Кусі, замок
Кусі́, за́мок (фр. Château de Coucy) — комплекс оборонних споруд, історична пам’ятка (від 1862), пам’ятка німецького вандалізму (від квітня 1917), регіон О-де-Франс, Франція.
Зміст
Розташування. Складники
Міститься на високому скелястому мисі, що панує над прилеглими річковими долинами, поряд із м. Кусі-ле-Шато. До 1917 був архітектурною домінантою у ландшафті; втратив це значення унаслідок руйнування.
Комплекс оборонних споруд включає 3 основні частини:
- власне замок на найвищій позначці рельєфу місцевості;
- прилеглий до нього зовнішній двір, оточений муром з баштами;
- мури й башти довкола міста.
Площа замку із зовнішнім двором — 14 га. Від міста замкові укріплення відділяє рів завширшки 50 м. Міські оборонні споруди збережено краще, ніж замкові.
Історична довідка
Першу писемну згадку про замок Кусі, збудований єпископом м. Реймса, датовано 920. Замок мав послідовно кількох власників. Його збудував заново власник, який тут народився — Ангерран ІІІ де Кусі, або Ангерран Будівничий (1182–1242; Франція), котрий змагався за те, щоб стати королем Франції. Як оприявнення своїх амбіцій він, залучивши 800 каменярів, 1225–1240 спорудив грандіозний замок із найбільшим у Європі донжоном, після чого гордовито представлявся, що він — не король, не принц, не герцог і не граф, а володар замку Кусі. За словами дослідника й рестаратора замку Е.-Е. Віолле-ле-Дюка поряд із донжоном Кусі всі інші замкові башти Європи здаються іграшковими. Замок витримав облогу англійської армії 1339. Один із нащадків будівничого 1380 звів тут готичний (див. Готика) палац із величними залами.
Під час Фронди армія кардинала Дж. Мазаріні 1652 завдала замку руйнувань. Подальші руйнування сталися внаслідок землетрусу 18.09.1692. Покинутий замок під час Французької революції 1789–1799 оголошено національним майном і перетворено на кар’єр з видобування будівельних матеріалів. Його придбав 1829 майбутній король Луї Філіпп І. Від 1848 — у державній власності, від 1862 — історична пам’ятка під охороною держави. Е.-Е. Віолле-ле-Дюк 1856 виконав реставрацію і музеєфікацію оборонного комплексу й видав наукову монографію про це.
Під час Першої світової війни армія Німеччини окупувала ці терени 1914. Засновник і президент Німецької асоціації замків історик архітектури Б. Ебхардт (1865–1945; Німеччина) 1915 протягом 10 днів досліджував замок. Він документально зафіксував пам’ятку, виконавши обмірні кресленики й фотофіксацію, і проголосив її зразком справжньої німецької лицарської могутності Франкської династії, яка у середньовіччі панувала над галльським (себто французьким) простолюдом. Тоді ж замок відвідав з ознайомчою метою керівник археологічних розкопок, автор наукових праць з археології, пам’яткознавства, культурології імператор Німеччини Вільгельм ІІ. Під час проведення 1917 воєнної операції «Альберіх» — планомірного відступу німецької армії з частини окупованої території Франції до оборонної лінії Зігфріда (складника так званої лінії Гінденбурга), за наказом генерала Е. Людендорфа (1865; тепер Польща — 1937; Німеччина) було закладено 28 т вибухівки у донжон, ще 10 т вибухівки в інші башти, а також у 3 замкові брами. Вибух 19.03.1917 знищив замок повністю. Прилегле до замку місто тоді ж зруйновано артилерійським обстрілом, зокрема знищено всі його архітектурні пам’ятки (з них після війни відбудовано тільки церкву). Подія мала значний резонанс у світі, тож від квітня 1917 і дотепер замок Кусі є пам’яткою німецького вандалізму. Після закінчення війни Франція примусово стягнула з переможеної Німеччини грошові репарації за знищену національну пам’ятку, проте відбудовувати її не стала, обмежившись консервацією і музеєфікацією руїн, які стали відвідуваною туристично-екскурсійною локацією. 2007 виконано реставраційні роботи, 2018–2020 — архітектурно-археологічні дослідження.
Характеристика
Замок у плані є трапецією зі сторонами 92, 35, 50, 80 м. Чотири циліндричні кутові башти заввишки 40 м мали діаметр 20 м за товщини стін 5 м. Три поверхи всередині були перекриті нервюрними (див. Нервюра) кам’яними склепіннями. Під кожною баштою — підвали. Їх поєднували підперті зсередини контрфорсами мури завтовшки 3 м однакової висоти з баштами. До мурів було прибудовано житлові й господарські корпуси. Головною оборонної спорудою був циліндричний донжон діаметром 31,25 м заввишки 54 м за товщини стіни біля основи 3,45 м. Це найбільший донжон із будь-коли збудованих. Від решти оборонних споруд замку його ізолював глибокий рів, через який було облаштовано звідний міст. Всередині було 3 поверхи, приміщення яких влаштовано як великі склепінчасті зали (ті склепіння поруйновано ще 1652). Тепер на місці замкових башт залишилися тільки високі купи уламків. Частково збережено й законсервовано периметр укріплень зовнішнього двору з кам’яними мурами й напівциліндричними баштами.
Значення
Один із найвизначніших французьких замків, зруйнований під час війни без воєнної необхідності чи доцільності, тільки задля бажаної, але не досягнутої ідейної деморалізації супротивника, тепер є символом воєнних злочинів проти культури. Такі злочини, властиві як минулим війнам, так і сучасним, не повинні залишатися непокараними.
Джерело
- Вечерський В. В. Доля архітектурних пам'яток у війнах 20–21 сторіччях // Велика українська енциклопедія. Простір знань. URL: https://vue.gov.ua/FREEARTICLES:%D0%94%D0%BE%D0%BB%D1%8F_%D0%B0%D1%80%D1%85%D1%96%D1%82%D0%B5%D0%BA%D1%82%D1%83%D1%80%D0%BD%D0%B8%D1%85_%D0%BF%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D1%82%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%B2%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0%D1%85_20%E2%80%9321_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%87%D1%87%D1%8F%D1%85
Література
- Enaud F. Le chateau de Coucy. Paris : Caisse Nationale Des Monuments Historiques, 1961. 70 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 103–104.
- Corvisier C. Le château de Coucy et l'enceinte de la ville. Paris : Éd. du Patrimoine, Centre des monuments nationaux, 2009. 72 p.
- Bogrow S. 500 châteaux de France : Un patrimoine d'exception. Paris : Éditions de La Martinière, 2012. 395 p.
- Вечерський В. Руйнування культурної спадщини у найбільших війнах 20–21 сторіч та її захист // Українська енциклопедистика як складник інформаційного спротиву: колективна монографія / За заг. ред. д. і. н., проф. А. Киридон. Київ : Державна наукова установа, «Енциклопедичне видавництво», 2022. С. 340‒360.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кусі, замок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кусі, замок (дата звернення: 11.10.2026).
Оприлюднено: 20.07.2026
