Антипапа

Антипапа Климент III (посередині) з Генріхом IV (зліва)

Антипапа (від анти… і Папа Римський) — у католицизмі — особа, обрана на вакантний Папський престол із порушенням процедури, або як альтернатива легітимному понтифіку.

Історична довідка

Термін «антипапа» відомий від початку 14 ст. До того побутували інші назви, усі — з негативними конотаціями, зокрема: «загарбник Апостольського престолу» (лат. invasor Sedis Apostolicae), «антихрист» (antichristus), «незаконний папа» (adulterinus papa), «антиєпископ Риму» тощо. Поява антипап у більшості випадків була зумовлена політичними обставинами, особливо від часу утворення Папської держави у 756 (див. Папська область). Серед основних причин:

  • доктринальні розходження всередині Церкви (див. зокрема: Антитринітаризм, Аріанство, Монархіанство);
  • церковні розколи, схизми;
  • суперництво ворогуючих кланів світської знаті, кожен із яких намагався лобіювати кандидатуру «власного» понтифіка;
  • тривала історична неврегульованість процедури обрання пап та ін.

Настання т. з. «епохи антипап» пов’язане з переміщенням Святого престолу з м. Рима до м. Авіньйона, що знаменувало початок періоду Великої західної схизми 1378–1417. Папи, які визнані законними, обиралися в м. Римі, ті, яких вважають антипапами, — у м. Авіньйоні.

Виділяють 3 категорії антипап:

1) ті, хто претендував перебрати на себе обов’язки папи за наявності законно обраного понтифіка;

2) ті, хто був обраний із порушенням канонів;

3) ті, хто знаходився в гострій опозиції до чинного понтифіка, але не претендував на тіару папську (уособлював антипапську позицію та церковно-політичну лінію).

Перелік пап і антипап

Розподіл першоієрархів на пап і антипап є дискусійним. Немає згоди і щодо кількості антипап (що пояснюють, зокрема, браком інформації про обставини обрання того чи іншого понтифіка). Історики згадують від 25 до 43 антипап. Згідно з офіційно ухваленим у Ватикані переліком (2000), нараховують 37 антипап. У нумерації папських імен порядковий номер, присвоєний антипапою, зазвичай не враховується.


У 20 ст. поява антипап пов’язана передусім зі супротивом реформам та інноваціям Другого Ватиканського собору 1962–1965: представники окремих течій католицького традиціоналізму (див. Седевакантизм) оголосили єретиками всіх пап, починаючи від Іоанна ХХІІІ. До найвідоміших сучасних антипап відносять: Пія ХІІІ (у миру — Ерл Люціан Пульвермахер, 1918–2009; США) та Григорія ХVІІ (у миру — Климент Домінгес-і-Гомес, 1946–2005; Іспанія). Однак, офіційний перелік антипап після постаті Фелікса V (у миру — Амадей VIII, герцог Савойський, 1439–1449; Франція, Швейцарія) станом на 2020 не поновлювався.

Література

  1. Гергей Е. История папства / Пер. с венг. Москва : Республика, 1996. 463 с.
  2. Норвич Дж. История папства / Пер. с англ. Москва Норвич Дж. История папства / Пер. с англ. Москва : АСТ, Neoclassic, 2014. 608 c.
  3. Лозинский С. Г. История папства. Москва : Юрайт, 2016. 296 с .
  4. Отрош М. І. Церковно-політична історія римс.ких пап : у 3 т.. Одеса : Фенікс, 2019-2020.

Автор ВУЕ

А. В. Арістова

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Антипапа // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Антипапа (дата звернення: 5.06.2020).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
18.03.2020

Покликання на статтю

Опитування читачів ВУЕОпитування читачів ВУЕ