Александр Македонський

Александр Македонський

Алекса́ндр Македо́нський, Александр Великий (грец. Αλέξανδρος ὁ Μαϰεδών, Ἀλέξανδρος ὁ Μέγας; 21.07.356 до н. е., м. Пелла, тепер Греція — 10 або 11.06.323 до н. е., м. Вавилон, тепер Ірак) — державний і військовий діяч, цар Македонської держави (336–323 до н. е.) з династії Аргеадів, гегемон Коринфського союзу (336–323 до н. е.), фараон Єгипту (332–323 до н.е.), цар Персії (330–323 до н.е.), «цар Азії» (331–323 до н. е.). Син Філіппа ІІ Македонського, царя Македонії.

Александр Македонський

Рік народження 21 .07 356
Місце народження Пелла, Греція
Рік смерті 10–11 .06 323
Місце смерті Вавилон, Ірак
Напрями діяльності політика, військова справа

Життєпис і діяльність

Александр Македонський отримав ґрунтовну освіту, одним із його вчителів був Аристотель. З дитинства виявляв лідерські якості та розум: за відсутності батька приймав послів, приборкав коня Буцефала, що не вдавалося дорослим чоловікам. Ще за життя батька керував кіннотою македонської армії під час вирішальної битві проти греків при Херонеї 338 до н. е.

Після смерті Філіппа ІІ 336 до н. е. Александр успадкував титул царя Македонії та гегемона новоствореного Коринфського союзу. Йому довелося докласти значних зусиль для закріплення влади (захоплення Фів у 335 до н. е.: місто було зруйновано, кілька десятків тисяч його мешканців продано в рабство. Після цього в Александра не залишилося опонентів у Греції та Македонії. Він почав готуватися до реалізації Східного походу 334–324 до н. е. Похід розпочався з форсування армією Александра Македонського Геллеспонту (тепер протока Дарданелли) навесні 334 до н. е. Сатрапи Малої Азії вирішили дати нападникам генеральну битву. Вона відбулася на р. Гранік у червні 334 до н. е. Перемогу здобули греко-македонці. Завдяки цьому Александр до осені 333 до н. е. завоював усю Малу Азію.

Друга велика битва походу відбулася в листопаді 333 до н. е. при м. Іссі на межі Малої Азії та Сирії. Александр Македонський переміг правителя Персії Дарія ІІІ, захопив його обоз із коштовностями та членами родини. Цей успіх відкрив дорогу до підкорення Сирії, Палестини та Фінікії. Найбільший спротив на цих територіях чинило місто Тір, облога якого розтягнулася на половину 332 до н. е. Наприкінці того ж року Александр Македонський зі своїм військом вступив до Єгипту. Єгиптяни прагнули позбутися зверхності персів, тож із готовністю визнали Александра фараоном та навіть «сином Амона-Ра». У дельті р. Нілу Александр Македонський заснував Александрію Єгипетську (див. Александрія). Вирішальна битва походу відбулася 01.10.331 до н. е. при Гавгамелах, неподалік від Ніневії. Чергова перемога над Дарієм ІІІ вирішила долю Персії: Александр Македонський захопив багаті міста Вавилон, Сузи, Персеполіс, Пасаргади, вигадав для себе новий титул «цар Азії». Після смерті Дарія ІІІ у 330 до н. е. прийняв титул царя Персії. Надалі Східний похід продовжився переходом через Середню Азію (329–327 до н. е.). Фінальним акордом кампанії став Індійський похід 326–325 до н. е.

Правління Александра поступово набирало рис деспотії. Він вимагав знаків рабської покори, не лише від нових підданих, для яких це було звично, а й від греків із македонцями. Це, а також надто тривала військова кампанія, викликало низку повстань проти царя. Під час придушення виступів правитель наказав убити кількох своїх знаних прибічників, зокрема, полководця Парменіона та історика Каллісфена. 328 до н. е. Александр Македонський у відповідь на критику особисто вбив свого близького друга Кліта. З іншого боку, він із щирою повагою ставився до традицій та звичаїв завойованих народів, сприяв злиттю грецької культури з культурами східних цивілізацій. Східним походом Александра започатковано явище еллінізму.

Після завершення походу правитель повернувся до Вавилона, оголосивши його столицею своєї імперії. За короткий час після цього — у 323 до н. е. — Александр Македонський помер. Імовірно, його було отруєно, однак точні причини смерті не з’ясовано.

Відео

Як Олександр Македонський мало не лишився без армії через авантюризм

Визнання

Ще за життя ім’я Александра було увічнене у назвах міст — Александрій, найвідоміше з яких розташоване в Єгипті. Згодом його біографія стала сюжетом численних картин, книг, фільмів тощо.

Література

  1. Schachermeyr F. Alexander der Grosse: das Problem seiner Personlichkeit und seines Wirkens. Wien : Österreichischen Akadenmie der Wissenschaften, 1973. 723 p.
  2. Фор П. Александр Македонский / Пер. с франц. И. Маханькова. Москва : Молодая гвардия, 2001. 445 с.
  3. Droysen J. G. Geschichte des Hellenismus : in 3 bd. Darmstadt : Academic in Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2008.
  4. Freeman P. Alexander the Great. New York : Simon & Schuster, 2011. 416 p.
  5. Пиріг Р. Індійські поразки Непереможеного // Зовнішні справи. 2012. № 8. С. 46–49.
  6. Green P. Alexander of Macedon 356–323 B.C.: A Historical Biography. Berkeley : University of California Press, 2013. 672 p.
  7. Елисеев М. Походы Александра Македонского. Москва : Вече, 2017. 478 с.

Автор ВУЕ

Д. С. Пуховець

Покликання на цю статтю:
Пуховець Д. С. Александр Македонський // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александр Македонський (дата звернення: 19.11.2019).
Оприлюднено

Оприлюднено: 04.09.2019