Ораторій
Орато́рій (лат. oratorium — місце для молитви, від лат. orare — молитися) — у західному християнстві — різновид каплиці, переважно приватна будівля або приміщення для спільного здійснення релігійних обрядодій окремою групою вірян (що утворена за становою, професійною, сімейно-клановою ознакою, належністю до братії монастиря, чернечого ордену та ін.).
Історична довідка
Відомі від часів раннього християнства. Прообразом ораторіїв вважають каплиці, зведені християнами біля місць поховання або над гробницями мучеників. Поряд із тим практику використання приміщень у приватних будинках для літургійних обрядодій виводять із апостольських часів, коли святі таїнства не могли звершувати публічно через гоніння на християн.
Перші згадки про ораторії стосуються домашніх церков, які використовували єпископи для відправлення меси. Найдавнішим зі збережених ораторіїв є Архієпископська капелла в м. Равенні (Італія, кін. 5 — поч. 6 ст.). Пізніше так означували монастирські храми, що належали чернечим орденам і знаходились на їхній території, каплиці при палацах, дворянських резиденціях, фортецях, лікарнях.
На відміну від церков, соборів, доступ до яких є відкритим для всіх категорій населення, ораторій використовує тільки певна релігійна громада, декотра спільнота вірян.
У канонічному праві
Термін поширений переважно в католицькій традиції.
Дозвіл на фундацію ораторія дає місцевий ординарій, який попередньо мусить переконатися (особисто або через довірену особу) у відповідності приміщення для цієї мети. У «Кодексі канонічного права» Католицької церкви ораторій визначений як «місце, з дозволу ординарія призначене для культу Бога задля зручності тієї чи іншої громади або групи вірян, що тут збираються». Доступ інших вірян можливий тільки з дозволу «уповноваженого настоятеля» (канон 1223).
Кодекс зберіг поділ ораторіїв на приватні та публічні (у певні дні й години відкриті для всіх вірян). Визначено, що ораторій заборонено передавати для мирських цілей без дозволу ординарія (канон 1224 § 2). Будь-яке використання приміщення для господарських потреб заборонено (канон 1229).
В ораторіях можуть правити богослужіння, священнодії, якщо це не забороняють літургійні норми та з дозволу місцевого єпископа, ординарія. Зазвичай тут проводять певні літургійні урочистості на честь релігійних свят, спільні молитви, здійснюють таїнства хрещення, сповіді, вінчання, проводять поминальні служби тощо. За певних умов дозволено здійснювати хіротонію (канон 1011).
Кодекс приписує також кожній чернечій обителі мати принаймні ораторій, де б здійснювали «священносвяткування Євхаристії» та зберігали Святі Дари, аби це місце «було правдивим осердям громади» (канони 608, 733).
Додатково
Термін також поширений серед послідовників ордену салезіанців на позначення інституту релігійного виховання молоді: так називають і місця зібрань, і спільноту дітей, підлітків, молоді, яких виховують у християнському дусі. У цьому розумінні термін увів священник Іван Боско (1815–1888; Італія). Молодіжний навчальний центр імені святого Івана Боско діє у м. Львові (з 2003).
Джерело
Codex Iuris Canonici // The Holy See. URL: http://www.vatican.va/archive/cod-iuris-canonici/cic_index_la.html
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. 472 с.
- Palazzotto P. Palermo. Guida agli Oratori. Confraternite, compagnie e congregazioni dal XVI al XIX secolo. Palermo : Kalós, 2004. 288 р.
- Antz J. Les chapelles et oratoires de Sare. Helette : Curutchet, 2013. 80 р.
- Grasso S., Mendola G., Scordato C. et al. Giacomo Serpotta. L’oratorio di S. Lorenzo a Palermo. Leonforte : Euno Edizioni, 2013. 80 р.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В. Ораторій // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ораторій (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.08.2024
