Бердичівський район
|
Бердичівський район (Бердичівський район) | |
|---|---|
| Адміністративний центр | Бердичів |
| Країна | Україна |
| Регіон країни | Житомирська область |
| Площа (кв. км) | 3 018,5 км² |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 159 164 особи (2021 р.) |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 52,8 особи/км2 |
| Найбільші міста | Бердичів, Андрушівка |
Берди́чівський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця в складі Житомирської області України.
Зміст
Географічне положення
Розташовано в південній частині області.
Межує на півночі, заході та сході із Житомирським районом (Житомирська область), на півдні — з Хмільницьким районом і Вінницьким районом (усе — Вінницька область), на південному сході — з Білоцерківським районом (Київська область).
Адміністративно-територіальний поділ
Включає 10 територіальних громад: 2 міські (Бердичівська, Андрушівська), 3 селищні (Гришковецька, Ружинська, Червоненська) та 5 сільських (Вчорайшенська, Краснопільська, Райгородська, Семенівська, Швайківська). Територія — близько 3 014 км2. Адміністративний центр — м. Бердичів.
Історична довідка
Територія району була заселена з 2 тис. до н. е. Виявлено залишки поселень і знаряддя праці бронзового віку, черняхівської культури тощо. Зокрема, відоме Ягнятинське поселення, городище Райковецьке.
Після укладення Люблінської унії 1569 — у складі Речі Посполитої. За другого поділу Польщі (1793; див. Поділи Польщі) територія відійшла до Російської імперії. 1846 утворено Бердичівський повіт у складі Київської губернії.
З 1917 влада в регіоні неодноразово змінювалася. Радянську владу остаточно встановлено 1920. Бердичівський район у складі Бердичівської округи утворено 1923, пізніше 1925 перейменовано на Махнівський. Упродовж 1925–1930 існував новий Бердичівський район. 1932–1933 територію було охоплено Голодомором. Повторно район затверджено (відновлено) 1939. У роки Другої світової війни окуповано, звільнено 1944 за Житомирсько-Бердичівської наступальної операції 1943–1944.
Новий Бердичівський район засновано 2020 відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» (2020). Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24.02.2022 (див. Російсько-українська війна) відбулися обстріли території, що призвели до жертв і руйнувань інфраструктури.
Природа
Рельєф і корисні копалини
Розташовано в межах Придніпровської височини. Поверхня полого-хвиляста, розчленована ярами й балками, річковими долинами. Серед основних корисних копалин — граніт (Райківське родовище), каолін (Великогадоминецьке родовище), пісок (Олександрівське родовище), глина, торф.
Ґрунти
Переважають чорноземи, а також трапляються ґрунти сірі лісові, дерново-підзолисті.
Річки
З найбільших річок — Гуйва, Гнилоп’ять, Тетерів та їхні притоки тощо. Є багато струмків.
Клімат
Клімат помірно континентальний, з м’якою зимою та теплим літом. Середня температура січня — –4 °С, липня — +20 °С. Середньорічна кількість опадів — до 600 мм, найбільше в теплу пору року.
Рослинний і тваринний світ
Бердичівський район розташовано в межах лісостепової зони. Ростуть дуб, граб, сосна, ялина, береза, вільха. Багато багаторічних (див. Багаторічники) трав’янистих рослин.
У лісах водяться ссавці: козуля, білка, заєць, лисиця тощо. Відомо декілька видів земноводних і плазунів. З птахів — жайворонок, перепілка, куріпка сіра, дятел звичайний та інші; трапляються окремі рідкісні види.
Є низка заказників і парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення, серед загальнодержавних — Верхівнянський парк.
Населення
Загальна кількість населення (2021, оцінка) — 159 164 особи, густота — близько 52,8 особи/км2.
За віковими групами: до 15 років — 16 % осіб, 15–64 років — 65,3 %, 65 років і більше — 18,7 %. За статевими групами: чоловіки (46 %), жінки (54 %).
Рівень урбанізації — 60,8 %.
Найбільші міста: Бердичів (76,9 тис. осіб), Андрушівка (8,4 тис. осіб).
Господарство
Промисловість
Розвинено машинобудування, лісову, деревообробну, харчову та легку галузі промисловості.
Серед підприємств у м. Бердичеві — Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес», Бердичівський хлібозавод, Бердичівська ковбасна фабрика, ТОВ «М’ясовита» (виробництво м’ясних продуктів), ТОВ «Ревега» (виробництво консервів, пресервів тощо), Бердичівський пивоварний завод, Бердичівська фабрика одягу; у м. Андрушівці — Андрушівський маслосирзавод, фабрика «Восход» (виробництво одягу); у селищі Ружині — ДП «Ружин-молоко» та інші. Діє Бердичівське лісове господарство як філія ДП «Ліси України».
Сільське господарство
Переважає вирощування технічних і зернових культур, зокрема цукрового буряку і пшениці тощо. Чільною галуззю є хмелярство.
Інша спеціалізація — тваринництво, зокрема м’ясо-молочне скотарство. Окрім того, тут розводять свиней, свійську птицю.
Є низка фермерських (див. Ферма) господарств.
Сфера послуг
Розвинена торгівля, побутове обслуговування населення, у великих містах — також ресторанне й готельне господарство. Наявні провідні банки України й поштові відділення.
Зростає роль туризму, створено туристичні маршрути.
Транспорт
Характерна густа мережа залізничних шляхів. До головних вузлів відносять Бердичів, через який проходять пасажирські поїзди приміського й далекого сполучення. Виконуються також перевезення в міжнародному сполученні (до Польщі).
Через район проходять автомобільні дороги міжнародного (до кордону з Молдовою), регіонального й територіального значень.
Налагоджено регулярне автобусне сполучення.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
Налічують понад 20 закладів дошкільної освіти й більш як 25 — загальної середньої освіти. У м. Бердичеві також є заклади професійної освіти, фахові коледжі (медичний; педагогічний; промисловості, економіки та права), у с. Верхівні — філія Житомирського агротехнічного коледжу.
З інших закладів — інклюзивно-ресурсні центри, будинки дитячої творчості, центри позашкільної освіти, а також художні, музичні та дитячо-юнацькі спортивні школи.
Культура та мистецтво
Наявні бібліотеки, клубні установи, центри культури й дозвілля. Відомі Бальзака Оноре де літературно-меморіальний музей, музеї історії м. Бердичева (засновано 1926 як соціально-історичний; 1984 відновлено як краєзнавчий; з 2003 має нове приміщення) та Дж. Конрада-Коженьовського (засновано 2015) та інші заклади.
Серед головних пам’яток архітектури в м. Бердичеві — монастир Босих кармелітів у Бердичеві, Варвари Святої костел, Свято-Троїцька церква (1836), хоральна синагога (1850), Свято-Миколаївський собор (1908); у м. Андрушівці — палац Бержинських-Терещенків (друга половина 19 ст.); у селищі Червоному — палац Грохольських-Терещенків (1851) тощо.
Спорт
Культивують футбол, легку й важку атлетику, бокс, плавання, баскетбол, футзал та інше.
З об’єктів спортивної інфраструктури — стадіони, спортивні майданчики й зали.
Персоналії
Тут народилися письменники Дж. Конрад і Вс. Нестайко, учений та академік Національної академії наук України А. Підгорний, політичний діяч О. Разумков та інші.
З районом пов’язано життя письменника О. де Бальзака тощо.
Література
- Мокрицький Г. Цікава Житомирщина : у 4 т. 2-ге вид. Житомир : Волинь, 2012. Т. 1. 323 с.
- Бердичівський район // Чисельність наявного населення України на 1 січня 2020. Київ : Державна служба статистики України, 2020. С. 52.
- Бердичівський район // Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022. Київ : Державна служба статистики України, 2022. С. 34.
Автор
Покликання на цю статтю: Бердичівський район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бердичівський район (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.03.2024
