Глухівського учительського інституту будинок
Глу́хівського учи́тельського інститу́ту буди́нок — пам’ятка архітектури та історії національного значення, в якій розташовано заклад вищої освіти, що має статус національного, складник Національного заповідника «Глухів», м. Глухів Шосткинського району Сумської області, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Міститься у східній частині історичного центру міста у межах прямокутного у плані кварталу біля перехрестя вулиць Києво-Московської та Інститутської (колишньої Квасніковської). Це одна з трьох історичних будівель, що утворюють цілісний комплекс учительського інституту, чоловічої гімназії та пансіону чоловічої гімназії. Тепер це корпуси Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Розташовано зі значним відступом від червоної лінії вул. Києво-Московської, так що перед чоловим фасадом утворено парк. Від вулиці територію відділяє мурована огорожа з металевою ґраткою й брамою. Будівля є одним із архітектурних акцентів, що формують забудову головної вулиці міста.
Історична довідка
У 1870-х в урядових колах Російської імперії виник намір заснувати учительський інститут, який би готував вірнопіддані вчительські кадри для міських училищ на теренах України. Положення про вчительські інститути затверджено 1872. Після тривалих дискусій і не без впливу глухівського промисловця і мецената М. І. Терещенка було вирішено заснувати такий інститут у м. Глухові. Для його розміщення Глухівське земство 23.09.1873 віддало Міністерству освіти недобудований корпус земської лікарні на розі вулиць Києво-Московської і Квасніковської. Водночас М. І. Терещенко зобов’язався своїм коштом збудувати нову земську лікарню. 25.10.1874 відбулося офіційне відкриття Глухівського учительського інституту — першого навчального закладу такого типу в Україні. Інститутський корпус завершено будівництвом 1876 за проєктом київського архітектора П. Шлейфера. Протягом 1878-1879 над тильною частиною корпусу, що первісно був двоповерховим, надбудовано третій поверх. Тоді ж до головного фасаду прибудовано так звану передню приймальню. 1903-1904 будівлю розширено за рахунок прибудови до тильної частини двоповерхового рамена, в якому розмістили двокласне училище при інституті. При інституті була також церква Святого Димитрія Ростовського.
Курс навчання в Учительському інституті було розраховано на три роки. Щорічно тут навчалися 75 студентів (приймали лише юнаків). Першим директором 1874–1894 був педагог О. Білявський (Бєлявський, 1832–1901, тепер РФ). В інституті був сильний викладацький колектив, зокрема тут викладали П. Житецький, художники В. Мохов (1859–1951, тепер Україна), О. Шапорін (батько композитора Ю. Шапоріна). Хоча інститут був заснований з метою русифікації України, студенти його не стали знаряддям антиукраїнської урядової політики. Вони 1907 підтримали радикальні виступи студентів Київського університету Святого Володимира й зажадали від міністра освіти запровадити викладання української мови, літератури та історії України. Тут отримали освіту видатні діячі, зокрема О. Довженко, С. Сергєєв-Ценський, С. Васильченко (з інституту виключений за організацію студентських заворушень 1905). Від 1925 інститут перетворено на педагогічний технікум, від 1930 — на інститут соціального виховання, від 1937 — на учительський інститут, від 1954 — Глухівський педагогічний інститут.
Фахівці Сумської філії інституту Укрпроєктреставрація 1990–1991 виконали реставраційні дослідження будівлі. Протягом 2003–2004 виконано реставрацію пам’ятки та впорядження її території з елементами ландшафтної реконструкції. Занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України за категорією національного значення.
Характеристика
Будинок Учительського інституту, зведений у 1876 й неодноразово перебудований, має змінну поверховість (2–3 поверхи) та підвал. Незважаючи на різночасовість побудови окремих частин споруда вирішена в єдиній стилістиці — в архітектурних формах неокласицистичного напрямку історизму. Будівля П-подібна у плані. Розпланування здебільшого коридорне, з однобічним розташуванням приміщень. Тильне рамено має багатокамерне розпланування, наближене до анфіладного. Чоловий фасад дисиметричний. Вісь акцентує одноповерховий вхідний ризаліт-тамбур (передня приймальня). Низенький 1-й поверх декоровано плоским дощаним рустом. Фасадні площини другого поверху мають розвинену пластику: високі аркові вікна спарено, їх розділяють спарені пілястри з нішами. Вінчає фасад розвинений антаблемент з фризом кронштейнів і тонко профільованим карнизом.
Будівля зведена на основі двопрогонової конструктивної системи з трьома поздовжніми опорними стінами в кожному рамені. Перекриття плоскі по дерев'яних балках. Підлоги дощані. Сходи по сталевих косоурах. Опалення первісно було пічним, нині — водяне. Дах вальмовий, по дерев'яних кроквах, укритий покрівельною сталлю. Пофарбування фасадів двобарвне: червоне тло, білі деталі (первісно фасад був побілений). На чоловому фасаді встановлені меморіальні дошки на честь О. Довженка, С. Васильченка, С. Сергєєва-Ценського.
Значення
Будинок Глухівського учительського інституту має визначну історико-меморіальну цінність, оскільки пов’язаний з життям та діяльністю багатьох видатних людей. Це рідкісний зразок автентично збереженої споруди навчального закладу другої половини 19 ст., що уцілів до 18.06.2026 і став однією з основних пам’яток Національного заповідника «Глухів».
Пам’ятка під час російсько-української війни
Уночі 18.06.2026 російський безпілотний літальний апарат «Молнія» поцілив у пам’ятку, наслідком чого стали пожежа й руйнування. Пожежу не вдавалося загасити одразу через загрозу повторних ударів. Ужиті заходи безпеки дозволили уникнути людських втрат. Осередки горіння ліквідовано, збитки станом на 19.06.2026 підраховують. Російські удари по українських пам’ятках є систематичними, що згідно з нормами міжнародного права кваліфікується не тільки як воєнні злочини, а й як злочини проти людства, що підлягають переслідуванню у будь-якій національній юрисдикції та не мають терміну давності.
Література
- Шемшученко Ю. С. Північне Лівобережжя — колиска визначних діячів вітчизняної науки і культури // Північне Лівобережжя і його культура XVIII — початку ХХ століття. Суми, 1991. С. 36–38.
- Вечерський В. В., Бєлашов В. І. Глухів. Київ : Абрис, 2003. С. 100–109.
- Вечерський В. В. Українська спадщина. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2004. С. 258–267.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : А.С.С., 2005. С. 315–321.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Глухівського учительського інституту будинок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Глухівського учительського інституту будинок (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.06.2026
