Дамасій I

Зображення Дамасія І на ілюстрації до Лундського Євангелія (Швеція), сер 12 ст., колекція бібліотеки Уппсальського університету

Дама́сій І (лат. Damasus I ), Дамасій Римський (бл. 305, ймовірно м. Рим, тепер Італія — 11.12.384, м. Рим, тепер Італія) — церковний діяч, письменник, богослов, Папа Римський у 01.10.366 — 11.12.384, визнаний Католицькою церквою святим.

Дамасій I (Damasus I)
Народження	бл. 305«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.305.
Місце народження	Рим
Смерть	11.12.384
Місце смерті	Рим
Місце поховання	Рим
Місце діяльності	Римська імперія
Напрями діяльності	душпастирство, література, церковне управління
Традиція/школа	християнство

Життєпис

Народився у сім’ї вихідців із римської провінції Лузітанія (західна частина Піренейського півострова, тепер території Португалії та Іспанії). Тривалий час місцем народження діяча вважали терени Португалії, проте новітні дослідження вказують на м. Рим. Батько був дияконом римської церкви Сан-Лоренцо, згодом — єпископом однієї з римських єпархій. За його прикладом Дамасій із дитячих років обрав служіння Церкві. Здобув гарну освіту.

Про життя до обрання на Апостольський престол відомостей небагато. Розпочав церковну кар’єру як диякон, а потім священник церкви Сан-Лоренцо. Його діяльність припала на віховий для Римської імперії період правління імператора Костянтина І Великого, легітимації та утвердження християнства як офіційної релігії Риму, зміцнення статусу та авторитету християнського духовенства.

Підтримував антиаріанську позицію папи Ліберія, 354 або 355 послідував за ним у тимчасове вигнання за наказом імп. Констанція ІІ (317‒361). На той момент Дамасій був архідияконом Римської церкви, мав значний вплив серед частини кліру і вірян. Невдовзі разом із реабілітованим Ліберієм повернувся до м. Рима.

Понтифікат

Смерть папи Ліберія увиразнила розподіл римського духовенства і виборців на дві фракції, кожна з яких підтримала власного кандидата. Відтак початок понтифікату Дамасія І був позначений гострою політичною боротьбою за папську владу з дияконом Урсіном. Обидва були обрані різними фракціями практично одночасно, але в різних храмах (наявні джерела містять суперечливі відомості щодо хронології церемоній обрання й висвячення). Протистояння папи Дамасія й антипапи Урсіна супроводжували повстання, масові безчинства, криваве насильство, які вдалося нейтралізувати за допомогою світської влади лише 371. Синод Римської церкви 378 офіційно засудив Урсіна і проголосив Дамасія І правдивим Папою Римським (згодом, за папи Симмаха, прецедент тривалого протистояння виборчих фракцій став підставою для зміни процедури обрання Римського єпископа, яка надала виборчі права тільки вищому духовенству й позбавила права голосу пересічних вірян).

Як авторитетний учитель віри Дамасій І брав участь у богословських диспутах. Захищав рішення Нікейського собору 325, виступав із гострою критикою аріанства, ініціювавши скликання трьох синодів у Римі (368, 371, 377), боровся з язичництвом. Папу підтримував імператор Західної Римської імперії Флавій Граціан (правив у 375‒383), який зняв з себе титул Верховного понтифіка, заборонив поклоніння язичницьким богам, примусив жерців забрати з будівлі Римського сенату вівтар і статую богині Вікторії (381).

Дамасій І направив своїх легатів на Перший Константинопольський собор (381), де було засуджено низку єресей, підтверджено й уточнено формулювання Символу віри, прийняте на Нікейському соборі, закладено основи автокефалії помісних церков.

Провадив церковно-дипломатичну діяльність, вів переговори з Василієм Великим, очільниками інших помісних церков, державцями. Увів термін «Апостольський престол», який використав у листі (375) до іспанських єпископів, наголосивши першість Римської кафедри.

За сприяння папи всередині імператорського палацу на Палатинському пагорбі уперше був споруджений ораторій Сан-Чезаріо як місце християнських богослужінь, що стало промовистим символом християнського освячення імператорської влади (між 375 і 378).

Крім ревної релігійності, Дамасій мав глибокі теолого-богословські знання, збагачені власним інтелектуальним і духовним досвідом, чим заслужив прізвисько «Діамант віри», присвоєне радою Константинополя (381–382). Проявив себе як проповідник цінностей християнського віровчення, організатор богословсько-канонічних студій: 382 спонукав Єроніма Стридонського перекласти латиною та уніфікувати тексти Святого Письма задля точнішого викладення й розуміння вірянами основ християнства (див. Вульгата). За Дамісія було започатковано в Римі келійне чернецтво.

У листі «про тлумачення віри» (лат. «De explanation fidei») до Римського собору 382 Дамасій І з-поміж іншого визначив і біблійний канон, яким католики послуговуються дотепер.

Папа опікувався широкомасштабними реставраційними роботами з відновлення римських катакомб, віднайдення та ідентифікації могил мучеників. Стимулював ґрунтовні дослідження і збереження римських архівів.

Серед широкого загалу Дамасій І став відомий поетичними творами, які прославляли Ісуса Христа, а також чималою кількістю епітафій, що були викарбувані на могильних плитах у катакомбах св. Калліста.

Похований на римському кладовищі св. Марка і Марцеліна, згодом перепохований у базиліці Сан-Лоренцо.

Визнання

Католицька церква вшановує пам’ять святого 11 грудня. Св. Дамасія вважають покровителем археологів. Частину мощей папи зберігають в соборі Святого Петра в Римі.

1980 Конгрегація католицької освіти затвердила статут названого на честь діяча Вищого інституту богослов’я, релігійних та катехитичних наук Сан-Дамасо в Мадриді; у 1990 інститут увійшов до структури новозаснованого Центру богословських досліджень Сан-Дамасо. Від 2011 наступником закладу став Церковний університет Сан-Дамасо (ісп. Universidad Eclesiástica San Dámaso).

За понтифікату Дамасія І християнство набуло офіційного статусу державної релігії по всій Римської імперії, що спричинило з бігом історії значущий влив на формування європейської культури. Укладений текст Вульгати тривалий час мав непорушне нормативно-канонічне значення і послужив основою для більшості європейських перекладів Біблії. Від часів Дамасія І історики вказують на політику маніфестації прерогатив і першості римських єпископів у Церкві.

Твори

Gli epigrammi di papa Damaso I. / Traduzione e commento a cura di A. Aste. Tricase : Libellula, 2014. 225 р.
The Epigraphic Poetry: Introduction, Texts, Translations, and Commentary / Ed. by D. E. Trout. Oxford : Oxford University Press, 2015. 229 p.

Література

Kelly J. N. D. The Oxford Dictionary of Popes. Oxford : Oxford University Press, 1986. Р. 32–34.
Kahlos М. Vettius Agorius Praetextatus and the Rivalry Between Bishops in Rome in 366–367 // Arctos. 1997. Vol. 31. Р. 41‒54.
Carletti C. Damaso I // Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000. Vol. 1. P. 349–372.
Marucchi О. Il Pontificato Del Papa Damaso: E La Storia Della Sua Famiglia (1905). Whitefish : Kessinger Publishing, 2010. 134 р.
Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2019. Т. 1: Римські єпископи (папи) від перших століть християнства до розділення Східної і Західної церков у 1054 році. С. 187–190.

Автор ВУЕ

С. І. Присухін

Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Дамасій I // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дамасій I (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.10.2024