабелі тощо).

Горизонтальна комунікація в архітектурній споруді – коридор Вертикальна комунікація в архітектурній споруді – сходи

Література

1. Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 130.
2. Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 223–224.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Комунікації (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Комунікації (архітектура) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.02.2023