Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському

Буди́нок ру́сько-по́льського магістра́ту в Ка́м’янці-Поді́льськомупам’ятка архітектури національного значення, Хмельницька область, Україна.

Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському. Загальний вигляд.
Фото В. В. Вечерського
Загальний вигляд, 1993, до відтворення бані на вежі. Фото В. В. Вечерського
План з позначенням етапів будівництва
Головний фасад. Фото В. В. Вечерського

Загальні відомості

Мурований двоповерховий будинок з високою вежею стоїть посеред квадратної у плані площі Ринок (площа Польський ринок, 1) і є його архітектурною домінантою. Вежа магістрату позначає геометричний центр території Старого міста. До середини 20 ст. будинок містився в середринковому кварталі забудови, від якого тепер залишилися лише фундаменти й підвали знесених після 1945 житлових будинків.

Історична довідка

Точну дату спорудження мурованого будинку магістрату не з’ясовано. За результатами архітектурно-археологічних досліджень відомо, що наприкінці 15 — на початку 16 ст. зведено прямокутний у плані двоповерховий будинок на двоярусних підвалах. На першому поверсі було чотири кімнати. Підвальні приміщення виходили вперед за лінію західної фасадної стіни, що засвідчує існування тоді галереї перед західним фасадом. За 3 м на північ від цього будинку стояла масивна квадратна в плані вежа. Обидві споруди зберегли архітектурні деталі, характерні для готики. Після пожежі 1616 їх об’єднано й утворено один будинок. Його головний західний фасад підкреслював високий критий ґанок з двома маршами сходів.

Тут працював спершу магістрат, потім — магістрат лише польської громади міста, оскільки дві інші етноконфесійні громади — русини (українці) та вірмени — мали власні будинки своїх магістратів. 1670 польський і руський (український) магістрати об’єднано. Будинок зазнав руйнувань під час штурму м. Кам’янця-Подільського турками 1672. Під час окупації міста Османською імперією 1672–1699 тут містилася турецька адміністрація. 1754 за участю Я. де Вітте будинок реконструйовано з надбудовою вежі й наданням йому рис барокової (див. Бароко) стилістики. Про це свідчить напис латиною на меморіальній плиті, встановленій на фасаді.

Функціональний розподіл приміщень був таким: на другому поверсі — зал засідань і кімната війта, на першому поверсі зберігали зброю, у підвалах влаштовано камери тимчасового ув’язнення. 1790 утворено єдиний магістрат для трьох етноконфесійних громад, що розмістився в цьому будинку. Після переходу Поділля під владу Російської імперії 1793 тут була міська управа й судові установи, 1870–1917 — поліцейське управління. Після пожеж 1818 та 1850 перероблено завершення вежі з двоярусної барокової бані на плескатий купол зі шпилем. Будинок зазнав руйнувань під час Другої світової війни. 1954–1955 виконано першу чергу реставрації за проектом архітектора Ю. Нельговського (1918–1983; Україна); 1973–1981 — другу чергу за проектом архітектора А. Тюпича (1940 р. н.; Україна). З 1967 в будинку розміщено музейну експозицію (тепер — Державного історичного музею-заповідника). 2003–2004 виконано реставрацію будівлі з відновленням двоярусної барокової бані над вежею.

Характеристика

Двоповерховий будинок змурований з місцевого каменю-вапняку, прямокутний у плані, з підвалами, від яких на південь ідуть два підземні ходи. Основний об’єм перекритий чотирисхилим дахом. З півночі впритул прилягає восьмиярусна квадратна в плані вежа з двоярусним бароковим вінчанням. Підвали та первісні приміщення першого поверху перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Решта приміщень мають плоскі перекриття по балках. Лаконічні за архітектурним вирішенням нижні яруси готичної вежі декорують тільки білокам’яні заповнення вікон. Горішні яруси зберегли елементи ренесансного й барокового декору. Західний фасад має широку терасу, оточену балюстрадою. Тераса спирається на чотириаркову аркаду, на неї ведуть сходи, влаштовані з двох боків. Облямування вікон і дверей у стилістиці готики і ренесансу в інтер’єрах і на фасадах майстерно витесані з білого каменю. Окрасою будівлі є оточений балюстрадою балкон, що оперізує вежу, спираючись на різьблені білокам’яні консолі, а також мініатюрні консольні балкони горішнього ярусу та міський годинник з круглими циферблатами на кожному фасаді вежі.

Значення

Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському символізує давні традиції міського самоврядування як у цьому місті, так і в Україні загалом. Це найстародавніша будівля магістрату (ратуші), що збереглася в Україні. В її архітектурному устроєві органічно поєднано стилістику готики, ренесансу та бароко.

Література

  1. Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 255.
  2. Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 148.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.04.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ