Біомаса (біоенергетика)

Біома́са (біоенергетика) — невикопна, біологічно відновлювана сировина органічного походження, здатна до біорозкладання, що є джерелом альтернативного палива.

Характеристика. Різновиди

Органічною сировиною здебільшого є продукти, відходи або залишки лісового господарства, сільського господарства (рослинництва й тваринництва), рибного господарства і технологічно пов’язаних з ними галузей промисловості. До біомаси також належать такі органічні ресурси як промислові (див. Відходи виробництва) та побутові відходи, здатні до біологічного розкладання.

Фітомасу енергетичних культур (наприклад швидкорослих дерев, таких як верби і тополі), спеціально вирощених для виробництва енергії розглядають як біомасу третього покоління.

Відходи біомаси, призначеної для інших потреб, називають біомасою другого покоління. Біомасу розглядають як найпоширенішу форму відновлюваної енергії, з якої виготовляють біопаливо. Використання хімічної енергії біомаси є потужним ресурсом для відновлюваної енергетики. Однією з головних переваг біомаси є можливість її безпосереднього перетворення в паливо для різних машин.

Методи використання

Технологічно біомасу в біоенергетиці здебільшого використовують за допомогою таких методів:

• фізичний (пряме спалювання);
• хімічні (піроліз, газифікація, виробництво спиртів і олив для отримання моторного палива);
• мікробіологічні (ферментація анаеробна з утворенням метану).

Біопаливо, яке може використовуватися в транспортних засобах, виготовляють з олії, тваринних жирів, жирних відходів. За 2011 таке біопаливо забезпечило 2,7 % споживання палива транспортом (Оцінка, 2012).

Поширеність. Обсяги

Біомаса відіграє дедалі суттєвішу роль в енергетичних балансах промислово розвинених країн (Швеції, Австрії, Канаді, Данії) і складає 4–16 % їхнього загального споживання первинних енергоресурсів. У світі загальна встановлена потужність електростанцій на біомасі склала 39 млн кВт (Оцінка, 2004).

В Україні

В Україні є загалом 24 об’єкти/установки, що використовують біомасу. Станом на 2023 потужність ТЕС/ТЕЦ, що працюють на біомасі, зросла на 23,6 МВт і загалом становила 178 МВт.

Джерела

• Про альтернативні види палива: Закон України № 1391-VІ від 21 травня 2009 р. // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 12. Ст. 94. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1391-14#Text

Література

1. Bonechi C., Consumi M., Donati A. et al. Biomass: an Overview // Bioenergy Systems for the Future: Prospects for Biofuels and Biohydrogen. Kidlington : Woodhead Publishing, 2017. P. 3–42.
2. Баглей О. В., Жук А. В., Легета У. В. та ін. Енергетичні культури як модифікатори агроекосистем / За заг. ред. проф. М. М. Федоряк. Чернівці : Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича ; Рута, 2019. 176 с.
3. Шевчук Г. В. Біопаливо з водоростей як напрям розвитку «зеленої» економіки: сучасний стан та перспективи // Економіка, фінанси, менеджмент: актуальні питання науки і практики. 2021. № 3 (57). С. 21–36.
4. Gawali S., Alam S., Tilva J. et al. Development of Scalable Cultivation Strategy for Microalgal Biomass Generation Using Wastewater and Integrated Biorefinery Approach for Biofuel Production // Journal of Environmental Chemical Engineering. 2025. № 13 (2). URL: https://www.sciencedirect.com/science/article/abs/pii/S2213343725001368

Автор

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Біомаса (біоенергетика) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біомаса (біоенергетика) (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.03.2025