Сволок

Сво́лок — головна балка приміщення, яка підтримує стелю.

Сволок

Сволок. Різьблений декор

У селянських хатах сволок (інші назви — бальок, трям) зазвичай укладали одним кінцем на стіну між сіньми й житловим приміщенням, другим — на бічну стіну (причілок) зрубу рівнобіжно головному фасаду (іноді перпендикулярно до нього). Це був обтесаний з чотирьох боків брус квадратного чи прямокутного профілю в перерізі. Його виготовляли з дуба, модрини, сосни, смереки, липи. Мав інформаційне та магічне значення: на ньому вирізьблювали пам'ятні написи з фрагментами молитов, іменем господаря, майстра-будівничого, датою будівництва. Оздоблювали різьбленням, орнаментальні мотиви якого мали символічне значення і виконували роль оберегів: хрести, розетки (солярні знаки) тощо. Внаслідок цього сволок є своєрідним історичним паспортом селянської хати чи старого міського будинку. Символізував міцність оселі, заможність, родючість. Вважали, що магічні знаки на сволоку захищають дім від ударів блискавки та пожеж.

Сволоки застосовували також у церковному будівництві.

Література

Гудченко З. Сволок // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 161.
Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 374.
Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Іститут народознавства НАН України, 2006. С. 348–349.