Травертин

Траверти́н (фр. travertine від лат. lapis tiburtinus — тибурський камінь) — вапняковий туф, полікристалічна, міцна, тонкозерниста гомогенна гірська порода.

Травертин у Колізеї

Історична довідка

У 1 ст. до н. е. був відомий як камінь з Тібура (тепер м. Тіволі, регіон Лаціо, Італія). Із великих брил травертинового каменю, сполучених між собою залізними зв’язками, побудовано Колізей.

Характеристика

Щільна гірська порода, іноді масивна, частіше смугаста або з волокнистою внутрішньою структурою, депонованою в гарячих джерелах. Має естетичну, господарську та наукову цінність. Для травертину характерна пориста будова, ніздрюватість, невелика твердість (не залишає подряпин на склі).

Густина — 1,8–2,5 г/см³, забарвлення світле (білий, сірий, жовтуватий, бурий).

Свіжі травертини широко варіюються за пористістю — від 10 % до 70 %. Стародавні травертини можуть мати пористість 2 %, зумовлену кристалізацією вторинного кальциту в оригінальних просторах пор, тоді як пористість деяких свіжих арагонітових травертинів у мамонтових гарячих джерелах сягає понад 80 %. Пористість близько 50 % характерна для метеогенного травертину. Термогенні травертини мають середню пористість близько 26 %.

Піддається шліфуванню та поліруванню.

Генезис

За походженням — осадова гірська порода, утворена в результаті осадження карбонату кальцію з води, зокрема вуглекислих джерел. Також виділяється з підземних вод у печерах, формуючи сталактити і сталагміти. Утворюється в результаті видалення з розчинів, що містять бікарбонат кальцію діоксиду вуглецю. Процес супроводжується падінням тиску, що зумовлено виходом підземних вод на поверхню, асиміляцією рослинами або дифузією в атмосферу внаслідок інтенсивного руху води. У результаті відбувається хімічна реакція з виділенням нерозчинного у воді карбонату кальцію: Ca(HCO₃)₂ → CaCO₃+H₂O+CO₂.

Утворює тераси та скелі. Так, у карстових порожнинах Рукомиських скель (Тернопільська область) знайдено кістки дрібних голоценових (див. Голоцен) тварин. Тераси у Єллоустонському національному парку (США) складені мінералами карбонату кальцію (переважно арагонітом із меншою часткою кальциту), вапняними відкладеннями вуглекислих джерел. У м. Бучач (Тернопільська область) виявлено стратотипи нагірянських верств — відслонення міоценових (див. Міоцен) відкладів. Травертинові скелі — на лівому березі р. Дністра.

Видобуток

До 1980-х монополію на світовому травертиновому ринку мала Італія. У 21 ст. значні обсяги травертину видобувають у Туреччині, Мексиці, Китаї, Перу, Іспанії, США. Імпорт травертину 2019 склав 17 888 т, з яких 12 804 т імпортує Туреччина.

Використання

Із травертину виробляють каміни, фонтани, черепицю, огорожі для клумб, балясини та статуї. Використовують як будівельні й облицювальні матеріали.

Подрібнений травертин застосовують у сільському господарстві для вапнування ґрунту.

Література

1. Fehler A. Die Travertine von Bad Langensalza. Bad Langensalza : Rockstuhl, 1998. 170 p.
2. Свинко Й., Волік О. Травертинові скелі Середнього Придністров’я. Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2004. 44 с.
3. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / За ред. В. С. Білецького. Донецьк : Донбас, 2007. Т. 2. 670 с.
4. Schwartzkopf E. Stat Watch December 2019: Goodbye & Hello // Stone Update. 2019. URL: https://www.stoneupdate.com/us-stone-imports/statwatch-monthly-report/1815-statwatch-december-2019-goodbye-and-hello

Автор ВУЕ

В. С. Білецький

Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Травертин // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Травертин (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.11.2021