Іллінська церква в Коропі

Іллі́нська це́рква в Ко́ропіпам’ятка архітектури національного значення, Чернігівська область, Україна.

Іллінська церква в Коропі. Вигляд зі сходу.
Фото 1930
Вигляд з південного заходу. Фото 1930
Вигляд з півдня. Фото Вечерського В. В.
Вигляд зі сходу. Фото Вечерського В. В.
Плани першого і другого поверхів. За М. Цапенком
Вигляд з південного сходу. Рисунок Вечерського В. В. 1976
Вигляд зі сходу. Рисунок Вечерського В. В. 1976

Загальні відомості

Мурована споруда в руїнованому стані розташована в історичному центрі смт Коропа поза межами колишньої міської фортеці, на південний захід від неї, через вулицю навпроти мурованої Вознесенської церкви 1764. У другій половині 18 ст. обидві споруди формували архітектурний ансамбль, територію якого перерізала прокладена на початку 19 ст. вулиця Вознесенська. Обидва храми були архітектурними домінантами, але Іллінська церква втратила домінантне значення внаслідок руйнувань 1930-х.

Історична довідка

Точні дата спорудження і призначення споруди документально не з’ясовано. Збудовано на місці цвинтаря 17 ст. одночасно з Вознесенською церквою у 1760-х. Суттєвих перебудов не зазнала, проте у 19 ст. первісний об’єм основного приміщення церкви плоским перекриттям по дерев'яних балках поділено на два поверхи. Наприкінці 19 ст. церкву використовували для навчальних потреб. У 1930-х вінчальну вежу й баню зруйновано. Зазнала руйнувань і під час Другої світової війни.

1963 Іллінську церкву взято на державний облік як пам'ятку архітектури республіканського (тепер — національного) значення з охоронним № 840. На зламі 20-21 ст. її дослідили фахівці інституту «УкрНДІпроектреставрація» (Ю. А. Ліфшиць та ін.), які датували її 1760-ми й опрацювали проект реставрації з відбудовою втрачених частин. Відбудову розпочали 2008, але не завершили. 2019 архітектурно-археологічні дослідження пам'ятки виконала археологиня з м. Чернігова О. Є. Черненко разом з колегами. Вони остаточно з'ясували датування та основні характерстики споруди.

Характеристика

Пам'ятка має складну й незвичну для православних храмів структуру: до тридільного основного об'єму з півдня прилягає видовжений двоповерховий корпус із двома ризалітами, у яких влаштовано сходи на перший і другий поверхи. Основний об'єм складається з масивного четверика нави, стіни якого мають товщину понад 2 м, невеликої півкруглої апсиди вівтаря та прямокутного бабинця зі значно тоншими стінами. Наву й бабинець перекрито коробовими склепіннями з розпалубками над дверима й вікнами. Над навою здіймалася висока чотиригранна вежа дзвіниці з відкритими арками в горішньому ярусі. Дзвіницю вінчав восьмерик з банею. У товщі південної стіни нави є внутрішній хід зі сходами на горішній ярус дзвіниці. На фасадах — скромний декор у стилі пізнього бароко з застосуванням лопаток, карнизів і характерних для 1760-х віконних наличників.

Значення

Іллінська церква в Коропі була протягом 20 ст. найзагадковішою архітектурною пам’яткою Лівобережжя, оскільки не датована, щодо її історії та функціонального призначення в літературі поширилися фантастичні версії. Тепер з'ясовано, що це споруда комбінованого функціонального типу — дзвіниця Вознесенської церкви з теплою Іллінською церквою та церковно-парафіяльною школою. Таке поєднання в одній споруді трьох різних функцій зумовило її унікальну композицію.

Додатково

Донедавна панівною була гіпотеза про первісне оборонне призначення цієї споруди. За припущеннями першого дослідника пам'ятки М. Цапенка, вона могла бути баштою-донжоном 16-17 ст. на підступах до Коропської фортеці 17 ст. або артилерійським складом, до якого пізніше зробили прибудови. І тільки археологічні дослідження О. Черненко остаточно з'ясували, що споруда постала на місці кладовища 17 ст. не раніше середини 18 ст., не мала оборонної функції і значних перебудов чи прибудов не зазнала, про що свідчить суцільне мурування там, де змикаються стіни різних частин споруди. З огляду на зафіксовану архівними фотографіями 1930 ідентичність архітектурних форм двох бань: Іллінської та Вознесенської церков (остання датована 1764), визначене фахівцями інституту «УкрНДІпроектреставрація» датування Іллінської церкви 1760-ми є найбільш обґрунтованим.

Література

  1. Цапенко М. По равнинам Десны и Сейма. Москва : Искусство, 1967. С. 37–40.
  2. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 112–113.
  3. Черненко О., Новик Т., Луценко Р. Іллінська церква у Коропі (за результатами досліджень 2019 р.) // Церква — наука — суспільство: питання взаємодії. Київ : Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2020. С. 308–311.
  4. Вечерський В. Пам’ятки сакральної архітектури смт Короп Чернігівської області // Церква – наука – суспільство: питання взаємодії. Київ : Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник, 2021. С. 174–179.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Іллінська церква в Коропі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іллінська церква в Коропі (дата звернення: 21.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
25.08.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ