Бонн

Файл:DEU Bonn COA.svg
Бонн. Герб міста

Бонн (нім. нім. Bonn) — федеральне місто в землі Північний Рейн — Вестфалія, Німеччина; столиця Федеративної Республіки Німеччина (ФРН) у 1949–1990.

Бонн (Bonn)

Країна Німеччина
Область Північний Рейн – Вестфалія
Засновано 1 ст. до н. е.«ст.дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 1.
Чисельність населення (тис.осіб) 340 226 тис. осіб
Територія (кв.км.) 141,1 км2
Уродженці Бетховен, Людвіг ван, Гесс, Мойсей, А. Ф. Кеніг


Файл:General view over bonn (cropped).jpg
Бонн. Панорама міста

Географічне положення

Завантаження мапи…

Місто розташоване на заході країни, на південному заході землі Північний Рейн — Вестфалія, простягається по обидва боки р. Рейн. Утворює південну окраїну Рейнсько-Рурського регіону — однієї з найбільших міських агломерацій в Європі. Центр міста — на висоті 56–61 м над рівнем моря.

Відстань до столиці країни м. Берліна — бл. 596 км, до столиці федеральної землі Північний Рейн — Вестфалія м. Дюссельдорфа — бл. 71 км.

Площа — бл. 141,1 км2. Забудована територія — 46,7 км2 (33,1 % площі міста); райони на лівому березі р. Рейн охоплюють бл. 75 % загальної площі.

Історична довідка

Люди мешкали на території теперішнього міста здавна. Найдавніші сліди людської присутності датують бл. 50 тис. тому (окремі кам’яні знаряддя доби палеоліту виявлено в районі Муффендорф у межах м. Бонна).

12 тис. до н. е. датовано подвійне поховання в передмісті Оберкассель (поховані антропологічно є сучасними людьми). Найдавніші виявлені в межах міста залишки людських поселень датують кінцем 5 тис. до н. е.

На 1 ст. до н. е. (у часи приєднання території, на якій пізніше виникло місто, до Римської імперії) місцевість населяли представники германського племені сігамбрів, а також племені ебуронів (приналежність останнього до кельтів або германців є дискусійною). Наприкінці 1 ст. до н. е. тут засновано римський укріплений військовий табір Бонненсія (лат. Castra Bonnensia), у наступні десятиліття легіонери розбудували фортецю з тією самою назвою, довкола якої виникло цивільне поселення (лат. Vicus Bonnensis). Назва походить, імовірно, від кельтського кореня bona зі значенням «поселення», «укріплення», «фортеця». Згадку про римське поселення Бонна містить «Історія» Тацита (1 ст.).

Після падіння Римської імперії поселення занепало, проте продовжувало існувати. У ранньому середньовіччі (після відступу римських військ із регіону в 458) входило до Франкської держави. Попри занепад, місто відігравало помітне значення, що засвідчує факт карбування в м. Бонні монет франкського короля Теодеберта I (сер. 6 ст.).

Наприкінці 9 ст. на правому березі р. Рейну споруджено каролінзьку фортецю (перша згадка 873, тепер у межах району Шварцрайндорф/Віліх-Райндорф). У цей же період Бонн потерпав від набігів вікінгів, які тричі повністю спалили місто. Центром середньовічного міста були колегіальна церква (з 8 ст.), згодом — пізньороманський кафедральний собор (1140–1250), а також ринкове поселення.

921 на кораблі, що стояв на якорі на р. Рейні поряд із м. Бонном, укладено Боннський мир між королем західних франків Карлом III Простаком (879–929, тепер Франція) і королем східних франків Генріхом I Птахоловом (876–936, тепер Німеччина).

У 11–13 ст. економічне значення поселення суттєво зросло. 1243 Бонн здобув повне Магдебурзьке право. У 2-й пол. 13 ст. місто повністю оточено мурами.

Наприкінці 11 ст. у м. Бонні з’явилася єврейська громада (перша згадка — 1096).

1288–1794 — одна з резиденцій кельнських курфюрстів.

Під час епідемії чуми («Чорна смерть») у 1348–1349 в м. Бонні відбувся масштабний погром єврейський, спричинений чутками про поширення хвороби євреями.

Під час Кельнської війни 1583–1588 місто зазнало значних руйнувань. Після переходу кельнського курфюрства до династії Віттельсбахів розпочалося швидке відновлення м. Бонна. У 17–18 ст. в місті зведено величні палаци, хоча процес розбудови м. Бонна уповільнили руйнування періоду Тридцятирічної війни 1618–1648 і наслідки облог м. Бонна 1689 (під час війни Аугсбурзької ліги) і 1703 (Війна за іспанську спадщину).

1794 місто окупували французькі війська. За Першої Французької республіки Бонн увійшов до новоствореного (1798) департаменту Рейн-і-Мозель, після Люневільського мирного договору 1801 став його адміністративним центром. Території департаменту захоплені російськими військами 1814 (див. Вітчизняна війна 1812). На короткий час цими землями порядкувало Генеральне губернаторство Середнього Рейну.

Від 1815 Бонн увійшов до складу Пруссії (згідно з рішеннями Віденського конгресу 1814–1815).

У подальші десятиліття важливу роль у розвитку міста як адміністративного, освітнього, наукового, культурного, а також міжконфесійного центру відіграв Боннський університет (із 1818), де навчалися спадкоємці династії Гогенцоллернів. Інтенсивний приплив протестантів із прусських провінцій (в університеті діяли два факультети теології — католицької та євангелічної) помітно змінив демографічний профіль міста.

На поч. 20 ст. Бонн значно розрісся, завдяки муніципальному об’єднанню з містами Поппельсдорф, Енденіх, Кессеніх і Доттендорф.

Після Першої світової війни місто спочатку окуповано канадськими (з грудня 1918), потім — британськими (з січня 1919), а згодом (з лютого 1920) — французькими військами. Окупацію завершено 1926 відповідно до Локарнських договорів.

1929 розпочато будівництво першого німецького автобану, який проходив через м. Бонн (рух відкрито 1932).

У роки Веймарської республіки більшість голосів у м. Бонні збирала Німецька партія Центру (католицька центристська партія), яка почала втрачати вплив наприкінці 1920-х. Попри це, під час позачергових виборів до Рейхстагу в березні 1933 результат, здобутий у м. Бонні Націонал-соціалістичною робітничою партією Німеччини (32 %), був значно нижчим за середній результат у країні (понад 42 %). Поряд із тим на останніх вільних виборах до муніципалітету м. Бонна, які також відбулися в березні 1933, Німецька партія Центру набрала 36 %, а націонал-соціалісти опинилися на другому місці зі 34 %. Результати місцевих виборів не завадили їм захопити владу в Бонні шляхом призначення міських посадовців із центру.

1934 кількість міського населення вперше перевищила 100 тис. осіб.

Перед Другою світовою війною більшість мешканців Бонна єврейського походження емігрували, частина — були ув’язнені. Кількість євреїв у місті скоротилася майже втричі — з бл. 1 300 у 1933 (без урахування 300–400 осіб змішаного походження і охрещених євреїв, які не належали до єврейської громади, але також потрапляли під дію Нюрнберзьких законів) до 464 у 1939 (дані за 1939 враховують християн єврейського походження і осіб змішаного походження). Під час війни євреї, які залишалися в місті, були депортовані до таборів смерті (див. Голокост). До кінця війни дожили 7 із 464 євреїв, які залишалися в місті 1939.

Крім того, вимушено емігрували або були ув’язнені в концентраційних таборах бл. 8 тис. мешканців міста-неєвреїв. Місто зазнало значних руйнувань унаслідок авіанальотів.

У березні 1945 до м. Бонна увійшли війська США. Після капітуляції Німеччини та її поділу на зони окупації у травні 1945 місто увійшло до британської зони. У червні — жовтні 1945 — адміністративний центр провінції Північний Рейн (тимчасова адміністративна одиниця у складі британської зони окупації). Після утворення землі Північний Рейн — Вестфалія (23.08.1946) увійшов до її складу.

Від 1949 — столиця новоутвореної ФРН. Тут 26.05.1952 підписано Боннський договір 1952 між США, Великою Британією, Францією та ФРН, що передбачав формальне скасування окупаційного режиму в Західній Німеччині та визнання за нею суверенітету.

Формування в м. Бонні політичного й адміністративного центру, парламенту, урядових структур, дипломатичних місій, штаб-квартир провідних німецьких компаній, міжнародних організацій тощо сприяло інтенсивній реконструкції та розширенню міста, припливу населення, розвитку інфраструктури, транспорту, сфери послуг, туризму. До 1969 населення Бонна подвоїлося завдяки приєднанню сусідніх районів.

У 2-й пол. 20 ст. місто відігравало важливу роль насамперед як політичний, адміністративний і фінансовий центр, транспортний вузол Західної Німеччини. Промислове значення було порівняно невеликим (діяли підприємства електротехнічної, фармацевтичної, меблевої, поліграфічної, текстильної, фарфоро-фаянсової, харчової промисловостей).

Після об'єднання Німеччини 1990 й перенесення столиці ФРН до м. Берліна частина органів виконавчої влади залишилися в м. Бонні. Так, у місті дотепер розташовано центральні офіси кількох федеральних міністерств (оборони; освіти; охорони здоров’я), допоміжні офіси усіх інших федеральних міністерств, додаткові резиденції федерального президента і канцлера ФРН, секретаріати і представництва низки міжнародних організацій. Таким чином, м. Бонн продовжує ділити з м. Берліном частину функцій столиці Німеччини.

Населення

Загальна кількість населення — 340 226 тис. осіб (2025, статистика), густота — 2 292 осіб/км2. Входить до 10 найбільших міст федеральної землі.

Склад населення за етнічними групами в офіційній статистиці не віддзеркалений. На 2022 «німці без міграційного минулого» становили 68,2 %, «німці з міграційним минулим» — 12,7 %, «особи без німецького громадянства» — 19,2 %.

За релігійними групами (2022, статистика): католики (29,6 %), протестанти (16,8 %), мусульмани (11,5 %), віряни інших конфесій (3,4 %), не належать до жодної конфесії (38,7 %).

За віковими групами: до 18 років (2022) — 15,4 %, 18–64 років — 68,1 %, 65 і більше — 16,5 %. За статевими групами: жінки (51,7 %), чоловіки (48,3 %).

Населення зростає, переважно за рахунок іммігрантів: на 31.12.2022 становило 338 396 осіб. Спостерігають стійку тенденцію приросту населення (офіційна статистика, %): 2022 — 0,7; 2021 — 0,7; 2020 — 0,3; 2019 — 0,8; 2018 — 0,7; 2017 — 1,0. Значно більший приплив жінок порівняно з попередніми роками пояснюють зростанням кількості іммігрантів з України після початку повномасштабного вторгнення РФ. Так, 2022 іммігрувало 2 698 українців, серед них 1 833 жінки та 865 чоловіків.

Клімат

Клімат атлантичний морський, помірний, м’який.

Середня температура січня — +2 °С, середня температура липня — +17,6 °С. Середньорічна кількість опадів — 645 мм.

Особливостями регіонального клімату є мала кількість снігу взимку та висока вологість влітку.

У зимові місяці та під час танення снігу в Альпах рівень води в р. Рейні часто піднімається, що спричинює повені.

Господарство

Промисловість

Бонн розташований у центрі т. з. Блакитного банана — урбанізованого мегарегіону центральноєвропейської економічної зони, шо утворений скупченням міських агломерацій. Історично тут розвивалися металообробна, текстильна, фарфоро-фаянсова, меблева, поліграфічна галузі. Натепер промисловість Бонна зосереджена переважно на виробництві споживчих товарів, виготовленні електротехнічних виробів, точної механіки та оптики; інвестиціях у сферу інноваційних технологій і послуг, будівництво, розвиток інфраструктури для вантажних і пасажирських перевезень.

Сфера послуг

Частка працівників у секторі послуг — 93,6 % (на 2024).

У Бонні діють штаб-квартири різноманітних підприємств: від крупних компаній міжнародного і національного рівня, як-от медіа-гігант «Дойч Телеком» (нім. нім. «Deutsche Telekom»), державне Німецьке товариство міжнародного співробітництва (нім. нім. Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit, з 2011), найбільший у світі поштовий й логістичний концерн «Дойч пост Ей-Джі» (нім. нім. «Deutsche Post AG»), до місцевих енергетичних, виробничих і торговельних компаній, що обслуговують місто.

У місті функціонують численні агенції, пов’язані з Організацією Об’єднаних Націй (27 підрозділів) та іншими міжнародними місіями, зокрема: Глобальний альянс партнерств операторів водопостачання (англ. Global Water Operators’ Partnerships Alliance, GWOPA; з 2020); секретаріати Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про біорізноманіття (CBD), Конвенції про охорону мігруючих видів диких тварин (UNEP/CMS), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC); Управління ООН зі зменшення ризику стихійних лих (UNDRR), Міжнародний центр технічної і професійної освіти та навчання ЮНЕСКО-UNEVOC (абревіатура від англ. UNesco Educational, Vocational and Occupational Centres), НДІ соціального розвитку при ООН.

Бонн від 2010 здобув звання міста справедливої торгівлі. Щорічно на пл. Мюнстерплац організовують масштабні заходи до загальнонаціонального Тижня справедливої торгівлі (ярмарок, показ мод).

Транспорт

Аеропорт імені Конрада Аденауера розташований на відстані 22 км на північний схід від м. Бонна і за 16 км від м. Кельна. Є одним із провідних у країні за обсягами вантажних перевезень і важливим хабом для низки авіакомпаній «Люфтганза Карго» («Lufthansa Cargo»), «ФедЕкс» («FedEx») та «Ю-Пі-Ес» («UPS»). Річний пасажирообіг — бл. 10 млн осіб (2024). Транспортне сполучення з Бонном забезпечують регіональні потяги, швидкісна міська залізниця, автобусні маршрути та автомобільні магістралі.

Діють 2 залізничні станції: Бонн-Головний та Зігбург-Бонн. Головний залізничний вокзал розташований у центральній частині міста, поблизу його історичного центру. Обслуговує регіональні та міжрегіональні залізничні перевезення. Швидкісні потяги, зазвичай, зупиняються на станції Зігбург (сполучена із Бонном міським транспортом).

Річковий порт на р. Рейні використовують для вантажних (контейнерних) перевезень та пасажирського судноплавства до міст Кельна й Дюссельдорфа.

Міський громадський транспорт представлений трамваями, автобусами та приміськими електропоїздами, інтегрованими у транспортну мережу регіону. Автобусна мережа (30 маршрутів) об’єднана з автобусною мережею м. Кельна. Трамвайно-легкорейкова система (штадтбан) сполучає Бонн із Кельном та сусідніми містами. Система складається з 6-ти ліній (2 основних, 2 ліній підсилення та ще 2, які використовуються спільно з Кельном). У системі 81 станція (64 — у Бонні, 17 — у містах Бад-Гоннефі та Зігбурзі). Доповнює систему мережа трамвайних маршрутів загальною протяжністю 29,5 км (має спільну ділянку зі штадтбаном і єдину тарифну систему).

Розвинена мережа велосипедних смуг та прокату велосипедів. Велосипедні маршрути з’єднують Бонн із Кельном та іншими містами; інтегровані з громадським транспортом. Міська політика спрямована на заохочення використання велосипеда як екологічного та швидкого засобу пересування на короткі й середні відстані.

Освіта. Наука. Культура

Наука та освіта

Провідним закладом вищої освіти, ключовим науково-дослідницьким центром і важливим складником міської інфраструктури є Боннський університет. Заклад посідає лідерські позиції в освітньо-науковій сфері Німеччини та Європи, передусім у галузях математики, теоретичної фізики, економіки, аграрних наук, технологій, соціальних і філософських знань. Є центром міжнародних дослідницьких програм та проєктів із розв’язання ключових наукових, технологічних і соціальних проблем у межах міждисциплінарних напрямів: а) прикладна математика; б) моделювання та імітація складних систем; в) структура матерії та фундаментальних взаємодій; г) індивіди, інституції та суспільства; ґ) життя та здоров’я; д) технології та інновації для сталого майбутнього тощо.

У Бонні також діють кампуси Університету прикладних наук Бонн-Рейн-Зіг (засновано 1995, головний офіс у м. Санкт-Августині); Університету мистецтв і соціальних наук Алануса (створено 2003); Університету Кобленца (засновано 1923, головний кампус у м. Кобленці); кілька приватних закладів вищої освіти, зокрема Міжнародний університет прикладних наук, Академія міжнародної освіти (забезпечує освітні програми для американських студентів закордоном); консерваторія.

Тут розташовано Федеральний інститут професійної освіти і навчання, Німецький інститут освіти дорослих, Конференція ректорів Німеччини, а також штаб-квартиру Німецької служби академічних обмінів (нім. нім. Deutsche Akademische Austauschdienst, засновано 1925) — найбільшу в світі організацію, що фінансує програми міжнародних обмінів для студентів і науковців (від часу заснування профінансувала понад 2,8 млн осіб), підтримує вивчення німецької мови та германістики закордоном.

У місті зосереджені офіси Німецького науково-дослідницького співтовариства (нім. нім. Deutsche Forschungsgemeinschaft) — головної самоврядної установи зі сприяння науковим дослідженням у Німеччині (фінансується державою та урядами федеральних земель), Фонду підтримки німецької науки (нім. нім. Stifterverband für die Deutsche Wissenschaft), Об’єднаної наукової конференції тощо.

З інституційного погляду агломерацію характеризують процеси регіональної, міжнародної взаємодії та інтеграції розміщених у Бонні й сусідніх містах (Аахені, Кельні, Дюссельдорфі) наукових і освітніх установ. У складі федерального Боннського університету наукові розвідки провадять чисельні інститути та міжнародні дослідницькі центри (див. у ст. Боннський університет). Регіон об’єднує 4 найбільші позауніверситетські наукові організації Німеччини: тут розташовано 6 інститутів Товариства імені Фраунгофера (найбільше в Європі наукове товариство прикладних досліджень, засноване 1949); 4 інститути Товариства імені Макса Планка зі сприяння розвитку наук; 2 інститути Товариства імені Гельмгольца та 2 інститути Наукового товариства імені Ляйбніца.

Історично значущі центри наукових досліджень і наукові пам’ятки — радар космічних спостережень TIRA (англ. Tracking and Imaging Radar — радіолокаційна станція стеження та візуалізації) Інституту фізики високих частот і радіотехніки імені Фраунгофера та радіотелескоп Інституту радіоастрономії імені Макса Планка. Діють штаб-квартира Федерального міністерства досліджень, технологій і космосу, 3 науково-дослідні інститути Німецького аерокосмічного центру.

У районі Арвайлер розташовано Інститут кваліфікованих інноваційних досліджень і консалтингу — аналітичний центр трансформації та передачі знань.

Інші важливі установи — Інститут охорони праці та здоров’я, Боннський міжнародний центр дослідження конфліктів (BICC), Федеральний інститут лікарських засобів і медичних виробів, Інститут довкілля та безпеки людини Університету ООН (UNU-EHS) та ін. — увиразнюють різноманіття дослідницького ландшафту та інноваційного потенціалу міста. Боннський альянс досліджень сталого розвитку об’єднує 6 провідних установ, які тісно співпрацюють у пошуках відповідей на глобальні виклики сучасності.

Культура та мистецтво

Бібліотеки

Університетська та державна бібліотека Бонна — одна з найбільших академічних бібліотек регіону. Її загальний фонд становить понад 2,8 млн одиниць зберігання (з яких понад 648 тис. — цифрові документи, бази даних та електронні платформи). Бібліотека зберігає унікальні стародруки, середньовічні рукописи, архівні спадщини відомих учених і велику колекцію оригінальних автографів композитора Р. Шумана.

Центральна міська бібліотека має кілька філій у різних районах Бонна; окремий фонд — музична бібліотека із майже 50 тис. одиниць нотних видань та книг про музику розташована в Будинку Шумана.

У складі міського архіву діє Міська історична бібліотека, що зберігає близько 168 тис. документів, присвячених історії Бонна, зокрема перші боннські друковані видання 16 ст. та історичні адресні книги.

Музеї

У місті наявні музеї різного профілю. Історичні державні музеї та колекції:

  • Будинок історії ФРН (відкрито 1994, нім. Das Haus der Geschichte der Bundesrepublik Deutschland) — висвітлює історію Німеччини від 1945;
  • Бунгало канцлера (нім. Kanzlerbungalow) — колишня резиденція та приймальня канцлера Німеччини (1964–1999, реставровано 2007–2009), має постійну музейну експозицію та використовується для різних заходів;
  • Боннський міський музей (1989, нім. StadtMuseum Bonn), станом на 2025 питання щодо постійного місця розташування колекції не розв’язано; філія музею — у будинку поета Е. М. Арндта (1769–1860; тепер Німеччина), що є найстарішою віллою у м. Бонні;
  • Музей археології, мистецтва та культурної історії Рейнської області (Рейнський регіональний музей, 1820, відчинено після реконструкції 2003, LVR-LandesMuseum Bonn, Rheinisches Landesmuseum für Archäologie, Kunst- und Kulturgeschichte).

Знаним природничим музеєм є Зоологічний музей Александра Кеніга (1934, нім. Museum Koenig Bonn), від 2008 у будівлі розміщено дослідницький музей та архів — «Біоісторикум» (1998, нім. «Biohistoricum»).

Художні музеї: Художній музей Бонна (1992, нім. Kunstmuseum Bonn) — один із найбільших музеїв сучасного мистецтва. Центральною колекцією є твори художника А. Р. Л. Маке; Художньо-виставковий зал ФРН (1992, нім. Die Kunst- und Ausstellungshalle der Bundesrepublik Deutschland; нім. Bundeskunsthalle).

Німецький музей Бонна (1995, нім. Deutsche Museum Bonn) — спеціалізований музей науково-технічного профілю, є філією однойменного музею у м. Мюнхені та презентує понад 100 експонатів, що демонструють розвиток науки й технологій у Німеччині у повоєнні роки.

Серед приватних закладів: Будинок Бетховена (1893), Будинок-музей Августа Маке (1991), Будинок Шумана, Боннський жіночий музей (1981, на момент заснування — перший у світі).

П’ять музеїв, розташованих уздовж вул. Бундесштрасе, об’єднано у т. з. Музейну милю Бонна (бл. 3 км, термін сформувався у середині 1990-х): Зоологічний музей Александра Кеніга, Будинок історії ФРН, Художній музей Бонна, Художньо-виставковий зал ФРН, Німецький музей Бонна. Від 1995 у Бонні проводять фестиваль «Музейна миля», під час якого ці 5 музеїв пропонують різноманітні заходи на вихідних.

Чимало музеїв функціонують у складі Боннського університету (див. у ст. Боннський університет).

Концертні зали. Театри. Фестивалі

Бонн відомий як місто музики ще з часів курфюрстів. Містяни високо поціновують спадщину уродження міста Л. ван Бетховена, музика композитора присутня всюди, а численні заклади й заходи названо на його честь:

  • Боннський оркестр імені Бетховена — провідний симфонічний колектив Німеччини (у Бонні — з 1907), бере участь у виставах Боннської опери;
  • музей Бетховен-гауз — будинок, де народився композитор, тут зберігають найбільшу в світі колекцію творів Бетховена, діє зал камерної музики;
  • «Бетховенфест» — щорічний міжнародний фестиваль класичної музики (започатковано 1845);
  • Бетховен-галле — концертний зал (1956–1959, масштабні реставраційні й модернізаційні роботи завершено 2025; тепер на 3 200 місць), де, крім концертів класичної музики, проводять різні урочисті заходи: відкриття і закриття «Бетховенфесту», виставки, конгреси, міські святкування;
  • що два роки телекомунікаційний холдинг «Дойч Телеком» організовує Бетховенський конкурс піаністів у Бонні (нім. Telekom Beethoven Competition Bonn);
  • діє музична школа імені Л. ван Бетховена (з 1970), яка є членом Асоціації музичних шкіл Німеччини (для навчання пропонує майже всі музичні інструменти та спів).

Перший театр у Бонні побудовано 1826. Тепер Боннський театр (діє з 1965) це муніципальний багатопрофільний заклад, який відіграє ключову роль у культурному житті міста. Щорічно проводить бл. 500 заходів: здійснює власні оперні та драматичні постановки, а також приймає міжнародні танцювальні вистави, концерти, гастролі. Оперне відділення театру (Боннська опера) у 1980-х здобуло неофіційне звання «Ла Скала на Рейні».

Боннський Шуманівський фестиваль («Шуманфест», започатковано 1998) спрямований на підтримку молодих митців. Завдяки різноманітній програмі з класичної музики, джазу, року, кабаре, кіно і танцю фестиваль привертає увагу далеко за межами Бонна.

Щорічно з 2010 проводять Боннський джазовий фестиваль (SWB Jazz).

Кожного серпня відбувається Боннський фестиваль німого кіно (від 1985, англ. International Silent Film Festival). Глядачам пропонують для перегляду фільми від класики (комедій Ч. Чапліна та Б. Кітона) — до різножанрових раритетів зі США, Німеччини, Франції, Великої Британії, Японії, Австрії тощо (мелодрами, документальні стрічки, анімаційні фільми, добірки німецьких рекламних роликів 1920-х). Лекції із історії кінематографа відбуваються також у музеях міста. Фільми демонструють просто неба на території Боннського університету (для глядачів доступно майже 1 500 місць). Звуковий супровід показів надають відомі музиканти з усього світу.

Пам’ятка ЮНЕСКО

На південь від міста пролягає Нижньогерманський лімес (нім. Niedergermanischer Limes) — лінія колишнього кордону, що відділяла римську провінцію Нижня Германія від Великої Германії. Прикордоння включало систему укріплень, фортів, ровів, валів, доріг від Бонна на півдні до берегів Північного моря. 2021 Нижньогерманський лімес внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як частину комплексного об’єкта Римської імперії Кордони.

Файл:Bonner Münster.jpg
Бонн. Міський собор Святого Мартіна
Файл:Bonn - Altes Rathaus am Markt (tone-mapping, retouched).jpg
Бонн. Стара ратуша на ринковій площі
Файл:Poppelsdorf Schloss8.jpg
Бонн. Палац Поппельсдорф
Файл:Universität – Vorderansicht mit Arkadenhof, dahinter Hofgarten und Akademisches Kunstmuseum.jpg
Бонн. Палац курфюрста
Файл:Bonn – Stadthaus 2018.jpg
Бонн. Сучасна забудова міського центру

Архітектура

Своєрідність архітектурного середовища міста полягає у поєднанні історичної забудови, характерної для невеликого німецького містечка — князівської резиденції, із досить хаотично розташованими та неузгодженими з оточенням громадськими, адміністративними спорудами, зведеними у 2-й половині 20 ст. для забезпечення функціонування центральних органів влади великої європейської країни. Архітектурну спадщину міста представлено будівлями, спорудами, комплексами й ансамблями у хронологічному діапазоні від романського стилю 11 ст. до сучасної архітектури (модернізму, функціоналізму) 20 ст.

Найвизначнішими архітектурними пам’ятками є міський собор Святого Мартіна у романському стилі (11 — поч. 13 ст.), готична (див. Готика) церква Святого Ремігія (1274–1307; де охрестили Л. ван Бетховена), а також барокові (див. Бароко) споруди: стара ратуша на ринковій площі (1737), палац Поппельсдорф (1715–1753), палац курфюрста (1697–1715; обидва палаци — тепер корпуси Боннського університету).

Повоєнна доба ознаменована реконструкцією історичного центру міста без уваги на потреби збереження традиційного характеру історичного архітектурного середовища; створенням нового району сучасної (на той час) забудови; численними адміністративними спорудами, серед яких найзначніша — федерального парламенту (1950). Для піднесення культурного значення міста 1959 споруджено великий концертний комплекс імені Л. ван Бетховена.

Сучасність оприявнюють три найвищі хмарочоси, що панують у міській панорамі: це штаб-квартира телекомунікаційної корпорації (заввишки 180 м), штаб-квартира федерального поштового відомства (126,5 м) та адміністративна будівля парламенту (114,7 м, тепер її використовує ООН).

Спорт

Бонн має понад 100 муніципальних спортзалів, 21 гімнастичний зал, 58 відкритих майданчиків. У місті культивують футбол, гімнастику, плавання, теніс, фехтування, сучасне п’ятиборство, бейсбол, баскетбол, хокей, бадмінтон, кінний спорт, дайвінг, айкідо, регбі, шахи, крикет.

У місті проходили: Чемпіонат Європи 1905 з фігурного катання, Кубок Європи з легкоатлетичного багатоборства 1973, Чемпіонат Європи з водних видів спорту 1989, Чемпіонат світу з шахів 2008, Чемпіонат Європи з бейсболу 2019.

Бонн і Україна

У місті діє українська громада та активно працюють громадські організації.

Метою Німецько-українського товариства в Бонні (нім. «UA Welle Bonn Deutsch-Ukrainischer Verein e.V.») є підтримка українців, які знайшли в регіоні прихисток від російсько-української війни, організація гуманітарної допомоги для цивільних установ, лікарень і дитячих будинків в Україні, збереження та поширення української культури в Німеччині. Товариство організовує інформаційні та дозвіллєві заходи, мітинги, інші політичні акції, концерти; підтримує митців (музикантів, художників) з України, які проживають у Бонні.

2022 засновано громадську організацію «Українці в Бонні» (нім. «Ukrainer in Bonn e.V.») з метою об’єднання української громади у місті та агломерації, надання підтримки вимушеним переселенцям, сприяння збереженню української мови, культури та традицій. Від 2023 офіційно зареєстрована в Німеччині. Спільнота налічує понад 520 активних членів, які беруть участь у соціальних, освітніх, культурних, гуманітарних ініціативах, спрямованих на підтримку України та її громадян. Серед здобутків — заснування Першої української гімназії в Бонні, яка навчає 280 дітей (2024). Це найбільший україномовний освітній заклад у Німеччині. Окрім освітніх проєктів, організація сприяє наданню юридичної, психологічної та соціальної підтримки вимушеним переселенцям, проводить благодійні заходи та збори на підтримку України; популяризує українську культуру. Діє Німецько-українська асоціація «Синьо-жовтого хреста».

Серед міст-побратимів Бонна — Херсон (від 09.02.2023). Партнерство зосереджене на наданні гуманітарної підтримки жителям м. Херсона та допомозі у відновленні місцевих адміністративних структур. Місто започаткувало благодійний проєкт «Бонн допомагає Херсону» зі збору пожертв для екстреної допомоги в сфері охорони здоров’я. У його межах лікарні Херсона отримали вкрай необхідне медичне обладнання та медикаменти. Бонн підтримує Херсон транспортними засобами (зокрема 2024 передано 4 автомобілі від пожежної команди Бонна); проводить великі кампанії зі збору коштів на засоби гігієни та дитяче харчування.

26.02.2025 муніципальні структури спільно з Державною канцелярією землі Північний Рейн — Вестфалія зорганізували панельну дискусію «Три роки після вторгнення — Україна та питання перспектив». У заході взяли участь бургомістр, міністр федеральних і європейських справ, міжнародних відносин та засобів масової інформації землі Північний Рейн — Вестфалія, голова Державної канцелярії.

Персоналії

У місті народилися: композитор Л. ван Бетховен, філософ і літератор М. Гесс, зоолог та засновник музею А. Ф. Кеніг (1858–1940).

Із містом пов’язана діяльність багатьох знаних науковців, філософів, письменників, теологів, які викладали або студіювали в Боннському університеті, зокрема астронома Ф. В. А. Аргеландера, математика Ф. Гаусдорфа, фізиків Г. Л. Ф. фон Гельмгольца, Г. Р. Герца, хіміка А. Кекуле, правознавця Й. К. Блюнчлі, істориків Я. К. Буркгардта, Б. Г. Нібура, економіста Й. А. Шумпетера, антрополога Ф. У. Боаса, філософів К. Маркса, Ф. Ніцше, К.-О. Аппеля; лауреатів Нобелівської премії Ф. Е. А. фон Ленарда, О. Валлаха, В.-Е. Паулі, Г. цур Гаузена, Р. Зелтена, Р. Генцеля, Т. Манна, Л. Піранделло, письменника К. Брентано, поета Г. Гейне, богословів К. Барта, В. Байшлаґа, Й. А. Ратцінґера (див. Бенедикт XVI).

Джерела

Література

  1. Höroldt D. Bonn ehemals, gestern und heute. Stuttgart : Steinkopf, 1983. 128 р.
  2. Nicholls A. J. The Bonn Republic : West German Democracy, 1945–1990. London; New York : Longman, 1997. 341 р.
  3. Niehaus A., Weber H.-D. Bonner Museumsführer : Museen und Kunststätten mit ihren Sammlungen und Ausstellungen in Bonn und der Region. Bonn : Bouvier Verlag, 2005. 197 р.
  4. Mein Bonn. Zeitzeugen-Erinnerungen aus Bonn und Umgebung 1914–1998 / Hrsg. von D. F. Voigtländer. Berlin : Zeitgut Verlag, 2006. 288 р.
  5. Weber H.-D. Bonn Lexikon. 2. Auf. Bonn : Bouvier Verlag, 2009. 697 р.
  6. Die französischen Jahre in Bonn. 1794–1814. Ein Lesebuch / Hrsg. von N. Flörken. 2. Auf. Bonn : Kid Verlag, 2016. 888 s.
  7. Hörig M., Sondermann M. Bonn. Die Pracht am Rhein. 5. Auf. Essen : BelekeVerlag, 2016. 112 s.
  8. Гончарук Т. Жіночий музей у Бонні та Реформація із жіночим обличчям // Громадський простір. 2017. URL : https://www.prostir.ua/?blogs=zhinochyj-muzej-u-bonni-ta-reformatsiya-iz-zhinochym-oblychchyam
  9. Niesen J. Historisches Bonn. Ein fotografischer Rundgang mit Bildern aus zwei Jahrhunderten. 6. Auf. Bonn : Bonn BuchVerlag, 2017. 128 s.
  10. Bormann H., Petzold R. Verkehr in deutschen Großstädten. Berlin : Springer Vieweg, 2018. 464 s.
  11. Rey van M. Bonn in bitteren Zeiten 1933–1945. Bonn : Kid Verlag, 2021. 300 s.
  12. City of Bonn // Institute for Global Environmental Strategies. URL : https://www.iges.or.jp/en/vlr/bonn?utm
  13. Help — Hilfe zur Selbsthilfe e.V. URL : https://www.bonn-hilft-cherson.de/
  14. UA Welle Bonn E. V. URL : https://www.ua-welle-bonn.de

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Бонн // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бонн (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 25.03.2026



Отримано з https://vue.gov.ua/index.php?title=Бонн&oldid=448685
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶