Міжрукав'я

Міжрука́в’я, міжраме́ння — простір та/або приміщення у кутах хрещатої в плані споруди, між рукавами (раменами) просторового хреста.

Приміщення у міжрукав’ях (позначено червоним кольором) українського хрещатого дев'ятидільного храму. Рукави позначено жовтим кольором.

Наявність міжрукав’їв є невід’ємною рисою композиції хрещатих споруд будь-якого призначення — цивільних, військових, сакральних тощо. Зазвичай це простір між двома взаємно перпендикулярними частинами (корпусами, раменами) будівлі чи споруди. Іноді міжрукав’я застосовували в композиції палаців (палацові споруди Чехії епохи бароко), частіше — в композиції громадських споруд (ратуша 1938 у м. Івано-Франківську), найчастіше — у християнських культових спорудах — церквах, костелах, соборах, кірхах. Це зумовлено як функціональними вимогами щодо богослужінь (необхідність однієї чи кількох поздовжніх нав із вівтарем на продовженні їх та поперечної нави — трансепта), так і християнською символікою (хрест як основа плану церковної споруди). Як у хрещатих, так і в базилікальних (див. Базиліка) із трансептом храмах простір міжрукав’їв зазвичай не залишали порожнім: там прибудовували ризниці, баптистерії, каплиці тощо (див. Костел Святого Лаврентія в Жовкві); в окремих випадках могли прибудувати додаткові бічні нави чи низки капел.

Так само й в українській церковній архітектурі дерев’яні й муровані хрещаті храми розширювали й робили зручнішими для кліру і мирян за рахунок улаштування в міжрукав’ях приміщень дияконника й жертовника, додаткових вівтарів, сходів на хори тощо. У хрещатих дерев’яних церквах заповнення міжрукав’їв вбудованими в них об’ємами мало додатковий практичний сенс, оскільки незаповнені міжрамення, звернені на північний схід і північний захід, були місцями накопичення снігу й води атмосферних опадів, що спричиняло загнивання дерев’яних будівельних конструкцій з подальшим руйнуванням споруди. Функціонально і конструктивно найдосконалішим вирішенням проблеми міжрукав’я в українській архітектурі є створення хрещатих дев’ятидільних дерев’яних і мурованих церков з різною кількістю бань (верхів) — від 1 до 5 і 9 (див. Церква Різдва Богородиці (Благовіщенська) в Седневі, Катерининська церква в Чернігові, Троїцький собор у Новомосковську).

Література

  1. Тарас Я. Українська сакральна дерев'яна архітектура: словник-довідник. Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. 582 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Міжрукав'я // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міжрукав'я (дата звернення: 11.10.2026).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.04.2025


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶