Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях

Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях. Фото В. В. Вечерського
Панорама з лівого берега р. Псла. Фотографія Г. Н. Логвина 1970-х
Іконостас. Фото поч. 20 ст.
Фрагмент іконостасу. Фото поч. 20 ст.
Фрагмент намісного ряду іконостасу. Фото В. В. Вечерського
Ікона «Свята Трійця» з іконостасу. Фото В. В. Вечерського

Спа́со-Преображе́нська це́рква у Вели́ких Соро́чинцяхпам’ятка архітектури національного значення, Миргородський р-н, Полтавська обл., Україна. Пам'ятка розташована в центрі села на високому правому березі р. Псла і є значною архітектурною домінантою, що добре проглядається як у ландшафті, так і серед малоповерхової садибної забудови села.

Історична довідка

Мурована церква зведена коштом миргородського полковника, згодом гетьмана України Д. Апостола як родинний храм-усипальниця. Будівництво розпочалося наприкінці 1718. У 1725 споруда була в цілому вивершена, освячена 1732 за участю Д. Апостола, а 1734 його тут було поховано. На початку 1730-х (орієнтовно 1730–1732) полтавською майстернею іконописця Василя Реклінського (? –після 1734) виготовлено іконостас.

03.04.1809 в церкві охрещено М. Гоголя. У крипті під церквою поховані також дружина Д. Апостола Уляна (Іскрицька; ? –1742) і син Павло Апостол (?–1736). Пам'ятка постраждала від пожежі 1811, після якої бані над об’ємами між раменами просторового хреста не відновлено, і храм перетворився з дев’ятибанного на п'ятибанний. 1867 поряд спорудили дерев’яну дзвіницю (не збереглася).

1895 церква мала крім головного престолу Преображення Господнього ще 2 бічних: Пресвятої Трійці і Покрови Богородиці.

1937 радянська влада закрила церкву, знищивши дзвіницю. Німецька окупаційна влада 1941 дозволила відновити богослужіння, а радянська влада повторно його заборонила 1960. Під час Другої світової війни пам’ятка зазнала руйнувань (втрачені завершення бань). Реставрація тривала протягом 1964–1988.

1992 храм повернули православній громаді. 1996 біля храму спорудили дзвіницю з металевих конструкцій.

Характеристика

Церква хрещата, дев'ятидільна, нині п'ятибанна (первісно — дев’ятибанна), з гранчастими раменами і квадратними в плані двоповерховими об’ємами між раменами. Центральний 12-гранний підбанник несе зімкнене склепіння (висота до зеніту 26 м), зовні увінчане ярусною бароковою банею з ліхтарем і маківкою. В інтер'єрі перехід від центрального четверика з підпружними арками до підбанного 12-гранника здійснено через пандативи й систему двоярусних тромпів. Рамена просторового хреста за осями схід-захід і північ-південь увінчані зрізаними восьмигранними зімкнутими склепіннями, кожне з яких увінчане невеликим світловим восьмериком. П’я́ти підпружних арок та початок зрізаних зімкнутих склепінь в інтер’єрі підкреслено профільованими багатообломними карнизами. Зовнішні грані бічних рамен прорізані високими вікнами з арковими перемичками. Ці вікна влаштовані в глибоких нішах, що в цілому дозволило розвантажити архітектурну конструкцію і зробити її більш жорсткою і раціональною. Зазначені вікна разом з віконними прорізами в центральному підбаннику та чотирьох бічних восьмериках забезпечують добру освітленість інтер’єру, що є характерною рисою архітектурного стилю бароко. У західному рамені (бабинці) влаштовано хори. В інтер'єрі бабинця на стіні є поліхромний герб Д. Апостола.

Фасади пам'ятки в рівні хорів членуються фризом на два яруси. Ребра граней підкреслено пілястрами. Декор, розрахований на активну гру світлотіні за будь-якого освітлення, включає поширені мотиви народного мистецтва — розетки (солярні символи), крини, трилистники, бусинки, іоніки, різьблені по вогкому тиньку. Три вхідні портали акцентовано трилопатевими арками, фланковано пілястрами і прикрашено орнаментацією. Портали на трьох фасадах дещо різняться між собою (західний — найпишніший), проте спільним є композиційний прийом об'єднання в цілісну вертикальну композицію портала внизу, аркового вікна з наличником і мандриком у другому ярусі та іконної ніші кільовидної форми в рівні карнизу.

Понижені стосовно основних рамен просторового хреста приміщення між раменами своїм зменшеним масштабом і подрібненістю членувань підкреслюють монументальність центральних об’ємів церкви. Двоповерховість цих приміщень підкреслена однаковими за формою і розмірами вікнами, влаштованими в кожній грані у 2 яруси: вікна у нижньому ярусі дещо вищі, ніж у другому. Вони мають однотипні наличники: віконний отвір з арковою перемичкою фланкований півколонками й увінчаний профільованим антаблементом з кілевидним сандриком, форма якого, близька до тогочасного московського провінційного зодчества, може свідчити про участь у будівництві майстра, обізнаного з будівельною справою в Московському царстві.

Цегляні стіни зовні й в інтер'єрі потиньковано й побілено. Крім звичайної цегли, застосовано профільну стандартизовану. В інтер’єрі підпружні арки стягнуто парними залізними затяжками, анкерованими в мурування. Дахи і бані по дерев'яних кроквах і кружалах укрито покрівельною сталлю.

В інтер'єрі панує високий семиярусний іконостас, що займає всю ширину храму (23 м) і складається з головного іконостасу та двох іконостасів у бічних вівтарях Пресвятої Трійці і Покрови Богородиці. Загальна композиція налічує понад 100 ікон. У кожному з трьох іконостасів, що мають симетричну структуру, є царські врата і по двоє дияконських дверей. Іконостас відзначаться багатством орнаментального різьблення й декоративною насиченістю малярства. Найвищою майстерністю відзначаються ікони намісного ряду — Богородиця, Спаситель, Покрова Богородиці, Трійця, Зішестя Святого Духа, а також Св. Уляна і Пророк Даниїл — тезоімениті святі гетьмана Данила Апостола та його дружини Уляни, яким надано рис портретної схожості з замовниками. Іконостас добре зберігся, протягом 1980–1990-х зазнав наукової реставрації і є однією з найвизначніших пам'яток монументального мистецтва України.

Значення

Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях — єдиний відомий історико-архітектурній науці мурований храм на території України, що мав хрещату дев'ятибанну композицію. Це найвизначніша пам'ятка перехідного стильового етапу від українського Відродження до бароко, найвище досягнення синтезу мистецтв цього часу.

Література

  1. Яблонский Д. Порталы в украинской архитектуре. Киев : Изд. Акад. архитектуры УССР, 1955. С. 133.
  2. Білецький П. Коли будувалася Преображенська церква в Сорочинцях // Українська академія мистецтва: Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 7. Київ, 2000. С. 49–54.
  3. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / В. Вечерський, О. Годованюк, Є. Тиманович та ін.; За ред. А. Мардера та В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000. С. 199–200.
  4. Вечерський В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С, 2005. С. 237–240.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
17.04.2020

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ