Шлейфер, Георгій Павлович
Шле́йфер, Гео́ргій Па́влович (нім. Schleifer, Georg; 16.06.1855, м. Київ, тепер Україна — 09.04.1913, там само) — архітектор, представник історизму, автор низки споруд у м. Києві.
Син архітектора П. Шлейфера.
|
Шлейфер, Георгій Павлович (Schleifer, Georg) | |
|---|---|
| Народження | 16.06.1855 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 09.04.1913 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Київ |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
| Традиція/школа | історизм, модерн |
Життєпис
Народився у німецькій дворянській сім’ї. На відміну від батька-лютеранина (див. Лютеранство), був православним (див. Православ’я). 1874 закінчив гімназію у м. Києві. 1882 завершив начання у Санкт-Петербурзькому будівельному училищі (тепер Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет) зі званням цивільного інженера першого розряду. Під час навчання досліджував проблематику вогнетривкості споруд. 1882 повернувся до м. Києва, працював учителем малювання в Інституті шляхетних дівчат, техніком будівельного відділення губернського правління. 1882 переміг в архітектурному конкурсі на кращий проєкт споруди Київської міської біржі, успішна реалізація якого 1882–1886 зробила Г. Шлейфера відомим і авторитетним зодчим. Був успішним і заможним бізнесменом та активним громадським діячем.
Похований на кладовищі, що було розташоване на Аскольдовій могилі в м. Києві. Похорони архітектора супроводжувала багатолюдна процесія, що простягалася через увесь центр міста. Могилу Шлейфера, як і інші поховання Аскольдової могили, знищено за радянської влади.
Діяльність
1885–1911 був гласним Київської міської думи. 1885–1894 як член міської управи керував містобудівною, архітектурною і будівельною діяльністю у м. Києві, фактично виконуючи обов’язки головного архітектора міста. Від 1887 забезпечив розвиток водопостачання в місті на основі використання артезіанських свердловин (найпершу з них було зроблено на його власному подвір’ї). Як архітектор був представником стилістики історизму (неоренесанс, необароко) й еклектики. Наприкінці життя, співпрацюючи з Е. Брадтманом, звернувся до стилю модерн. Як заможний бізнесмен був вільний від щоденної банальної проєктної роботи, брався тільки за архітектурні проєкти провідних репрезентативних будівель міста, які давали автору можливість найкраще себе проявити й приносили творче задоволення. Під його керівництвом у центрі міста поряд з вул. Хрещатик упродовж 1895–1903 реалізовано великий містобудівний проєкт реконструкції та забудови колишньої садиби професора медицини Київського Імператорського університету Святого Володимира (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка) Ф. Мерінга (1822; тепер Німеччина — 1887; тепер Україна). Для цього Г. Шлейфер 1895 створив і очолив Київське домобудівне товариство і разом з іншими київськими архітекторами (Е. Брадтманом, В. Городецьким, В. Ніколаєвим та іншими), розпланував тут і забудував громадськими й житловими будинками вул. Миколаївську (тепер вул. Архітектора Городецького), Мерінгівську (тепер вул. Заньковецької), Нову (тепер вул. Станіславського), Ольгинську та теперішню площу Івана Франка. Вулицю Ольгинську названо на честь дружини архітектора О. Шлейфер із Чернових (1863 — початок 20 ст., тепер Україна). Добре збережена цілісна історична забудова цієї частини історичного центру міста має велику історико-культурну цінність.
Від 1885 був директором Київського міського кредитного товариства, 1897–1913 — голова правління цього товариства, яке організаційно і фінансово посприяло інтенсивній розбудові Києва як великого й упорядкованого європейського міста (в історії це явище відоме під жаргонним найменуванням «Київської будівельної лихоманки»).
Громадська діяльність Г. Шлейфера стосувалася сфер освіти, мистецтва, культурної спадщини. Як член комісії у справах відділу «Давній Київ» Міського музею 1912–1913 співпрацював із М. Біляшівським, М. Василенком, І. Огієнком, Г. Павлуцьким, Д. Щербаківським, В. Щербиною. Був відомим колекціонером творів мистецтва, зокрема живопису: мав твори І. Айвазовського, В. Боровиковського, О. Венеціанова, М. Ге, А. Куїнджі, В. Маковського, К. Маковського, М. Пимоненка, В. Полєнова, С. Світославського, В. Тропініна, І. Шишкіна та інших. Зберігав рисунки та інші художні твори Т. Шевченка, зокрема жіночі портрети К. Кейкуатової та М. Корсун, які дісталися йому від батька. Після смерті Г. Шлейфера його спадкоємці подарували київським музеям частину творів мистецтва з його збірки.
Серед творів Г. Шлейфера (усі — у м. Києві):
- споруда Київської міської біржі на розі вул. Хрещатик та Інститутської (не збережено) 1882–1886;
- проєкт розпланування та забудови колишньої садиби професора Ф. Мерінга 1895;
- готель «Континенталь» на вул. Архітектора Городецького 1895–1897;
- споруда театру «Соловцов» (тепер тут міститься Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка) 1896–1898;
- хоральна синагога (синагога Лазаря Бродського) 1897–1898;
- Перше комерційне училище на вул. Бульварно-Кудрявській 1897–1898;
- прибуткові будинки Кона, Гінзбурга на вул. Архітектора Городецького 1900–1901;
- Міське початкове училище ім. М. Бунге на розі вул. Липської та Пилипа Орлика 1901–1904;
- прибутковий будинок Г. Шлейфера на розі вул. Інститутської та Садової 1909–1910.
Визнання
Дійсний статський радник. На визнання заслуг архітектора у театрі «Соловцов» мав постійну персональну ложу.
Усі збережені у м. Києві архітектурні твори Г. Шлейфера тепер є архітектурними пам’ятками національного та місцевого значення.
Додатково
Радянська версія про те, що під час німецької окупації м. Києва 1941–1943 вулицю та/чи площу було названо на честь «фон Шлейфера» не має надійного документального підтвердження.
Література
- Виноградова М. В., Кальницький М. Б., Малаков Д. В. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799–1999. Київ : Науково-дослідницький інститут теорії та історії архітектури і містобудування ; Головкиївархітектура, 1999. 36 с.
- Тимофієнко В. Шлейфер Георгій Павлович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 415–416.
- Друг О. Родина Шлейферів у Києві // Киевский альбом. Исторический альманах : в 8 вып. Киев : Прайм, 2004. Вып. 1. С. 16–23.
- Скібіцька Т. Шлейфер Георгій Павлович // Київський архітектурний модерн (1900–1910-і роки). Львів; Київ : Центр Європи, 2011. С. 209–210.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Шлейфер, Георгій Павлович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шлейфер, Георгій Павлович (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.09.2024
