Саман

Мурування з саману (позначено жовтим кольором), влаштоване для зміцнення валу оборонного у Давній Русі
(вал показано у поперечному розрізі)

Українська хата-мазанка із саману, поширена в південних областях України.
Малюнок В. Самойловича.

Сама́н (чагат., кримськотатар., тур. saman, туркм. Sāman — солома), цегла-сирець, лимпач, адоба — будівельний виріб із невипаленої глини, призначений для ручного мурування будівельних конструкцій, зазвичай стін будівель і споруд.

Історична довідка

Саман і споруди з нього відомі від 6–5 тисячоліть до н. е. Поширені у країнах Азії, Америки, Африки, Південної Європи зі спекотним сухим кліматом. Саман набув найбільшого поширення у Давній Месопотамії, де з нього зводили оборонні споруди, зикурати, житла й палаци, а з епохи Ахеменідів — у Давній Персії. У Стародавньому Єгипті піраміди, храми й палаци фараонів зводили з каменю, а житла й частково оборонні споруди — із саману. Житла хетів також були саманними. У Давній Греції в добу архаїки необхідність захищати від дощів і вітру саманні стіни за допомогою дерев’яних колонних галерей привела до винайдення архітектурного ордера. Саман застосовували у Стародавньому Римі, в усьому регіоні Середземномор’я, а у середньовіччі у низці європейських країн — у поєднанні з фахверком.

Характеристика

Виготовляють із глини з додаванням землі, піску, дрібного гравію тощо. Задля запобігання розтріскуванню та підвищення вологостійкості додають органічні наповнювачі — різану солому, кострицю, полову, волокна конопель, інших волокнистих рослинних матеріалів, іноді коров'ячий гній, молочну сироватку. Добре розмішану в спеціальних ямах пластичну суміш формували, ущільнюючи й утрамбовуючи в опалубці — дерев'яних ящиках, надаючи кожному виробу форми прямого паралелепіпеда. Після цього вироби висушували спочатку в тіні, а потім — на сонці протягом не менш ніж 25 днів. Стіни із саману мурували на глиняному будівельному розчині, іноді з домішками органічних речовин, вапна. Для підвищення стійкості, надійності й довговічності поверхню стіни ззовні обмазували глиною або покривали тиньком.

Саман — найдоступніший щодо сировини, найпростіший технологічно, а тому найдешевший, найпоширеніший і найстародавніший будівельний виріб. Стіни із саману зазвичай масивні. Вони забезпечують ефективну тепло- та звукоізоляцію, є вогнестійкими й екологічно безпечними. Недоліками є низька морозостійкість, привабливість для біологічних організмів (гризуни, комахи, грибок, пліснява) та необхідність створення надійного захисту від розмивання атмосферними опадами (в іншому випадку стіна з саману від впливу атмосферних явищ зруйнується протягом двох років). Тепер вважають, що із саману можна зводити тільки малоповерхові споруди з терміном служби їх до 25–30 років.

Саман в Україні

У Давній Русі муруванням із саману укріплювали оборонні вали дитинців міст Києва, Переяслава, Білгорода (див. Білгород Київський). В Україні у південних областях і на Кримському півострові з саману зводили хати-мазанки й напівземлянки, господарські споруди, огорожі.

Додатково

Згідно з біблійною оповіддю, євреї були в Єгипті рабами, котрі виготовляли саман. Цю роботу — тяжку, брудну й шкідливу для здоров’я — визначили для народу, приреченого на знищення. Щоби цьому запобігти, Мойсей вивів євреїв із Єгипту.

У тюркських мовах саман називається «кірпіч».

Література

Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 261.
Röhlen U., Ziegert C. Lehmbau-Praxis Planung und Ausführung. 1 Auflage. Berlin : Bauwerk, 2010. 290 p.