Чоло (архітектура)
Чоло́ (давньослов’ян. чело, від індоєвроп. kel… — бути нагорі, підніматися вгору) — головний фасад будинку.
В українській традиції чолом (чоловим або чільним фасадом) є поздовжній фасад будинку, на якому влаштовано головний вхід.
Короткий бічний фасад називають причілком. Селянську хату зазвичай споруджували так, щоб чолом вона була звернена на схід або південь — для забезпечення необхідної інсоляції житлового приміщення. На чолі влаштовували призьбу, яку використовували для побутових і господарських потреб, іноді — галерейку на стовпчиках (характерно для Полтавщини і Слобожанщини). У Карпатах на чолі хати влаштовували широкі дерев’яні галереї, іноді (на Бойківщині) з різьбленими порталами. Звис даху на чолі розраховували так, щоб захистити вікна від потрапляння прямого сонячного проміння опівдні в теплу пору року й водночас передбачити можливість потрапляння у вікна прямих сонячних променів у зимову пору. Це забезпечувало сприятливий мікроклімат у приміщенні. На чолі зосереджували декоративні оздоби хати: орнаментальні розписи стін, різьблення лиштви й віконниць, дверей, карнизів, яскраве фарбування їх тощо.
Чолом також називають щипець, фронтон на фасаді будинку.
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 458.
- Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства Національної академії наук України, 2006. С. 445–446.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Чоло (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Чоло (архітектура) (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 03.01.2023
