Опістодом
Опістодо́м (грецьк. ὀπισθόδομος — задній дім) — закрите приміщення в тильній частині античного грецького храму позаду наоса, відокремлене від нього глухою стіною.
Опістодом призначено для зберігання матеріальних цінностей. Вхід до нього влаштовували з тильного фасаду храму через портик або лоджію в антах. Приміщення не мало вікон, перекривалося плоскою стелею і не мало сполучення з наосом.
В античних (див. Античність) грецьких храмах, присвячених богам (Аполлону, Афіні, Зевсу тощо) опістодом влаштовано з західного боку; у храмах, присвячених героям (Тесею, Гераклу) — зі східного. Опістодоми були не в усіх храмах, найчастіше — у великих периптерах; найбільший з відомих — у Парфеноні.
Література
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва; Головкиївархітектура, 2002. С. 303.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 32.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Опістодом // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Опістодом (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.11.2022
