Храм Артеміди в Ефесі
Храм Артемі́ди в Ефе́сі (грец. Ἀρτεμίσιον) — антична язичницька культова споруда, одне з Семи чудес світу, архітектурно-археологічна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Ефес», Туреччина.
Храм розташований у заболоченій долині на околиці античного міста Ефеса. Тепер це територія поблизу цитаделі, церкви Святого Іоанна та мечеті Ісабей у м. Сельчук, провінція Ізмір.
Історична довідка
На цьому місці віддавна (орієнтовно від 10 ст. до н. е.) було святилище регіонального релігійного культу. У ньому найперший храм збудовано у 7 ст. до н. е., але його одразу ж зруйнувала повінь. Другий храм — диптер іонічного ордера з білого мармуру розпочали будувати 550 до н. е. коштом царя Лідії Креза (590 до н. е. — 541 до н. е.; тепер Туреччина) архітектори із о. Крит Херсифрон із Кносса, його син Метаген та Теодор із Самоса (усі три — 6 ст. до н. е.; тепер Греція). Обрання болотистих ґрунтів як основи для грандіозного за розмірами храму пояснюється намаганням убезпечити споруду від руйнування землетрусом. Античні автори стверджують, що будівництво й опорядження храму тривало 120 років. Він мав мармурові стіни наоса, колони й архітрав, але перекриття — на основі дерев’яних балок і дах із кедрового дерева. Це дерев’яне завершення у ніч на 21.07.356 до н. е. підпалив ефесянин Герострат, бажаючи прославитися. Пошкоджені вогнем важкі конструкції обвалилися, зруйнувавши храм. Те, що богиня Артеміда не уберегла своє головне святилище від нікчемного смертного античні греки пояснювали збігом обставин: тієї ж ночі у м. Пеллі (тепер Греція) народився син місцевого царя Александр Македонський, тож богиня переймалася тією подією як найважливішою. Герострата засуджено на кару смерті і його заборонили згадувати по імені, назвавши «якимось безумцем». Проте античний історик Теопомп (Феопомп, 380 до н. е. — 315 до н. е.; тепер Греція) у своїй праці зазначив ім’я Герострата і воно увійшло в історію.
Храм відбудував архітектор Хейрократ (4 ст. до н. е.; тепер Греція) у середині 4 ст. до н. е. Будівельні й опоряджувальні роботи тривали до 250 до н. е. Храм спалили готи під час навали 263. Остаточно знищили християни 401 за вказікою Івана Золотоустого як святилище поганського культу. Місце розташування храму було забуто й віднайдено 31.12.1869. Археологічні дослідження виконали наукові експедиції з Великої Британії, Австрії 1869–1874, 1883, 1895, 1904–1905, 1965–1995. Археологічні знахідки з цих розкопок зберігають музеї Туреччини, Великої Британії, Австрії.
Характеристика
Від найпершого храму нічого не збережено, тому його характеристики невідомі. Терасу, на якій він стояв, у 6 ст. до н. е. розширено і на ній звели прямокутний у плані диптер на двоступінчастому стереобаті розмірами 57,3×111,7 м із видовженим наосом, пронаосом й опістодомом, розділеними двома внутрішніми колонадами на три нави. В інтер’єрі стояла двометрова дерев’яна статуя Артеміди, покрита золотом і сріблом. Приміщення оточували дворядні колонади по 8 колон на головному й тильному причілкових фасадах і по 20 в ряд на поздовжніх фасадах — усього 116 колон заввишки 19 м. Стіни з вапняка обличкували мармуром, мармуровими були й колони іонічного ордера з 40–44 канелюрами. Колони спиралися на високі бази, що включали циліндричні барабани, прикрашені вишуканою скульптурою. Капітелі іонічних колон мали різноманітні форми декору. Причілкові фасади увінчували трикутні фронтони зі скульптурними композиціями, дах був двосхилим. Храм вирізнявся в античному світі найвищим рівнем інженерно-технічного виконання та скульптурного декору. Крім сакральної функції, він правив також за своєрідний банк — сховище грошових коштів і матеріальних цінностей, а також слугував прихистком для переслідуваних громадян поліса.
При відбудові спаленого храму його план було збережено, проте стереобат зробили більшим (125,67×65,05 м) і вищим на декілька сходинок (10 сходинок, загалом заввишки 2,7 м). Перед пронаосом поставили додатковий ряд колон, тож їхня кількість уздовж бічних фасадів збільшилася до 21. Загальна кількість колон сягнула 127, заввишки 18 м. У новій будові використано всі колони й архітектурні деталі, форми й елементи, які збережено від спаленого попереднього храму. Дах покрили мармуровою черепицею.
Тепер на місці храму встановлено одну колону, складену зі старовинних уламків, знайдених тут.
Значення
Це був перший і найбільший мармуровий диптер іонічного ордера у Греції. Його унікальність і мистецька досконалість спонукали античних письменників зарахувати храм до Семи чудес стародавнього світу. Законсервовані й музеєфіковані археологічні залишки храму входять до складу архітектурно-археологічного комплексу пам’яток античного міста, що від 2015 має статус пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, — «Ефес» (англ. Ephesus).
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre: Ephesus. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1018/
Література
- Gruben G. Die Tempel der Griechen. 3, durchgesehene Auflage. München : Hirmer, 1980. 478 s.
- Bammer A. Das Heiligtum der Artemis von Ephesos. Graz : Akademische Druck- und Verlagsanstalt, 1984. 280 s.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 60–61.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 298–299, 332–333.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Храм Артеміди в Ефесі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Храм Артеміди в Ефесі (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 29.12.2025
