Динька

Ди́нька — архітектурна деталь, вид декоративної прикраси колонок в архітектурі Московської держави.

Зміст

1 Характеристика
2 Історична довідка
3 В Україні
4 Література
5 Автор ВУЕ

Характеристика

Має форму сфероїда — деформованої кулі, стиснутої або витягнутої по вертикалі. Назву цій деталі дала формальна схожість із плодом дині. Призначення — суто декоративне. Застосовували у дерев'яному й мурованому будівництві. Виготовляли з різних порід дерева, а також із каменю, цегли. Згори й знизу диньку може відділяти від фуста колони, напівколони, стовпа один або два валики [див. Вал (архітектура)]. Такий само валик (іноді подвоєний) може поділяти її навпіл по горизонталі. Іноді поверхню диньки покривали різьбленим або мальованим поліхромним орнаментом.

Історична довідка

Ця архітектурна деталь виникла у дерев'яній архітектурі Давньої Русі не пізніше 13 ст. й у 14 ст. її перенесено в оформлення порталів мурованих храмів на території Великого князівства Московського (збережено кілька таких храмів зламу 14–15 ст. у м. Москві й Підмосков'ї). Від тих часів протягом 15–17 ст. диньки застосовують у світській і церковній архітектурі у декоративному оформленні колонок, напівколонок, тричвертних колонок, які формують вхідні портали воріт, дверей, наличники вікон, обрамлення арок, опори ґанків, аркадних (див. Аркада) галерей тощо. Диньки активно використовували також від другої половини 19 ст. до початку 20 ст. у стилях російсько-візантійському, російському, неоросійському, де вони, разом із кокошниками, гирками, шатрами й цибулястими банями, стали традиційною ознакою так званої справжньої російськості.

В Україні

Динька нехарактерна для українського національного зодчества. Її привнесено в Україну цілеспрямованими зусиллями російської влади як одну з символічних ознак імперського панування.

Диньки (позначені червоним кольором) у композиції церковного порталу кінця 14 ст.
Диньки у композиції порталу Пантелеймонівської церкви у м. Сумах початку 20 ст.

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 87.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 146.
Безродний П. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український тлумачний словник. 2-ге вид., випр. та допов. Київ : Вища школа, 2008. С. 76.