Социніани

Раківський катехизис, 1605

Социніа́ни (від прізвища засновників — Социна Лелія та Социна Фауста) — представники раціоналістичного напряму в Реформації, що виник і поширився в кін. 16 — на поч. 17 ст. у межах руху антитринітаріїв.

Історична довідка

Засновники социніанства — представники знатного італійського роду з м. Сієни, гуманісти й богослови Лелій (Леліо; 1525‒1562) і Фауст (Фаусто Паоло) Социни (Соцціні), які втекли з батьківщини від переслідувань інквізиції.

Тривалий час діячі, а особливо Ф. Социн, полемізували з представниками різних течій антитринітаризму, влаштовували приватні диспути з ними, видавали (здебільшого анонімно) богословські твори. У підсумку частина колишніх опонентів або перейшли на їхні позиції, або втратили ідейне лідерство та зійшли з історичної сцени. Ф. Социн систематизував свої антитринітарні погляди в цілісну теологічну доктрину.

Рух социніан організаційно сформувався і розвинувся в Речі Посполитій; до поч. 17 ст. практично всі польські антитринітарії стали социніанами.

У своєму вченні засновники социніанства спробували поєднати есхатологічні (див. Есхатологія) та хіліастичні (див. Хіліазм) уявлення про тисячолітнє царство справедливості. Віддавали перевагу розуму (як способу розпізнавання християнських істин) не тільки перед т. з. Святим Переказом, а й перед Святим Письмом. Не визнавали християнський догмат про Трійцю (вважали Богом тільки Отця), відкидали божественність Ісуса Христа (але визнавали його главою Церкви й моральним взірцем), безсмертя душі, тілесне воскресіння, фатальну схильність людини до зла, кальвіністське вчення про передвизначення. Святий Дух розуміли лише як Божественну силу. Визнавали за людиною свободу вибору між добром і злом. Заперечували первородний гріх, а звідси й необхідність спокути. Особливу увагу приділяли розпрацюванню моральної доктрини християнства. Філософські погляди були близькими до прихованого деїзму.

Социніани вважали Христа святою людиною, яка набула божественність лише після воскресіння, а тому гідною поклоніння, наче Бог. Відкидали церковну атрибутику, вшанування святих, християнські таїнства, розглядали хрещення та причастя радше як обряди.

Основи віросповідання викладено в т. з. Раківському катехизисі (виданий польською мовою в м. Ракові, 1605; у перекладі латиною опублікований 1609, англійською мовою — 1651).

Релігійні громади організовували за кальвіністським принципом: пастора обирав синод і уповноважував виконувати релігійні функції; старійшин і дияконів обирала громада, ті опікувалися її внутрішніми справами.

Социніани прагнули дотримуватися принципів релігійної толерантності, сповідували ідеї ненасильства, вагоме значення надавали просвітництву. Суспільно-політичний зміст социніанства дає підстави зарахувати його до консервативного крила польських братів.

Відбиваючи інтереси бюргерства, социніанство поширилося в містах Польщі, Литви, Західної України та Білорусі.

Контрреформація, що охопила Польщу і Литву, призвела до вигнання социніан у 1658‒1660 до Німеччини, Англії, Голландії. Частина переселилася до Трансільванії, де пізніше вони зажили відомості як унітарії. Ідеї социніанства вплинули на розвиток англійського деїзму (зокрема Дж. Лока).

З часом социніани розчинилися в інших течіях протестантизму. Як окрема протестантська течія натепер не існують.

Основи віровчення

Відповідно до Раківського катехизису («Катехизис Собору того люду, який у Королівстві Польському та у Великому Князівстві Литовському, а також в інших землях Корони, стверджує й визнає…»), віросповідні основи социніан:

• Невизнання Трійці. Христос не єдиносущний Богові Отцю, але створена Ним істота, єдинородний Божий Син, через якого діяв Бог.
• Єдине джерело віри — Святе Письмо. Уся традиція (твори Отців церкви, Святе Передання) необов’язкова християнину, а радше шкідлива.
• Людина має осягати Святе Письмо як вірою, так і розумом.
• Тлумачення Святого Письма та віровчення мають бути раціональними, не суперечити логіці й здоровому глузду людини.
• Заперечення значення будь-якої релігійної атрибутики та символіки, релігійних свят.
• Хрещення віряни мають приймати у дорослому віці.
• Людська душа смертна і помирає разом із тілом.
• Людина має бути освіченою, бо розумом вона осягає Бога. Відтак освіта та заснування освітніх закладів є пріоритетними для громади.
• Людина від природи є однаково схильною до зла й до добра.

В Україні

Від кінця 1630-х українські землі стали центром антитринітарного руху в Речі Посполитій. На поч. 17 ст. нараховували до 150 социніанських громад.

Социніанство підтримали українські шляхетські родини Немиричів, Гойських, Чапличів, Кишок, Гулевичів-Воютинських, Сенют-Ляховецьких та ін. З-поміж головних діячів — Симон Будний, Андрій Вишоватий, Стефан і Юрій Немиричі, Юрій і Мартин Чапличі, Євстахій Кисіль, Андрій і Станіслав Любенецькі, Роман і Гавриїл Гойські та ін.

Головними центрами социніанського руху на теренах України стали волинські землі, у 1640-х чимало сповідників мешкало у Київському воєводстві, Галичині. Соціальний склад руху був неоднорідним: вагому роль відігравали також міщани (окремі громади цілковито складалися з міського населення).

Значну увагу социніани приділяли освіті, влаштуванню шкіл, культурно-освітніх центрів, вищих закладів — академій. У м. Ракові (тепер село Калуського району Івано-Франківської області) — осерді социніанського руху у 1600‒1638 — діяла академія, де навчалися представники кальвіністських, православних, католицьких громад, та велика типографія (у 1602‒1638 видала 246 найменувань). Тут проведено 44 социніанські синоди. Видано Раківський катехизис (1605). Після ліквідації зусиллями католицького духовенства Раківського осередку (1638) центр социніанства перемістився на Волинь, у м. Киселин (Кисилин; тепер село Володимирського району Волинської області). Стараннями социніанських просвітників Киселинську школу (діяла з 1614) перетворено на академію (викладали граматику, діалектику, риторику, класичні мови, основи віровчення), з філією у Береську (тепер село у Луцькому районі Волинської області). У 1638, 1639 і 1640 в м. Киселині відбувалися социніанські з’їзди, де були присутні до 3 тис. осіб з усіх земель Речі Посполитої та інших країн.

Серед осередків социніан були відомі також міста: Гоща (з 1600, тепер село Рівненського району Рівненської області), Ляхівці (тепер с. Білогір’я), Тихомль (Тихомель; обидва — тепер Шепетівського району Хмельницької області), Берестечко, Камінь-Каширський, Острог, Старокостянтинів, Сокуль (тепер с. Сокіл Луцького району Волинської області) тощо.

Католицька церква та королівська влада від 1630-х щобільше протидіяли антитринітарному рухові. Люблінський трибунал 1644 наказав Чапличам закрити засновані ними школи та громади на Волині. Постановою сейму 1647 автор книги «Сповідування віри» Й. Шліхтінг був засуджений до смертної кари; социніан зобов’язали закрити всі друкарні та школи; розповсюдження і зберігання социніанської літератури каралося вигнанням з країни та конфіскацією майна. У 1657 універсал короля Яна ІІ Казимира заборонив социніанські з’їзди. Ухвалою вального сейму 1658 социніанам було наказано перейти у католицизм або залишити Річ Посполиту (вірянам надали дворічний термін на впорядкування майнових справ). В умовах масових гонінь частина социніан рушила до Трансільванії, інші перебралися в Сілезію, Пруссію, Францію, Англію, Голландію або обрали шлях у Новий світ. Деякі під загрозою смерті перейшли до католицизму або православ'я.

Національно-визвольна війна під проводом Б.-З. Хмельницького 1648–1657 (див. Хмельниччина) стала ще одним чинником, що змусив социніан згорнути свою діяльність на українських землях.

Попри те, за час своєї діяльності социніани відіграли помітну роль у поширенні ідей Відродження, Реформації та раннього Просвітництва в Україні.

Додатково

• 1611 був скараний на вогнищі українець-міщанин із Більська Іван Тишкович за те, що дотримувався социніанського вчення і відмовився присягати Трійцею. Справа Тишковича мала значний резонанс, оскільки в Речі Посполитій страту за релігійні погляди практикували вкрай рідко.
• У Раківській типографії Себастьяна Стернацького побачили світ книги, адресовані українським читачам, зокрема «Антапологія...» Геласія Діпліца, а також драматичний твір невідомого автора «Трагедія руська» — перше відоме натепер видання, що вийшло розмовною українською мовою.

Джерело

Katechizmu Rakowski. Raków : Sebastian Sternacki, 1608. 358 p.

Література

1. Нічик В. М., Литвинов В. Д., Стратій Я. М. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні (XVI — початок XVII ст.). Київ : Наукова думка, 1990. 382 с.
2. Любащенко В. Історія протестантизму в Україні. 2-ге вид., допов. і випр. Київ : Поліс, 1996. 350 с.
3. Socinianism and Arminianism: Antitrinitarians, Calvinists, and Cultural Exchange in Seventeenth-Century Europe / Ed. by M. Mulsow, J. Rohls. Leiden : Brill, 2005. 306 р.
4. Biagioni М. The Radical Reformation and the Making of Modern Europe. A Lasting Heritage. Leiden; Boston : Brill, 2016. 192 p.
5. Ковбасюк С. А. Социніанство: основи вчення та його поширення в Україні // Протестантизм в Україні. Волинь. Луцьк : Християнське життя, 2017. С .80–83.
6. Biagioni М. Sozzini e il Socinianesimo — Introduzione // Bruniana & Campanelliana. 2021. № 1‒2. Р. 189‒195.

Автор ВУЕ

Л. О. Филипович

Покликання на цю статтю: Филипович Л. О. Социніани // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Социніани (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.01.2024