Міленіалізм

Спас у славі. Українська церковна ікона, середина 16 ст.

Міленіалі́зм (від лат. millennium — тисячоліття, з лат. mille — тисяча), хіліа́зм (від грец. χῑλιάς — тисяча) — у християнстві — частина есхатологічної доктрини (див. Есхатологія), вчення про тисячолітнє Царство Боже на землі, яке пов’язане з подією Другого пришестя Ісуса Христа. Означує кінцевий етап земної історії. У широкому розумінні — різновид мілленаризму, уявлень про прийдешній тисячолітній цикл (міленіум), який докорінно змінить суспільний лад, оновить усе життя людства.

Витоки

Витоки міленіалізму вбачають ще у дохристиянській апокаліптиці, юдейських апокрифах, зокрема Кумранських рукописах.

Учення про земне Тисячолітнє царство Христа і воскресіння святих наявне в творах ранніх Отців церкви (Іринея Ліонського, Юстина Мученика, Іпполита Римського та ін.). У своїх міркуваннях Отці спиралися на тексти Об'явлення Івана Богослова, Книги Даниїла, провіщені біблійними пророками ідеї земного царювання Месії.

У середні віки ідеї міленіалізму періодично актуалізували єресі та радикальні рухи.

Протестантизм Нового часу (особливо в 17‒18 ст.) учергове звернувся до ідей мілленаризму, Тисячолітнього царства Ісуса Христа, де праведники царюватимуть разом із Ним. Радикальнішу версію розвивала есхатологія диспенсаціоналізму, поміркованішу — п’ятидесятництва.

У 20 ст. ідеї міленіалізму стимулювали розвиток теології історії, соціального вчення церкви, осмислення соціальних аспектів християнства.

Термін «хіліазм» питомий для східнохристиянської традиції, тоді як «міленіалізм» — для західної богословської та релігієзнавчої думки.

Основні доктрини міленіалізму

Ідею майбутнього Тисячолітнього царства у різний спосіб тлумачать три провідні есхатологічні концепції: аміленіалізм, постміленіалізм, преміленіалізм, що різняться у деяких принципових тезах.

Аміленіалізм

Аміленіалізм (від грец. ἀ… — заперечний префікс і лат. millennium — тисячоліття) — ототожнює тисячолітнє Царство з «віком Церкви» (тобто з періодом її існування від Першого до Другого пришестя Христа). Аміленіалісти не заперечують ідею повернення Христа, проте відкидають уявлення про Його буквальне царювання на Землі упродовж однієї тисячі років. Згідно з їхніми поглядами, Царство Боже вже присутнє в епоху Церкви. По закінченні цієї доби вічність «увійде в силу» сама собою, без Тисячолітнього царства. До кінця світу будуть співіснувати добро і зло, «Царство Бога» і «Царство Сатани».

Серед консервативних аміленіалістів поширені дві точки зору на Тисячолітнє царство: а) пророцтва про нього вже реалізувалися (доктрина «реалізованої есхатології» або «реалізованого міленіалізму»); б) такі пророцтва реалізуються на небі. Проте прихильники обох позицій спільні в тому, що окремого Тисячолітнього царства на землі не буде. Так, під Царством розумів «епоху Церкви» Оріген, таку ж інтерпретацію поділяв Аврелій Августин, за деякими припущеннями — і М. Лютер. Натепер різні течії аміленіалізму присутні у протестантському богослов’ї. Його прихильники твердять про те, що Царство Боже зараз присутнє в цьому світі, «оскільки Переможець Ісус Христос панує над своїм народом Словом та Духом», а поряд із Ним — душі християн, які відійшли у вічність.

Аміленіалісти розвивають учення про певні знакові події, що мають відбутися перед Другим пришестям Христа, час якого невідомий (заклик до язичницьких народів під час євангелізації; велике відступництво та епоха страждань; з’явлення антихриста; війни; неправдиві пророки; вражаючі чуда, здійснені дияволом, різні ознаки на небі). Христос, згідно з цією концепцією, повернеться в «день останній»; Його прихід буде фізичним, видимим, а мета — ввести в силу майбутній вік («вічний стан речей»). Ця подія завершиться воскресінням (тілесним) мертвих та кінцевим судом, що призначить кожному його долю у вічності. Завершення цього віку, згідно з доктриною, станеться через «відновлення світу», за якого відбудеться «відновлення теперішнього творіння».

Постміленіалізм

Постміленіалізм (від пост... і лат. millennium — тисячоліття) — учення про Друге пришестя Христа як подію, що станеться після Тисячолітнього царства. Відповідно до нього, встановлення Царства Божого відбудеться поступово, через проповіді Євангелія та дію Святого Духа в серцях, коли праведність пошириться всією землею. Теперішній вік розвиватиметься морально та духовно, аж доки не сягне Тисячолітнього царства. Характерними його рисами будуть стан миру, справедливості та духовного благополуччя, відмова від гріха (гріх ще не буде знищений остаточно, але Сатана буде «скинутий у безодню»). Постміленіалізм оптимістично сприймає «епоху Церкви» як золотий вік прогресу, де Церква набуватиме впливу на кожну сферу — економічну, соціальну, культурну, політичну. Уявляє собі Церкву в тріумфі поширення Євангелія «аж до країв землі», пануванні християнських принципів і норм поведінки, коли зло буде зменшене до таких мізерних розмірів, що стане рідкісним винятком. Завершиться Тисячолітнє царство Другим пришестям Христа, воскресінням мертвих, всезагальним судом і з’явленням неба та пекла. Знаними прихильниками таких ідей вважають Йоахима Флорського, англіканського теолога Деніела Вітбі (Daniel Whitby; 1638‒1726, Велика Британія) та ін. Посміленіалізм набув популярності в 19 ст., а з кін. 19 — поч. 20 ст. його дотримувалися більшість протестантських богословів.

У межах постміленіалізму розрізняють два напрями: а) ліберальний (висуває мету розбудови Тисячолітнього царства всебічними людськими зусиллями й засобами); б) біблійний (виникне внаслідок всесвітньої проповіді Євангелія). Підтвердженням сьогоденного існування Тисячолітнього царства, на думку протестантських богословів, є матеріальний і духовний прогрес, скасування рабства і гноблення, перетворення християнства на найчисельнішу релігію світу, переклади Біблії більшістю мов землі, поширення Євангелія засобами радіо, телебачення та інтернету, заснування численних біблійних інститутів, коледжів і семінарій тощо. При цьому Царство не слід розуміти буквально як інтервал часу в 1 тисячу років, а радше символічно. Постміленіалісти також поділяють думку, що прихід Ісуса буде реальним і видимим; погоджуються у загальних рисах з аміленіалістами і щодо Останнього суду.

Преміленіалізм

Преміленіалізм (від лат. prae — попереду, перед і лат. millennium — тисячоліття) — учення про те, що Ісус Христос прийде вдруге напередодні Тисячолітнього царства, аби утвердити Своє земне панування на тисячу років. Вічність настане після завершення цієї тисячолітньої (у буквальному розумінні її тривалості) епохи. Преміленіалісти поділяють ранньохристиянські погляди про два етапи воскресіння мертвих в різні часи (спершу святих, потім неспасенних) та висувають гіпотезу про кілька судів. Державну систему тисячолітнього Царства уявляють у різних аспектах. Формою правління буде земна теократія — Христос правитиме видимо, позірно. Це буде строга, але праведна влада; досконале правосуддя, де гріх каратиметься миттєво. Столицею (центром) Тисячолітнього царства буде м. Єрусалим. Співправителями Христа, згідно з пророцтвами, стануть воскреслий Давид та дванадцять апостолів. До характерних рис тисячолітнього Царства відносять: духовність, праведність, справедливість, панування миру, достаток, релігійні практики (діятиме відновлений Єрусалимський храм із жертвопринесеннями та ін.). Преміленіалійські погляди існували в ранній Церкві, серед анабаптистів в епоху Реформації, є популярними сьогодні в євангельському протестантизмі.

Преміленіалізм, своєю чергою, існує в двох формах: історичний (нондиспенсаційний) та диспенсаційний преміленіалізм, кожна з яких має власну богословську специфіку. Згідно з першим підходом, Тисячолітнє царство здійснюється тепер (із небес), Христос — Цар-Месія уже розпочав своє невидиме духовне панування. В існуванні Тисячолітнього царства розрізняють три періоди:
1) воскресіння Христа, за яким настає невизначений інтервал часу;
2) парусія (пришестя) Христа та воскресіння вірян, за яким також слідує невизначений інтервал часу;
3) завершальний — цілковите упокорення Христом ворогів.
Про майбутній вік, який включатиме «нове небо» та «нову землю», преміленіалісти повчають як про такий, що буде поза історією.

Диспенсаційний преміленіалізм розглядає світ подібно до господарства, яким керує Бог. У різні епохи управління (диспенсії) — від часу творення до Тисячолітнього царства (найчастіше таких епох виділяють 7) — Бог дещо довіряє людині. У цій системі відносин «людина — Бог» є чітка взаємообумовленість ролей, причому Бог наділяє людину певною відповідальністю як «адміністратора». Якщо людина веде себе належним чином, їй обіцяне благословення; у разі непокори — суд. «Диспенсація Тисячолітнього царства» — період, коли Христос повернеться на Землю для створення найдосконалішої системи управління в Своєму царстві. Послідовники диспенсаційного преміленіалізму буквально тлумачать Святе Письмо, біблійні пророцтва (навіть сповнені образної мови); вірять у те, що Церква буде піднесена перед періодом Великої Скорботи, коли Бог судитиме язичницькі народи та «неслухняних з Ізраїлю». У кінці цього періоду Ісус повернеться до Церкви і заснує на землі Тисячолітнє царство. Після тисячолітнього панування Христа диявол ще раз буде звільнений, зрештою він та його послідовники будуть вкинуті в озеро вогняне (Об. 20:7‒10). І лише після цього настане вічність.

Значення

Доктрини міленіалізму зберігають привабливість для вірян, оскільки пропонують важливі екзистенційні перспективи — спасіння через воскресіння з мертвих та життя у вічності.

Ідею Тисячолітнього царства вважають спробою реалізації на ілюзорному рівні (т. з. компенсаторна функція релігії) віковічної мрії людства про суспільство рівності, справедливості, миру і благополуччя.

Джерело

Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ: Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.

Література

Докаш В. І. Хіліастичні теорії в контексті протестантської есхатології (екзегетично-компоративний аналіз) // Українське релігієзнавство. 2006. № 38. С. 70‒85. URL: https://core.ac.uk/download/pdf/38350927.pdf
Цігенаус А. Есхатологія: Майбутнє сотвореного в Бозі / Пер. з нім. О. Сметанін, В. Грицюк. Львів : «Свічадо», 2006. 352 с.
Докаш В. І. Кінець світу: еволюція протестантської інтерпретації. Київ; Чернівці : Книги-ХХІ, 2007. 544 c.
Walls J. L. The Oxford Handbook of Eschatology. Oxford : Oxford University Press, 2008. 724 р.
Титаренко В. В. Від пророцтв у релігії до прогнозування в релігієзнавстві: історія, теорія, перспективи. Київ : «Центр європи», 2017. 324 с.

Автори ВУЕ

Покликання на цю статтю: Докаш В. І., Титаренко В. В. Міленіалізм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міленіалізм (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.09.2025