Бориспільський район
Бориспі́льський райо́н — адміністративно-територіальна одиниця Київської області України. Утворено 17.07.2020 в межах реформи адміністративно-територіального устрою країни.
Зміст
Географічне положення
Розташований у східній та південно-східній частині Київської області, в лівобережній частині Середнього Подніпров’я.
Межує на заході — з м. Києвом та Обухівським районом (по акваторії Канівського водосховища); на півночі — з Броварським районом Київської області; на сході — з Прилуцьким районом Чернігівської області та Лубенським районом Полтавської області; на півдні — із Золотоніським районом і Черкаським районом Черкаської області.
Адміністративно-територіальний поділ
У складі Бориспільського району 11 територіальних громад: 3 міські (Бориспільська, Переяславська, Яготинська) та 8 сільських (Вороньківська, Гірська, Дівичківська, Золочівська, Пристолична, Студениківська, Ташанська, Циблівська).
Територія — 3 873,2 км².
Адміністративний центр — м. Бориспіль.
Історична довідка
Людську присутність на території Бориспільського району фіксують із доби верхнього палеоліту (див. Добраничівська стоянка). У межах району виявлено численні пам’ятки доби енеоліту (зокрема Трипільської культури), різних культур бронзового віку, пам’ятки Скіфської культури та Черняхівської культури.
У давньоруську добу землі сучасного Бориспільського району входили до складу Київського, Переяславського й Чернігівського князівств. У межах району виявлено низку давньоруських городищ (села Городище, Іванків, Любарці, Проців, Старе тощо).
Унаслідок монголо-татарської навали 1240 землі сучасного Бориспільського району на кілька десятиліть знелюдніли. Населення почало поступово відновлюватися наприкінці 13 — на поч. 14 ст., зокрема після входження території району до складу Великого князівства Литовського. Після Люблінська унія 1569 землі майбутнього району стали частиною Королівства Польського. Значна частина населених пунктів, що існують дотепер, були засновані в 16 ст. Безперервна історія м. Борисполя (спершу як містечка) також простежується з 16 ст.
1596 містечко Бориспіль стало центром староства, до якого входила значна частина земель сучасного району. До початку Хмельниччини староство було власністю шляхетської родини Жолкевських.
У 17–18 ст. землі майбутнього району відігравали важливу роль у торгівлі — через них пролягали торговельні шляхи до міст Києва, Переяслава та Полтави. У складі Гетьманщини більшість земель району входили до Переяславського полку, а згодом — Київського полку.
Після утворення Переяславського повіту (1781–1796 — у складі Київського намісництва, 1796–1802 — Малоросійської губернії, з 1802 — Полтавської губернії, від 1921 — Київської губернії) більшість земель району входили до його складу.
Під час Української революції 1917–1921 влада в межах району неодноразово змінювалася. 1920 його остаточно включено до складу Української Соціалістичної Радянської Республіки. 1923 територія майбутнього району увійшла до складу новоутвореної Київської округи (у складі утворених того самого року Бориспільського, Переяславського, і Баришівського районів) і Прилуцької округи (Яготинський район).
Населення району зазнало значних втрат унаслідок Голодомору 1932–1933 (понад 20 тис. жертв).
Після ліквідації поділу на округи (1930) землі сучасного району у складі Бориспільського, Переяславського, Баришівського і Яготинського районів перебували у прямому підпорядкуванні республіканському центру.
Після утворення областей (1932) більшість земель району (на той час — Бориспільський, Переяславський і Баришівський) увійшли до Київської області, а частина (Яготинський район) — спершу до Харківської (1932–1937), згодом — до Полтавської (1937–1954), після чого — до Київської області.
Під час Другої світової війни територія району була під нацистською окупацією з вересня/жовтня 1941 до вересня 1943. Адміністративно землі району входили до складу гебітів Переяслав і Бориспіль генеральної округи Київ Райхскомісаріату Україна. Під час окупації населені пункти району зазнали значних втрат. Після закінчення Другої світової війни територію майбутнього району активно відбудовували. Важливою віхою в історії району стало будівництво Міжнародного аеропорту «Бориспіль» (відкрито 1965).
З огляду на близькість частини громад району до м. Києва, низка населених пунктів району (зокрема м. Бориспіль) у 1990–2010-х стали фактично столичним передмістям та отримали значний приріст населення. У рамках адміністративної реформи 2020 Бориспільський, Переяславський, Баришівський і Яготинський райони ліквідовані, а їхня землі увійшли до новоутвореного Бориспільського району.
Російсько-українська війна
Після початку повномасштабного вторгнення Росії до України на території району розміщують внутрішньо переміщених осіб, забезпечують для них гуманітарну допомогу.
Населені пункти району, особливо міста, є цілями російських ударів (ракетні обстріли, атаки БПЛА) упродовж всього періоду повномасштабної війни: завдано серйозних руйнувань цивільної інфраструктури, виробничих та енергетичних об’єктів, житлового сектору, великих логістичних комплексів, транспортних засобів. Є жертви серед цивільного населення. У різний час значних пошкоджень та пожеж зазнали склади гуманітарних організацій та підприємств (ЮНІСЕФ, Товариства Червоного Хреста).
Природа
Рельєф і корисні копалини
Розташований у лісостеповій зоні в межах терасової рівнини Придніпровської низовини. Рельєф низовинний, пологохвилястий, із загальним похилом на південь і південний захід у напрямку долини Дніпра та акваторії Канівського водосховища. Абсолютні висоти поверхні — від 89–95 м у заплавних масивах річок до 130–145 м на вододільних плакорах і до 153 м у Білоозерському національному природному парку.
Надра району багаті переважно на нерудні (будівельні) Корисні копалини та паливні ресурси місцевого значення. Паливні ресурси представлені покладами низинного торфу кайнозойської ери (четвертинного віку) в долинах річок Трубежа, Ільтиці (Альти) та їхніх приток. Мінерально-сировинну базу будівельної індустрії формують значні запаси будівельних та алювіальних пісків у четвертинних відкладах, мономінеральних кварцових пісків палеогенового періоду, придатних для скляного та формувального виробництва, а також суглинків і будівельних глин для цегельної й керамічної промисловості.
Важливе значення мають гідромінеральні ресурси — якісні прісні та столові мінеральні підземні води (див. Води мінеральні).
Ґрунти
Ґрунтовому покриву району властива виражена геоморфологічна диференціація. Основу орних земель становлять високородючі ґрунти на лесових породах: опідзолені ґрунти (зокрема темно-сірі опідзолені), а також неглибокі лісостепові та глибокі Чорноземи. У межах борової тераси Дніпра на давньоалювіальних і воднольодовикових відкладах, морені та лесовидних породах розвинені дерново-підзолисті й дернові ґрунти, переважно зайняті лісовими масивами. У заплавах річок Трубежа, Ільтиці, Супою та в притерасних пониженнях сформувався масив гідроморфних і напівгідроморфних ґрунтів: лучно-чорноземні, лучні, болотні й торфувато-болотні ґрунти на різних породах, а також низинні торфовища.
Рівень освоєності земель — 60–80 %.
Річки
Гідрографічна мережа району повністю належить до басейну Дніпра, акваторія Канівського водосховища омиває його південно-західну межу. Головною річковою артерією є р. Трубіж (ліва притока Дніпра), яка перетинає територію з півночі на південь і впадає в Канівське водосховище поблизу м. Переяслава. Її притоки: Красилівка, Стара Красилівка, Ільта, Недра, Каратуль, Ільтиця, Карань. Інші водні мережи формують р. Супій (із Великим Супійським водосховищем та Малими водосховищами № 2 та № 3 поблизу міста Яготина), а також річки Золоча, Прірва; Павлівка, Іква, Млен, Гребля.
Гідрологічний режим поверхневих вод істотно змінений гідротехнічним будівництвом і регулюється спорудами Трубізької осушувально-зволожувальної та Бортницької зрошувальної систем.
Район володіє значними ресурсами підземних вод господарсько-питного призначення.
Клімат
Клімат помірно континентальний, сприятливий для аграрного виробництва.
Середня температура січня — від −5,0 °C до −7,0 °C; середня температура липня — від +19,0 °C до +20,5 °C. Висота снігового покрову взимку — 20–30 см. Зима помірно м’яка, літо помірно тепле, тривале.
Середньорічна кількість опадів — 500–600 мм із переважанням у теплий сезон.
Рослинний і тваринний світ
За фізико-географічним та геоботанічним районуванням територія Бориспільського району лежить у межах Лівобережно-Дніпровського лісостепового округу лісостепової зони України, де лісистість становить незначну частину. У деревному покриві домінують Сосна, Ялина, Вільха, Осика, Дуб.
Тваринний світ району багатий і різноманітний, представлені усі основні групи безхребетних і хребетних тварин: Комахи, Риби, Земноводні, Плазуни, Птахи, Ссавці. На території району водяться види, занесені до Червоної книги України: Жук-олень, вусач мускусний, стрічкарка блакитна, джміль моховий, марена дніпровська, Карась звичайний, Минь річковий, Вугор європейський, тритон гребінчастий, Кулик-сорока, гоголь, Орлан-білохвіст, Лелека чорний, змієїд, олень-карлик, Журавель сірий, широковух європейський, вечірниця велетенська, Видра річкова, Тхір лісовий, Норка європейська, лось звичайний та інші.
Природно-заповідний фонд Бориспільського району об’єднує цінні природні комплекси, з-поміж яких найвищий природоохоронний статус має Національний природний парк «Білоозерський», площею понад 7 тис. га. Ведення лісового господарства та охорону лісових масивів на території району здійснює філія «Бориспільське лісове господарство» ДП «Ліси України».
Населення
Загальна кількість населення району (після адміністративної реформи 2020) — 203 154 осіб, густота — приблизно 52,5 особи/км² (2022, оцінка). Із них 109 385 осіб проживали у міських поселеннях, 93 769 — у сільській місцевості.
На обліку перебуває понад 25,3 тис. внутрішньо переміщених осіб.
Господарство
Промисловість та сільське господарство
Для економіки району властиве поєднання агропромислового виробництва із логістичною та сервісною інфраструктурою. Характерне зростання частки логістики, торгівлі та послуг зі збереженням ролі аграрного виробництва. Близькість до м. Києва стимулює Інвестиції у складську нерухомість, транспортну інфраструктуру (пов’язано із Міжнародним аеропортом «Бориспіль», навколо якого сформувалися логістичний і сервісний сектори) та переробну промисловість. Найвагоміші галузі: харчова та легка промисловість, будівельна індустрія, агробізнес. Найбільші підприємства розташовані у містах. Серед них у м. Борисполі: ПрАТ «Лантманнен Акса» (виготовлення макаронних і борошняних виробів, готової їжі та страв), Бориспільський комбінат будівельних матеріалів, ТОВ «Бортек» (виробництво духових шаф, печей і пічних пальників), ТОВ з іноземними інвестиціями «Проктер енд Гембл Україна» (виробництво товарів господарсько-побутового та санітарно-гігієнічного призначення); у м. Переяславі: Виробничо-комерційна фірма «Укрпромпостач–95» (виробництво м’яса і м’ясних продуктів, прісноводне рибництво), Приватно-орендна агрофірма «Україна» (розведення великої рогатої худоби та свиней, виробництво олії та тваринних жирів), агрохолдинг Спільне Українсько-Великобританське ТОВ «Нива Переяславщини»; у м. Яготині: Яготинський маслозавод, ТОВ «Агрофірма "Яготинська"» (вирощування зернових та олійних культур, розведення худоби).
У районі розташовано елеватори (у містах Борисполі і Яготині, с-щі Баришівці, селах Любарцях та Великій Олександрівці), діє низка приватних підприємств харчової промисловості, що спеціалізуються на м’ясопереробці, молочному виробництві, борошномельній та хлібопекарській галузях.
Розвинене сільське господарство. У структурі посівних площ переважають зернові та технічні культури. Функціонують молочнотоварні ферми, птахокомплекси та підприємства з переробки тваринницької продукції.
Сфера послуг
Сфера послуг — найвагоміший складник господарського комплексу району. Географічне положення (поблизу столиці) та діяльність Міжнародного аеропорту «Бориспіль» визначають переважання транспортних, логістичних, туристичних і супутніх сервісів. Внесок сфери послуг в економіку району — 65–75 %, частка зайнятого населення — 60–70 %.
Поширені роздрібна торгівля, ринки. Працюють національні мережі супермаркетів, магазини побутової техніки, складські та логістичні комплекси (чимало з них зазнали суттєвих пошкоджень або були знищені внаслідок ракетно-дронових атак РФ).
Є філії банків, поштові відділення.
Функціонують заклади громадського харчування, готелі. Домінують малі та мініготелі; великі міжнародні мережі відсутні. Головний готельний центр — Бориспіль (аеропорт, транзит, бізнес); готелі функціонують у містах Переяславі (туристичний центр) і Яготині.
Розвинена рекреаційна мережа, зокрема заміські клуби преміум-класу, кінноспортивний клуб (с. Чубинське), котеджні бази та бази ековідпочинку, готельно-ресторанні комплекси.
Медичні послуги надають державні заклади охорони здоров’я та приватні діагностичні центри і лабораторії. Основні державні лікарні зі стаціонарними відділеннями: Бориспільська та Переяславська багатопрофільні лікарні інтенсивного лікування, Березанська та Яготинська міські лікарні, Баришівська багатопрофільна лікарня. У містах району діють центри первинної медико-санітарної допомоги, у сільській місцевості — амбулаторії загальної практики та фельдшерські пункти.
Транспорт
Транспортна система Бориспільського району включає авіаційні, автомобільні та залізничні маршрути. Ключову роль відіграє поєднання міжнародного аеропорту, магістральних автошляхів і залізниць, що робить район одним із найважливіших транспортних центрів України.
Через район пролягають міжнародна автомагістраль М03 (Київ — Харків — Довжанський) та національна автомагістраль Н08 (Бориспіль — Дніпро — Запоріжжя). Загальна протяжність автомобільних доріг — понад 500 км, з них із твердим покриттям — близько 95 %. Сформована придорожня інфраструктура (автозаправні станції, логістичні склади, заклади швидкого харчування). Налагоджено регулярне автобусне сполучення з районним центром і м. Києвом. Розвинена мережа маршрутних таксі. У м. Борисполі діє центральний автовокзал та 2 автостанції, що надають послуги з обслуговування пасажирів та перевізників на приміських, міжміських та міжнародних автобусних маршрутах. У містах району розташовано автостанції (Березань, Баришівка, Переяслав, Яготин), у селах обладнано зупинні пункти.
Через район пролягають залізничні лінії, що сполучають Київ зі східними та південними регіонами. Основна лінія: Київ — Полтава / Харків. На території району діють 6 залізничних станцій (Бориспіль-Аеропорт, Бориспіль, Баришівка, Березань, Переяславська, Яготин) та 10 зупинних платформ. Загальна протяжність залізничних колій — близько 100–120 км.
У Бориспільському районі розташований основний авіаційний хаб України — Міжнародний аеропорт «Бориспіль». У 2019 річний пасажиропотік становив понад 15 млн осіб; у наступні роки зменшився у зв’язку з епідемією коронавірусної хвороби (див. Коронавірусна інфекція). 24.02.2022 із початком широкомасштабного вторгнення збройних сил РФ аеропорт зупинив роботу через закриття повітряного простору над Україною.
Наука та освіта
Наука
Найбільший академічний науковий осередок у Бориспільському районі — Інститут розведення і генетики тварин імені М. В. Зубця Національної академії аграрних наук (НААН) України (с. Чубинське, засновано 1975). Провадить фундаментальні та прикладні дослідження в галузях генетики, селекції та біотехнології у тваринництві, створення високопродуктивних порід худоби та збереження унікального генофонду в інтересах продовольчої безпеки держави. Атестований Міністерством аграрної політики України як селекційний центр із тваринництва, підприємство з племінної справи у тваринництві, з оцінки якості молока, зтрансплантації ембріонів, лабораторія генетичного контролю (усе — 2009); має ліцензію на реалізацію племінних (генетичних) ресурсів, проведення генетичної експертизи походження та аномалій тварин (2013). Інститут з 2006 координує виконання програми наукових досліджень НААН України «Збереження генофонду», завдання якої реалізовують 12 академічних наукових установ.
Діють ДП «Центральна лабораторія якості води та ґрунтів» Інституту водних проблем і меліорації НААН України (с. Гори), Метеорологічна станція «Бориспіль» (засновано 1909) — відокремлений підрозділ Центральної геофізичної обсерваторії (ЦГО) імені Бориса Срезневського. До основної мережі спостережень ЦГО входить і метеостанція «Яготин».
Наукові розвідки провадять на базі Університету Григорія Сковороди в Переяславі (діють, зокрема, навчально-науковий центр сковородинознавства, центр шевченкознавства, центр усної історії, навчально-науковий центр генеалогічних досліджень та історичної регіоналістики), Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав».
Панфильська дослідна станція (с. Панфили) — одна з найстаріших наукових установ України (засновано 1916) в галузі освоєння боліт та осушуваних земель, ведення рослинництва та землеробства на осушуваних та мінеральних ґрунтах. Є структурним підрозділом Інституту землеробства НААН України.
Освіта
У Бориспільському районі на 2026 діють заклади вищої освіти:
- державний: Університет Григорія Сковороди в Переяславі (засн. 1986)— провідний освітній і дослідницький центр міста;
- приватні: Бориспільський інститут муніципального менеджменту при Міжрегіональній академії управління персоналом (МАУП), зі структурним підрозділом — коледжем «Інтелект» (м. Бориспіль); Яготинський інститут МАУП (м. Яготин) з фаховим коледжем.
Освітній процес здійснюють державні професійно-технічні заклади: Бориспільський професійний ліцей, Переяславський та Яготинський центри професійно-технічної освіти, Чорнобильський медичний фаховий коледж Київської обласної ради (м. Яготин); понад 40 закладів загальної середньої освіти (шкіл, ліцеїв та гімназій), інклюзивно-ресурсні та міжшкільні ресурсні центри.
Діють заклади позашкільної освіти різного профілю: Бориспільський центр туризму та краєзнавства учнівської молоді; Бориспільський будинок дитячої та юнацької творчості «Дивоцвіт», Бориспільський центр технічної творчості «Еврика» (усі — м. Бориспіль), Переяславський будинок художньої творчості дітей, юнацтва та молоді, Переяславська станція юних туристів, Переяславський клуб юних моряків, Переяславська художня школа імені Петра Холодного, Переяславська мистецька школа імені Павла Сениці (усі — м. Переяслав), Яготинський будинок дитячої та юнацької творчості, Яготинська ДЮСШ (обидва — м. Яготин) та ін.
Функціонує централізована бібліотечна система, осередком якої є Публічна бібліотека імені В’ячеслава Чорновола (м. Бориспіль).
Культура та мистецтво
Музеї та заповідники
Осередком збереження пам’яток є Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав» (НІЕЗ «Переяслав»), що об’єднує 24 тематичних музеїв. Ключовим об’єктом заповідника є Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини — Скансен площею 30 га, заснований за ініціативою Героя України М. Сікорського, де експонуються зразки традиційної дерев’яної архітектури, садиби та храми 17–19 століть.
Музейна мережа району також включає: Бориспільський історичний музей (відкрито 1967, м. Бориспіль) та Іванківський історико-краєзнавчий музей (1980, с. Іванків), Комунальний заклад Київської обласної ради «Яготинський історичний музей» (1960) із мережею філій: «Яготинська картинна галерея» (1983); Музей етнографії; Музей «Флігель Тараса Шевченка» (присвячений перебуванню Т. Шевченка в маєтку М. Рєпніна у 1843, 1845, 1859 роках); Меморіальний музей-садиба народної художниці України Катерини Білокур (1977, с. Богданівка); Археологічний музей «Добраничівська стоянка» (1977, с. Добраничівка); Краєзнавчий музей імені П. С. Непорожнього (2012, с. Кулябівка); Краєзнавчий музей імені А. Г. Кравченка (с. Сулимівка).
Театральне життя зосереджене в м. Борисполі, де діє Муніципальний театр ««Березіль»», започаткований 1923 року як п’ята майстерня об’єднання «Березіль» під орудою Л. Курбаса. У репертуарі театру вистави за творами Шолом-Алейхема, М. Куліша, Лесі Українки, сучасних авторів, а також постановки за мотивами творів П. Чубинського та І. Котляревського тощо.
Поряд із професійним театром у районі діє розгалужена мережа народних аматорських хорових, вокальних і хореографічних колективів.
Архітектура
Найбільше архітектурних пам’яток національного значення зосереджено у м. Переяславі, серед них особливу цінність мають два ансамблі сакральних споруд епохи Гетьманщини: Вознесенський монастир у Переяславі (до його складу входить Колегіуму будівля в Переяславі) й Михайлівська церква та дзвіниця в Переяславі. Найкращі взірці народної архітектурної творчості (житлові, господарські, виробничі, громадські, сакральні, Оборонні споруди) зібрано у Музеї просто неба, створеному М. Сікорським: це Музей народної архітектури і побуту Середньої Наддніпрянщини у складі НІЕЗ «Переяслав». Народне житло району репрезентує Хата художниці К. Білокур у с. Богданівка. Найстародавнішою серед збережених архітектурних пам’яток району є Покровська церква в Сулимівці. Муровані храми у стилі класицизму представляють Борисоглібська церква (1839) у м. Переяславі та Троїцький собор в Яготині, знищений 1936 й відбудований 1999–2015. До стилістики класицизму належать також будинок лікаря А. Й. Козачковського (1812–1889; тепер Україна) у м. Переяславі (тепер Музей «Заповіту» Т. Г. Шевченка) та частково збережені й відбудовані флігелі садиби К. Розумовського у м. Яготині: в одному з них тепер міститься художній музей, в іншому — Музей «Флігель Тараса Шевченка».
Різні напрями історизму 2-ї пол. 19 — поч. 20 ст. представлено Успенською церквою 1896, будівлями повітового земства і гімназії, будинком архітектора В. Заболотного (усі — у м. Переяславі). Втраченим визначним об’єктом архітектурної спадщини України є Покровська церква в Переяславі.
Радянський ретроспективізм середини 20 ст. представлено ансамблем центральної площі м. Переяслава, модернізм 1960-х — пасажирським терміналом Міжнародного аеропорту «Бориспіль» авторства архітектора А. Добровольського. Покровський собор (1990–1992) у м. Борисполі (архітектор Л. П. Скорик; нар. 1939, тепер Польща — Україна) у неовізантійському стилі — взірець пошуків образності православної сакральної архітектури після 70-річної радянської заборони. Воскресенська церква у м. Переяславі оприявнює своєрідний архітектурний експеримент кін. 20 ст. — відбудову на стародавніх підмурках мурованого храму часів Давньої Русі (архітектор В. О. Харламов; 1946–1996, Україна).
До Списку історичних населених місць України внесено міста Переяслав і Яготин.
Спорт
У районі культивують 20 видів спорту, серед яких провідними є Футбол, Футзал, Вільна боротьба, Бокс, велоспорт, Легка атлетика, Настільний теніс, Шахи та Шашки.
Спортивну базу утворюють центральний стадіон «Колос» у м. Борисполі на 5 654 глядацьких місць, басейни, гімнастичні зали та спортивні комплекси. Загальна кількість спортивних споруд налічує десятки об’єктів. На балансі Бориспільського міського центру спорту та фізичного здоров’я населення «Спорт для всіх». перебуває понад 40 спортивних об’єктів.
У межах району функціонує 5 комунальних дитячо-юнацьких спортивних шкіл, Бориспільська школа з хокею на траві «Колосок», дитячі футбольні академії (ФК «Фаворит», ФК «Атлант» у Борисполі).
Розвивається дитячо-юнацький, дорослий, аматорський, ветеранський спорт.
Персоналії
У Бориспільському районі народилися: етнограф, фольклорист, автор слів Державного Гімну України П. Чубинський (хутір Чубинського, тепер с. Чубинське); майстриня народного декоративного живопису, народна художниця України К. Білокур (с. Богданівка); архітектор, президент Академії архітектури УРСР В. Заболотний (с. Карань, тепер у межах м. Переяслава); єврейський письменник, драматург, класик літератури на Їдиш Шолом-Алейхем; православний церковний діяч, єпископ Переяславський і Бориспільський Арсеній (Берло) (с. Панфили); енергетик, державний діяч, член-кореспондент АН СРСР П. Стороженко (с. Тужилів); учений у галузі гідрогеології, академік НАН України В. Лялько; літературознавець О. Бабишкін; архітектор-реставратор В. Пещанський (усі три — м. Переяслав); військовослужбовець, Герой України В. Гудзь (м. Бориспіль); футболіст, володар «Золотого м’яча», Герой України А. Шевченко (с. Двірківщина); живописець, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка А. Криволап (м. Яготин); поет, лауреат Шевченківської премії В. Коломієць (с. Вовчків) та ін.
З історією району тісно пов’язані: гетьман реєстрового козацтва І. Сулима (родове село Сулимівка, де збереглася збудована ним Свято-Покровська церква 17 ст.); музейний діяч, історик, Герой України М. Сікорський (похований у м. Переяславі); філософ і поет Г. Сковорода (викладав поетику в Переяславському колегіумі); поет і художник Т. Шевченко (восени 1845 жив і творив у Переяславі та Яготині, написав «Заповіт», послання «І мертвим, і живим...», поему «Тризна»); військовослужбовець, Герой України Ю. Юрчик (мешкав із родиною у м. Борисполі).
Джерела
- Про затвердження Списку історичних населених місць України (міста і селища міського типу) : постанова Кабінету Міністрів України № 878 від 26 липня 2001 р. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/878-2001-%D0%BF#Text
- Про утворення та ліквідацію районів : постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 р. № 807-IX // Відомості Верховної Ради України. 2020. № 33. Ст. 235. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/807-20#Text
- Укрупнена Київщина : паспорт нового Бориспільського району // Інформаційна агенція «Моя Київщина». 17.02.2021. URL: https://mykyivregion.com.ua/analytics/ukrupnena-kiyivshhina-pasport-novogo-borispilskogo-raionu
- Бориспільський район Київської області : статистичний щорічник [за 2021–2024 роки] / Головне управління статистики у Київській області. Київ : Головне управління статистики у Київській області, 2021–2024. 4 т. 680 с.
- Чисельність наявного населення України на 1 січня 2022 року : статистичний збірник / За ред. М. Тімоніної ; Державна служба статистики України. Київ : Державна служба статистики України, 2022. С. 26. URL: http://db.ukrcensus.gov.ua/PXWEB2007/ukr/publ_new1/2022/zb_%D0%A1huselnist.pdf
Література
- Зиль А. С. Бориспільщина в роки війни [Текст] : документальна розповідь. Київ : Харпер, 1996. 142 с.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України : довідник Державного реєстру національного культурного надбання / За ред. А. П. Мардера, В. В. Вечерського. Київ : Техніка, 2000. 664 с.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України : виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. 584 с.
- Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. 400 с. (Серія «Невідома Україна»).
- Музей «Флігель Тараса Шевченка» // Шевченківська енциклопедія : в 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. Київ : [б. в.], 2013. Т. 4. С. 353–354.
- Регіональна економіка Київської області / За ред. М. А. Хвесика. Київ : Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України, 2020. 412 с.
- Зиль А., Стрілько-Тютюн В. В. Бориспільська Голгофа: 30 кривавих літ (1920–1950). Київ ; «Правда Ярославичів», 2020. 920.
- Михайленко Т. І., Січка А. О. Бориспільська об’єднана територіальна громада (ОТГ) : соціально-економічний осередок розвитку Бориспільського району // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія : Географія. 2021. Вип. 1–2 (78–79). С. 40–47.
- Івченко А. С. Міста України : 30 років незалежності : довідник. Київ : TravelBooks, 2022. 200 с.
- Агропромисловий комплекс Київщини : сучасний стан та перспективи розвитку / За ред. В. М. Геєця. Київ : Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки», 2022. 287 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бориспільський район // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бориспільський район (дата звернення: 10.10.2026).
