Скансен
Ска́нсен (від шведськ. skansen — окоп, шанець) — етнографічний комплекс, музей просто неба у м. Стокгольмі (Швеція).
|
Скансен Skansen | |
|---|---|
| Тип | музей просто неба |
| Рік створення | 1891 |
| Розташування | Стокгольм |
Перший широко відомий скансен, діє від 1891. Назва музею протягом 20 ст. стала загальною для етнографічних музейних закладів просто неба.
Загальні відомості
Шведський Скансен розташовано у центрі м. Стокгольма на о. Юргордені, оточеному водами фіорду, що з’єднує оз. Меларен з Балтійським морем. Неподалік на цьому ж острові містяться парки, 2 цирки, зоологічний парк, акваріум, науковий центр з вивчення Балтійського моря, а також музеї: Скандинавський, Вікінгів, Корабля «Ваза», Музичної групи «АББА».
Історична довідка
Перший у світі етнографічний музей просто неба відкрито 1867 поблизу м. Христианії (тепер м. Осло, Норвегія), проте він мав локальний характер. Аналогічний великий музей у м. Стокгольмі створив 1885 етнограф А. Хазеліус (Хацеліус; 1833–1901; Швеція) і відкрив для публіки 11.10.1891. Для цього він викупив земельну ділянку на острові в урочищі Скансен (назва походить від земляної фортеці, яку використовували для військових навчань). Спершу музейна колекція Скансена входила до складу збірки розташованого неподалік Північного музею, який очолював А. Хазеліус. З 01.07.1963 Скансен став самостійною установою, якою керує фонд, заснований на паритетних засадах державою і муніципалітетом.
Протягом своєї історії музей постійно був відкритий для публіки й проведення різноманітних заходів, серед них — масових та за участю королівської родини. За даними Національного управління старожитностей 1983 Скансен відвідали 2,4 млн осіб, 2015 — 1,4 млн осіб. Уперше за 129 років його закрили 27.11.2020 через пандемію коронавірусної інфекції. Згодом діяльність відновлено з обмеженням кількості відвідувачів.
Характеристика
Однією з найпоширеніших і найефективніших форм збереження пам'яток народного будівництва визнано музеї просто неба з розвиненою архітектурно-етнографічною експозицією. Первістком і прототипом таких музеїв є Скансен. Територія — 30 га. Сюди перевезено й установлено кращі пам'ятки народної дерев'яної архітектури зі всієї Скандинавії — понад 150 споруд. Це селянські садиби, панські будинки, дерев’яна церква та інші громадські споруди, 3 вітряки, господарські й виробничі споруди, міські будинки, а також історико-меморіальні будівлі, серед яких найвизначнішими є будинок А. Хазеліуса та альтанка (літній будиночок) Е. Сведенборга. Оскільки Скансен засновано на концепції «живого музею», усі музейні наглядачі, одягнені в національний одяг відповідно до етнографічного районуванння Скандинавії, на своїх експозиційних об’єктах проводять екскурсії й демонструють архаїчні виробничі процеси та зразки фольклору.
|
Значення
За зразком стокгольмського Скансена протягом кінця 19 — першої половини 20 ст. було створено аналогічні музеї просто неба у більшості європейських країн та з 1960-х — в Україні, а термін «скансен» став лаконічним синонімом для означення музею просто неба, музею народної архітектури і побуту.
Література
- Гудченко З. Музеї народної архітектури України. Київ : Будівельник, 1981. 120 с.
- Шмелев В. Музеи под открытым небом. Очерки истории возникновения и развития. Киев : Наукова думка, 1983. 119 с.
- Гудченко З. Скансен // Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 268.
- Заварзін О. О. Дизайн архітектурного середовища. Київ : Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2020. С. 283–284.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Скансен // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Скансен (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.02.2024
