Російський стиль

Росі́йський стиль — стильовий напрям в архітектурі історизму другої половини 19 — початку 20 ст. у Російській імперії.

Російський павільйон на Всесвітній виставці у м. Парижі, 1878

Будівля міської думи у м. Москві

Церква Спаса на Крові у м. Санкт-Петербурзі

Собор Святого Олександра Невського на Тоомпеа у м. Таллінні

Історична довідка

Виник як реалізація ідеї про відродження національної самобутності російського мистецтва та архітектури й почав розвиватися у 1850-х на основі стилістики дерев’яної архітектури, форм мурованої архітектури Московського царства 16–17 ст. та мотивів народної мистецької творчості. Характерним було некритичне перенесення в архітектурний декор мотивів народного ужиткового мистецтва, зокрема орнаментів з вишивок (Російський павільйон на Всесвітній виставці у м. Парижі 1878 архітектора І. Ропета (І. Петрова, 1845–1908; тепер Російська Федерація). Це дало підстави П. Альошину назвати таку стилістику «півнячим стилем». Інша зневажлива назва цього стилю — «ропетовщина» — походить від прізвища архітектора І. Ропета. Самодержавство і Російська православна церква поширювали цю стилістику як у цивільній архітектурі (будівлі Історичного музею 1875–1881 та міської думи 1890–1892 у м. Москві), так і в сакральній (Церква Спаса на Крові 1883–1907 у м. Санкт-Петербурзі).

Характеристика

У церковному будівництві характерними рисами стилю були хрестовокупольна система, багатокупольність, цибулясті бані, наметові (шатрові) й бочкоподібні вінчання, а також форми вікон, порталів, ґанків і декор, характерні для московської архітектури 16–17 ст. У цій стилістиці, крім І. Ропета, працювали архітектори Л. Бенуа (1856–1929), А. Парланд (1842–1919), Д. Чичагов (1835–1894), В. Шервуд (1832–1897; усі — тепер Російська Федерація) та інші. Її активно підтримував і пропагував критик В. В. Стасов.

За межами російської етнічної території у Російській імперії великі репрезентативні споруди російського стилю символізували імперське поневолення підкорених народів (Собор Святого Олександра Невського 1895–1900 на Тоомпеа у м. Таллінні). Це стало причиною правомірного знищення таких об’єктів після здобуття незалежності відповідними націями: Собор Святого Олександра Невського на Саксонській площі (тепер площа Маршала Юзефа Пілсудського) у м. Варшаві 1894–1912 архітектора Л. Бенуа знесено 1924–1926 попри позицію проросійських депутатів Сейму, які наполягали на мистецькій вартості тієї споруди.

В Україні церкви в російському стилі поширилися наприкінці 19 — на початку 20 ст. Значну кількість їх знесено у 1920-х — 1950-х. До характерних будівель цього стилю належать: Лук’янівський народний дім у м. Києві 1902 [архітектор М. Артинов (1853–1913; тепер Україна)], Трьохсвятительска церква у м. Харкові 1907-1915 [архітектори М. Ловцов (1849–1907; тепер Російська Федерація — тепер Україна), В. Покровський (1864-1924; тепер Україна)], Собор Різдва Богородиці 1900–1906 Козельщинського монастиря у Полтавській області [(архітектор С. Носов (1861–1921; тепер Україна)]. Найпослідовнішим представником російського стилю в Україні був архітектор В. Ніколаєв, який збудував у м. Києві будинок Купецького зібрання 1882, Покровську церкву 1899, численні житлові будинки на бульварі Тараса Шевченка, вулицях Володимирській, Антоновича тощо, у м. Глухові — корпуси земської лікарні 1880–1890.

Значення

Зазначена стилістика — неорганічна й чужорідна українському культурному простору, тож її подальше толерування (див. Толерантність) українським суспільством є проблематичним, попри статус пам’яток архітектури, який надано більшості цих споруд.

Собор Різдва Богородиці Козельщинського монастиря у Полтавській області Корпус земської лікарні у м. Глухові

Література

1. Асеев Ю. Стили в архитектуре Украины. Киев : Будівельник, 1989. 104 с.
2. Ясієвич В. Російський стиль // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 259–260.
3. Вечерський В. Курс історії архітектури країн Східної Європи. Київ : АртЕк, 2007. С. 131–138.
4. Вечерський В. Елегантна «ропетовщина» Володимира Ніколаєва // Творчість архітектора Володимира Ніколаєва: Збірник наукових праць / науковий редактор і упорядник С. Юрченко; Українське товариство охорони пам'яток історії та культури, Науково-дослідний інститут історії архітектури та містобудування. Ніжин : Видавець ПП Лисенко М. М., 2015. С. 225–236.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Російський стиль // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Російський стиль (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.09.2022