Святий Дух

Ікона із зображенням імператора Костянтина І Великого та отців Першого Нікейського собору з текстом Символу віри

Святи́й Дух (Дух Божий, Господній Дух; івр. רוח הקודש‎‎, грец. Άγιο Πνεύμα, лат. Spiritus Sanctus) — у монотеїстичних релігіях — надприродний прояв (іпостась, сила, енергія, еманація) Бога.

В юдаїзмі

В юдаїзмі — дієва сила Бога Ягве. За вченням стародавніх юдеїв, був еманацією Ягве, одним із його атрибутів. Не має морального статусу, але є життєвою силою, що перебуває в тілах живих істот [«І якби він вирішив повернути Свого духа назад, — тобто забрати до Себе дихання, яке дав, то в одну мить загинуло б усе живе» (Йов 34:14–15)], а також «духом пророцтва», зісланим Всевишнім на обраних праведників.

У ТаНаХу (Старому Завіті) згаданий під різним назвами: «Дух Ягве» («Руах Ягве»), «Дух Божий» («Руах Елохім»), «Дух Господній» («Руах Адонай»), «Його Дух», «Слава Господня» та ін. Часом ототожнюють із талмудичним терміном «Руах га-Кодеш» (івр. רוח הקודש‎), поняттям «шехіна» в рабинській літературі.

Уперше термін трапляється у 1-й книзі Мойсея [Берешит, у християнстві — Книга Буття: «Земля ж була порожньою і безжиттєвою; безодню вкривала темрява, а Дух Божий ширяв над поверхнею води» (Бут. 1:2)]. Пророк Ісая описує Господній Дух як «дух мудрості й розуму, дух поради і сили, дух знання і Господнього страху» (Іс. 11:2).

У християнстві

На ранньому етапі схожі ідеї поділяло й християнство. З розвитком християнської догматики та оформленням вчення про Триєдиного Бога — одна з іпостасей Святої Трійці, рівна до Бога-Отця й Бога-Сина. Такий статус був зафіксований на Нікейському (325) і Константинопольському (381) Вселенських соборах. У Нікео-Константинопольському Символі віри зазначено: «Святий Дух єдиносутній з іншими особами Трійці та походить від Бога-Отця». Як іпостась Бога є всюдисущим, володіє розумом, почуттями й волею. За Новим Завітом є Вчителем, який наставляє на всяку істину, Утішителем, який тихомирить у час скорботи, «духом правди» тощо.

Важливими елементами християнського вчення стали уявлення про зачаття Дівою Марією Ісуса від Святого Духа (Мт. 1:18), сходження Святого Духа «як голуба» з небес під час хрещення Ісуса в Йордані (Мк. 1:10), «наповнення» апостолів Духом Святим під час П’ятидесятниці (Дії 2:4) та ін.

У подальшому сама ідея тринітарності та питання про сходження Святого Духа стали предметом богословської полеміки. Східне християнство проголошувало, що Святий Дух сходить саме від Отця «через Сина» (згідно з ухваленим Символом віри), натомість західне — пристало на догмат, що Святий Дух сходить не тільки від Отця, а й від Сина також (т. з. догмат про філіокве, від лат. filioque, букв. — і від сина). З часом подібні розбіжності у тлумаченні іпостасей Трійці між східним і західним богослов'ям закріпились як суттєві ознаки православного й католицького віросповідання. Католицька церква, попри суворі застереження Вселенських соборів щодо зміни формулювань Символу віри, внесла до нього філіоквістичну поправку, чим догматично закріпила походження Святого Духа від Бога-Отця й від Бога-Сина.

Складниками віровчення різних християнських конфесій є уявлення про хрещення Святим Духом, дії Святого Духа, плоди Святого Духа, дари Святого Духа, часи (епоху) Святого Духа тощо.

У зороастризмі

Вчення про Святого Духа (Спента-Майнью, від авест. spanta — святий і mainyu — дух, думка) обстоює зороастризм. Спента-Майнью є уособленням добра і святості, на відміну від його антагоніста — злого духа Ангра-Майнью (Ахрімана). У ранніх текстах зображені духами-близнюками; пізніше Спента-Майнью ототожнили з Ахура-Маздою (безначальним Творцем, Всевишнім, уособленням вищої мудрості й блага), натомість Ангра-Майнью став уособленням зла, мороку й смерті, супротивником Ахура-Мазди.

Джерела

Документи засідання Священного Синоду 27.07.2021 р. Про надання благословення Священного Синоду на використання уніфікованого перекладу українською мовою Символу віри // Православна церква України. 2021. URL: https://www.pomisna.info/uk/document-post/dokumenty-zasidannya-svyashhennogo-synodu-27-07-2021-r/
Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Символ віри // Катехизм Української греко-католицької церкви. URL: http://catechismugcc.org/vstup/a-symvol-viry

Література

Boyce M. Ahura Mazda // Encyclopaedia Iranica : in 16 vol. London : Routledge, 1982. Vol. 1. P. 684–687.
Kelly J. N. D. Early Christian Creeds. 3rd ed. London; New York : Continuum, 2006. 446 р.
Павленко П. Дух Святий (Дух Божий, Дух Господній) // Українська релігієзнавча енциклопедія : в 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 576–577.

Автор ВУЕ

П. Ю. Павленко

Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Святий Дух // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Святий Дух (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.11.2023