Білоозерський національний природний парк
«Білоозе́рський» націона́льний приро́дний парк — об’єкт природно-заповідного фонду України загальнодержавного значення. Розташований у Бориспільському районі Київської області та Черкаському районі Черкаської області України.
Зміст
Історична довідка
Створений Указом Президента України № 1048/2009 від 11 грудня 2009 на території колишнього Переяслав-Хмельницького району Київської обл. та Канівського району Черкаської обл. із вилученням земель у Державної організації «Лісове господарство "Білоозерське"» і наданням у постійне користування національному природному парку (НПП).
Проєктування парку розпочато у 1990-х за ініціативи професора Т. Л. Андрієнко (1938–2016; Росія — Україна) та колег. Було запропоновано створення Національного природного парку «Переяславський» площею близько 24 тис. га (проєкт не реалізований).
Характеристика
Парк знаходиться на лівій надзаплавній терасі р. Дніпро у межах Придніпровської низовини. Рельєф рівнинний: низовинна слабкохвиляста лесова (див. Лес) рівнина, що у прилеглій до р. Дніпро місцевості переходить в алювіальну (див. Алювій) рівнину. Трапляються горби і пасма борової тераси, наприклад, Хоцьківський горб, якій знаходиться на території парку.
За районуванням фізико-географічним територія парку відноситься до лісостепової зони, за геоботанічним — до Євразійської степової області Лісостепової підобласті Східноєвропейської лісостепової провінції Лівобережно-дніпровського округу липово-дубових, грабово-дубових, соснових (на терасах) лісів, лук, галофільної та болотної рослинності.
Загальна площа парку становить 7014,44 га. Об’єкт має таку адміністративно–організаційну структуру: Білоозерська лісова дача (в Бориспільському районі Київської обл.) та Ліплявська лісова дача (в Канівському районі Черкаської обл.). Територія парку складається з 215 лісових кварталів різної площі, максимальна з яких становить 126 га, мінімальна — 11 га.
Рослинний світ
На території НПП «Білоозерський» переважає лісова рослинність. Більшу частину території (70 %) займають соснові ліси, решту (30%) — дубові ліси, поширені на півночі та півдні парку. Флора судинних рослин парку налічує 522 види, які належать до 320 родів і 93 родин.
У трав’яному ярусі соснових лісів переважають конвалія звичайна (Convallaria majalis), вероніка лікарська (Veronica officinalis), орляк звичайний (Pteridium aquilinum), купина пахуча (Polygonatun odoratum), куничник наземний (Calamagrostis epigeios), костриця червона (Festuca rubra), мітлиця тонка (Agrostis capillaris). Поодиноко трапляються рідкісні для Лісостепу бореальні види: брусниця, ортилія однобока (Orthilia secunda), плаун булавоподібний (Lycopodium clavatum). На верхівках піщаних горбів і гряд є ділянки з домінуванням або співдомінуванням лишайників.
На багатших ґрунтах в південній частині парку поширені ліси дуба звичайного (Quercus robur). У підліску домінує ліщина звичайна (Corylus avellana) з домішкою бруслини бородавчастої (Euonymus verrucosa) та бузини чорної (Sambucus nigra).
Із водойм на території парку є о. Біле, оточене вербами, значна частина якого заросла очеретом звичайним (Phragmites australis). Найпоширеніші водні фітоценози з домінуванням жабурника звичайного (Hydrocharis morsus-ranae), ряски малої (Lemna minor), їжачої голівки непомітної (Sparganium neglectum).
На території парку представлені рідкісні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, зокрема формація глечиків жовтих (Nuphareеta luteae), формація латаття білого (Nymphaeeta albae), формація сальвінії плаваючої (Salvinieta natantis).
У флорі парку виявлено низку рідкісних видів судинних рослин, зокрема 5 із Додатку І Бернської конвенції, 1 — із Європейського Червоного списку — козельці українські (Tragopogon ucrainicus), а також 11 — із Червоної книги України: астрагал шерстистоквітковий (Astragalus dasyanthus), горицвіт весняний (Adonis vernalis), півники сибірські (Iris sibirica), коручка чемерникоподібна (Epipactis helleborine), сон розкритий (Pulsatilla pratensis), ковила волосиста (Stipa capillata), ковила дніпровська (Stipa borysthenica), ковила пірчаста (Stipa pennata), рябчик руський (Fritillaria ruthenica), альдрованда пухирчаста (Aldrovanda vesiculosa), пухирник малий (Utricularia minor).
Значення
Парк має важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення для збереження та відтворення типових і унікальних природних комплексів Лісостепу України.
Територія природоохоронного парку може бути розширена за рахунок приєднання перспективних ділянок, що мають ботанічну та історичну цінність, зокрема таких об’єктів, як заповідне урочище «Студениківські дубові насадження», ботанічний заказник місцевого значення «Діброва», урочище «Куряче Горло» та Змієві вали зі степовою рослинністю.
Джерела
- Про створення національного природного парку «Білоозерський»: Указ Президента України № 1048/2009 від 11 грудня 2009 р. // Верховна Рада України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1048/2009#Text
Література
- Фіторізноманіття заповідників і національних природних парків України : у 2 ч. Київ : Фітосоціоцентр, 2012. Ч. 2: Національні природні парки. 580 с.
- Ярова О. А., Федорончук М. М. Перший на Лівобережжі Середнього Придніпров’я Національний природний парк «Білоозерський» // Чорноморський ботанічний журнал. 2013. № 9 (1). С. 139–144.
- Ярова О. А. Лісова рослинність Національного природного парку Білоозерський // Український ботанічний журнал. 2016. № 73 (4). С. 355–360.
- Шевчик В. Л., Соломаха І. В., Маргітич М. М. та ін. Нові знахідки Aldrovanda vesiculosa (Droseraceae) та Utricularia minor (Lentibulariaceae) з Національного природного парку «Білоозерський» (Середнє Придніпров’я) // Український ботанічний журнал. 2024. № 81 (2). С. 162–166.
Автор
Покликання на цю статтю: Крецул Н. І., Ярова О. А. Білоозерський національний природний парк // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Білоозерський національний природний парк (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 05.12.2024
