Добровольський, Анатолій Володимирович

Добровоdwcкий1.jpg


Доброво́льський, Анато́лій Володи́мирович (09.05.1910, с. Буки, тепер Коростенського району Житомирської області, Україна — 19.04.1988, м. Київ, тепер Україна) — архітектор, педагог, доктор архітектури, професор, дійсний член Академії архітектури СРСР (з 1950), Академії архітектури УРСР (з 1950), Академії мистецтв СРСР (з 1979), віце-президент Академії будівництва та архітектури УРСР (1956–1962), представник радянського ретроспективізму й модернізму.

Добровольський, Анатолій Володимирович

Народження 09.05.1910
Місце народження Буки
Смерть 19.04.1988
Місце смерті Київ
Місце поховання Київ
Alma mater Київський національний університет будівництва і архітектури
Місце діяльності Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури
Напрями діяльності архітектура, містобудування, ретроспективізм, модернізм, українське бароко, український керамічний стиль


Відзнаки

Премії Сталінська премія (1950, 1951), премія Ради Міністрів СРСР (1981)
Почесні звання Заслужений будівельник УРСР (1960)

Життєпис

Народився в сім’ї заможних землевласників. 1934 закiнчив Київський інженерно-будівельний інститут (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури). Навчався у О. Вербицького, М. О. Даміловського (1880–1942), В. Г. Кричевського). Відтоді працював у 1-й архітектурній майстерні Київського міськвиконкому, проектував і керував зведенням житлових будинків на Брест-Литовському шосе (тепер проспект Перемоги), на вул. Золотоворітській, 2 та в Дарниці.

Під час Другої світової війни будував військові об’єкти на Уралі та нафтопровід Астрахань–Саратов. Від 1944 — на відбудові м. Києва. 1945–1950 очолював архітектурну майстерню Управління в справах будівництва та архітектури м. Києва. Від 1950 до 1955 — головний архітектор міста. 1943–1945 — професор кафедри архітектурного проектування Київського інженерно-будівельного інституту; від 1959 — професор, від 1962 — керівник творчої архітектурної майстерні Київського художнього інституту (тепер Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Виховав кілька поколінь українських архітекторів; його учнями, зокрема, були М. П. Будиловський (1928 р.н.), Я. Віг, А. М. Давидов (1958 р.н.), О. С. Донець (1956 р.н.).

Творча діяльність

Займався живописом, досліджував пам’ятки народної архітектури, українське барокожитло та церкви Київщини і Полтавщини, використання кераміки в архітектурі. У своїх проектах широко застосовував будівельну декоративну кераміку, у тому числі поліхромну, стилістику модернізованого українського бароко, впроваджував, попри опір середовища, новаторські інженерно-конструктивні рішення. Як архітектор-художник спочатку працював у стилістиці радянського ретроспективізму, а згодом став представником «українського керамічного стилю» в архітектурі середини 20 ст., котрий відродив національний характер архітектури України після погрому 1920–1940-х.

Автор особняка на вул. Січових стрільців, № 46 (1948), багатьох житлових будинків (усі — в м. Києві). Один з авторiв проектів розпланування та забудови Хрещатика і прилеглих до нього кварталiв (будівництво розпочато 1951), комплексу Iнституту фiзики АН УРСР (тепер Фізики інститут НАН України) на проспекті Науки, № 46 (1949–1955), кiнотеатру «Україна» на вул. Архітектора Владислава Городецького, № 5 (1960–1964), станцiй метрополiтену «Хрещатик» (наземний вестибюль та ресторан «Хрещатик», 1958–63; підземний вестибюль, 1960), «Вокзальна» (наземний вестибюль, 1960), «Завод «Більшовик» (тепер «Шулявська», 1962–1965), готелю «Москва» (тепер «Україна») на вул. Інститутська, № 4 (1959–1961), Будинку художника на вул. Січових стрільців, № 1/5 (1978–1982), Московського мосту через Дніпро (1978; усі — Київ), терміналу аеропорту «Бориспіль» (1959–1965; м. Бориспіль Київської обл.), а також київських ресторанів «Курені», «Вітряк», «Кукушка», «Полтава» (1960-ті) з використанням форм української народної архітектури та творів народного мистецтва.

Визнання

Заслужений будівельник УРСР (1960); лауреат Сталінської премії (1950, 1951), премії Ради Міністрів СРСР (1981); державні нагороди СРСР.

Цитата

«Для Киева Анатолий Добровольский — не случайный архитектор. Многосложный зодческий путь он прошел по минному полю «советского 20 века», застав его начало и конец: 1910–1988. Много построил, добился признания и всегда оставался художником. Его Хрещатик — символ Киева советской эпохи»

 (Ерофалов-Пилипчак Б. Архитектура советского Киева. Київ, 2010. 466 с.).


«Для Києва Анатолій Добровольський — не випадковий архітектор. Складний шлях зодчого він пройшов по мінному полю «радянського 20 століття», заставши його початок і кінець: 1910–1988. Багато побудував, домігся визнання і завжди залишався художником. Його Хрещатик — символ Києва радянської доби»

 (Ерофалов-Пилипчак Б. Архитектура советского Киева. Київ, 2010. 466 с.; переклад Вечерського В. В.).


Праці

  • Творческая и научная деятельность (авторские материалы). Киев : АСА УССР. 1963. 109 с.
  • У с п і в а в т. — Архітектура столиці радянської України // Зодчество Украины. Киев : АА УССР. 1954. С. 77–101.
  • Как создавался новый Крещатик // Строительство и архитектура. 1982. № 4. С.

Література

  1. Мезенцев И. Архитектор Анатолий Владимирович Добровольский // Строительство и архитектура. 1976. № 11. С. 147–152.
  2. Головні та міські архітектори Києва 1799–1999. Київ : Науково-дослідний інститут теорії містобудування та архітектури ; Головкиївархітектура, 1999. 36 с.
  3. Мойсеєнко З. Творче кредо професора А. В. Добровольського (До 90-річчя від дня народження) // Українська академія мистецтва. 2000. Вип. 7. С. 295–298.
  4. Лебедєв Г. Київський архітектор Анатолій Добровольський // Київська старовина. 2001. № 6. С. 163–168.
  5. Ерофалов-Пилипчак Б. Архитектура советского Киева. Киев : Издательский дом А+С, 2010. 640 с.
  6. Мироненко Д. О. Архітектурна спадщина А. В.Добровольського (1910–1988) // Будівництво України. 2016. № 1. С. 35–38.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Добровольський, Анатолій Володимирович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Добровольський, Анатолій Володимирович (дата звернення: 26.01.2022).


Оприлюднено


Оприлюднено:
06.12.2019

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ