Нікейський собор 325

Нікейський собор (фрагмент), ікона з монастиря Мегала Метеора (Греція). Унизу — відлучений Арій

Ніке́йський собо́р 325 (від м. Нікея, тепер тер. м. Ізник, Туреччина), Перший Вселенський собор — перше в історії християнства всецерковне зібрання єпископів з усіх земель Римської імперії та перший із 7 Вселенських соборів, визнаних як Західною, так і Східною церквами.

Історична довідка

Був скликаний у травні 325 імператором Костянтином І Великим у м. Нікеї. Згідно з історичними джерелами, ідея скликання такого собору належала раднику імператора з церковних справ єпископу Осію Кордубському; санкціонована імператорським указом.

Спонукою до скликання собору стали гострі теологічні дискусії в Александрійській церкві щодо природи Ісуса Христа, які тривали у 318‒325. Полеміка точилася передусім між Александрійським єпископом Александром (250‒326), його учнем і наступником Афанасієм (згодом заживе відомості як Афанасій Великий), з одного боку, та пресвітером Арієм і його прихильником єпископом Євсевієм Нікомідійським (дата нар. невідома — 341) — з іншого. Арій зауважував, що Син Божий не рівний Богові Отцю і не співвічний Йому, оскільки є «початком Божого творіння», а тому нижчим за рангом у небесній ієрархії щодо Бога Отця. Якщо Син і рівний Отцю, то тільки за благодаттю. Як творіння Бога Син водночас має перевагу над усім іншим творивом, оскільки саме через нього «створене все, що на небі й на землі, — видиме й невидиме». Підставу для такого висновку надавала низка авторитетних християнських текстів (Ів. 14:28; 1 Кор. 8:6; Кол. 1:15‒16; Євр. 1:1‒10; Об. 3:14). Натомість єпископ Александр заперечував повчання Арія, стверджував що Ісус має двоїсту природу — людську і божественну, а відтак є водночас і справжньою людиною, і справжнім Богом. Своє віровчення Арій виклав у прозово-віршованому творі «Бенкет» (грец. «Θάλια»). Оригінал твору втрачений, але його головні тези і фрагменти передані в працях Афанасія Великого.

З огляду на те, що віровчення Арія ставало дедалі популярнішим, а це спричиняло неабияке занепокоєння представників Александрійської церкви, єп. Александр скликав помісний собор (бл. 320), який засудив аріанство як єресь. Проте його ухвали не завадили аріанству завойовувати щобільшу кількість прихильників. З метою протидії поширенню аріанства в церковному середовищі та авторитетного санкціонування християнської богословської доктрини і був скликаний Перший загальнохристиянський (Вселенський) собор.

Найвагомішим підсумком його роботи було ухвалення всехристиянського Символу віри — першого спільного для всіх церков стислого (7 положень) викладу наріжних засад християнської релігії.

Склад, перебіг та ухвали Собору

Собор тривав понад 2 місяці, став найважливішим форумом в історії Церкви.

Початково місцем проведення планували м. Анкіру (тепер Анкара, Туреччина). Однак імператор наполіг, аби собор відбувся ближче до його резиденції, оскільки волів головувати на ньому і брати участь у дискусіях (див.: Євсевій Кесарійський. Життєпис Костянтина. Книга І, 44). Відтак місцем проведення було обрано м. Нікею.

Кошти на дорогу, проживання, харчування делегатів та організаційні витрати були виділені з імператорської казни. На собор були запрошені майже 1800 єпископів з усіх терен імперії, проте лише незначна частина з них прибули до м. Нікеї. Точна кількість учасників невідома (так, Євсевій Кесарійський налічив понад 250 осіб, Афанасій Великий — 318, Євстафій Антіохійський — 270, Сократ Схоластик — понад 300).

Згідно зі Сократом Схоластиком, собор відкрився 20 травня, а завершився 25 липня — у день святкування 20-ліття Костянтинового правління (Сократ Схоластик. Церковна історія. Книга І, 13; 16). Проте в джерелах наявні й інші дати. Перше голосування відбулося 14 червня, а голосування, яке ухвалило Нікейський Символ віри, — 19 червня.

Делегати від Східних церков становили більшість учасників. Західні церкви, не так активно охоплені аріанством, практично проігнорували запрошення. Їх представляли щонайменше 5 єпископів, зокрема 2 представники папи Сильвестра I. Також були присутні єпископи, кафедри яких діяли поза межами імперії (Євсевій Кесарійський. Життєпис Костянтина. Книга ІІІ, 7‒8; Сократ Схоластик. Церковна історія. Книга І, 8).

Погляд аріанства на дебатах представляв безпосередньо Арій із кількома соратниками; антиаріанську позицію — єпископ Александр та його учень Афанасій. Учасники собору докладно вислухали обидві сторони, дослідили й обговорили віровчення Арія. У підсумкових ухвалах собор засудив аріанство як єресь (тільки 2 делегатів проголосували проти), а поруч зафіксував положення про Сина Божого як вічного й істинного Бога, котрий народжений від Бога Отця передвічно, є рівним і єдиносущним із Ним. Ухвалені собором положення увійшли до Символу віри.

Нікейський Символ віри

Початково делегати воліли укласти Символ віри на підставі відповідних текстів Святого Письма. Втім, з огляду на те, що Арій аргументував свої богословські погляди саме цитатами з Біблії та авторитетних ранньохристиянських творів, було вирішено розпрацювати такий текст віровизнання, ідейні позиції якого не залежали б від одного Письма та водночас засуджували аріанство. Євсевій Кесарійський запропонував взяти за основу хрещальний Символ віри Кесарійської церкви.

Для означення рівності Ісуса Христа з Богом Отцем собор упровадив відсутній у Святому Письмі термін — єдиносубстанційний, єдиносущний (грец. ὁμοούσιος від грец. ὁμός — такий самий і грец. οὐσία — буття, сутність). У підсумку був ухвалений текст: «Віруємо в єдиного Бога, Всемогутнього Отця, Творця всього видимого і невидимого. І в єдиного Господа Ісуса Христа, Сина Божого, Єдинородного Отцю, у Бога від Бога, у світло від світла, у Бога істинного від Бога істинного, породженого, не створеного, єдиносущного [ὁμοούσιος] Отцю, через Якого все почало бути на небі й на землі, Який заради нас і нашого спасіння зійшов із небес і воплотився в людину, постраждав і воскрес на третій день, вознісся на небо і повернеться, щоб судити живих і мертвих. І в Святого Духа. Тих же, хто каже, що колись Його не було, що раніше народження Його не було, або що Він вийшов із того, чого не існує, або що в Сина Божого інша природа [ΰπόστασις], або сутність [οὐσία], або що Він створений, або що Він піддається змінам, Вселенська Церква піддає анафемі» (Євсевій Кесарійський. Послання до кесарійців, 4; пор.: Сократ Схоластик. Церковна історія. Книга І, 8).

Інші рішення

Нікейський собор також обговорив дату святкування християнської Пасхи (Великодня), оскільки щодо цього існували розбіжності. Собор постановив святкувати Великдень у першу неділю по першій повні після весняного рівнодення. Остання постанова не лише розвела у часі святкування християнської та юдейської Пасхи (що означало відмову від юдейської календарної системи), а й остаточно відокремила християнство від його початкового юдейського ідейного ґрунту та єврейської етнокультурної матриці.

Серед важливих рішень собору: затвердження канонічної структури і змісту Нового Завіту, визначення порядку обрання і утвердження архієреїв (митрополитів, патріархів) та ін.

Назагал Нікейський собор, як вважають, ухвалив 20 (точну кількість насправді встановити важко) нових церковних канонів — законів чи правил, які стосувалися віровчення та церковного устрою, багатьох питань церковного та священничого життя.

Протоколи Нікейського собору в цілісному складі й точному викладі не збереглися. Про них відомо лише з актів пізніших соборів, а також праць Євсевія Кесарійського, Афанасія Великого, Сократа Схоластика, Созомена, церковного письменника і перекладача Руфіна Аквілейського (345‒410), Феодорита Кирського. Усі документи, оприлюднені грецькою, латинською, сирійською, коптською, вірменською та арабською мовами, різняться деталями і навіть мають розбіжності в іменах підписантів.

Значення

Затвердив перший всехристиянський Символ віри, згодом доповнений і допрацьований Другим Вселенським собором 381 (Нікео-Константинопольський Символ віри). Надав доктринальне обґрунтування для розмежування ортодоксії та єресей у Церкві.

Знаменував нову екуменічно-соборну практику церкви — обговорення і розв’язання найактуальніших догматичних, літургійних, канонічно-правових, дисциплінарних тощо питань на Вселенських соборах.

Джерела

• Книга правил святих апостолів, Вселенських і Помісних соборів, і святих Отців / Пер. С. Чокалюка. Київ : Видання Київської Патріархії УПЦ КП, 2008. 367 с.
• Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
• Eusebius. Life of Constantine // New Advent. URL: https://www.newadvent.org/fathers/2502.htm
• Socrates Scholasticus. Church History. Book I // New Advent. URL: https://www.newadvent.org/fathers/26011.htm
• Eusebius. Letter to the people of his Diocese // New Advent. URL: https://www.newadvent.org/fathers/2804.htm

Література

1. Ayres L. Nicaea and Its Legacy: An Approach to Fourth-Century Trinitarian Theology. Oxford : Oxford University Press, 2006. 475 p.
2. Василів П. Перший Нікейський собор. Історичні передумови та його богословсько-філософський контекст. Правила Отців Першого Нікейського Собору. Львів : Місіонер, 2009. 408 с.
3. Жданович О. Аріанство в епоху Константина Великого. Київ : Інститут історії НАНУ, 2009. 222 с.
4. Вселенський Патріарх: Нікейський Собор як віха у формуванні доктринальної ідентичності Церкви // Духовний Фронт України. 2025. URL: https://df.news/2025/03/13/vselenskyj-patriarkh-nikejskyj-sobor-iak-vikha-u-formuvanni-doktrynalnoi-identychnosti-tserkvy
5. Cantalamessa R. Nicea un Concilio di tutti i cristiani // L'Osservatore Romano. 04.01.2025. URL: https://www.osservatoreromano.va/it/news/2025-01/quo-003/nicea-un-concilio-di-tutti-i-cristiani.html
6. Gwynn D., Price R., Whitby M., Forness Ph. Documents of the Early ‘Arian’ Controversy and the Council of Nicaea (Translated Texts for Historians, 91). Liverpool : Liverpool University Press, 2025. 240 p.
7. Nicaea and the Future of Christianity / Ed. by G. E. Demacopoulos and A. Papanikolaou. New York : Fordham University Press. 2025. 400 p.

Автор ВУЕ

П. Ю. Павленко

Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Нікейський собор 325 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Нікейський собор 325 (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.05.2025