Паскаль, Блез

Портрет, бл. 1690, художник невідомий

Паска́ль, Блез (фр. Pascal, Blaise; псевдоніми — Луї де Монтальте (фр. Louis de Montalte), Амос Деттонвілль (фр. Amos Dettonville), Саломон де Тульті (фр. Salomon de Tultie); 19.06.1623, м. Клермон, тепер Клермон-Ферран, регіон Овернь — Рона — Альпи, Франція — 19.08.1662, м. Париж, Франція) — математик, фізик, винахідник, філософ, письменник, один із основоположників математичного аналізу, теорії ймовірностей та проєктивної геометрії, творець перших зразків обчислювальної техніки, автор основного закону гідростатики. Писав французькою мовою.

Паскаль, Блез (Pascal, Blaise)
Псевдоніми	Луї де Монтальте, Амос Деттонвілль, Саломон де Тульті
Народження	19.06.1623
Місце народження	Клермон-Ферран
Смерть	19.08.1662
Місце смерті	Париж
Місце поховання	Париж
Місце діяльності	Франція
Напрями діяльності	філософія, наука, винахідництво, релігійна полеміка
Традиція/школа	філософія Нового часу

Життєпис

Блез Паскаль. Скульптор О. Пажу, 1780-ті, Лувр

Народився в сім’ї голови податкового суду, рано втратив матір (1626). Мав двох сестер.

У 1631 родина переїхала до м. Парижа, де батько, знавець математики і природничих наук [знайомий із М. Мерсенном, П. Гассенді, Ж. Дезаргом (1591–1661)], сам займався навчанням дітей.

Рано проявив математичні здібності. Вже у 16 р. написав перший математичний трактат «Досвід теорії конічних перерізів» (опубліковано 1640). У праці, яка була розвитком ідей Ж. Дезарга з проєктивної геометрії, виклав теореми, визначення, леми (третя з них відома як теорема Паскаля) та план ширшого дослідження.

1638 батько з дітьми виїхав із м. Парижа, побоюючись арешту після участі в протестних виступах, але 1639 здобув помилування. Від січня 1640 родина мешкала в м. Руані, куди батька призначено інтендантом Нормандії. На початку 1640-х Паскаль створив для нього обчислювальний пристрій «Паскалін», призначений для полегшення математичних розрахунків щодо податків і провізії.

Від 1648 мешкав у м. Парижі або неподалік від столиці, у гостьовому будинку монастиря Пор-Рояль, провадив наукові дослідження, вів фізичні досліди та експерименти, публікував наукові та полемічні праці. В останні роки життя зосередився на благодійності, літературній діяльності та релігійних практиках, вів аскетичний спосіб життя.

Упродовж усього життя страждав від сильного болю і тяжких хвороб. Попри слабке здоров’я і протести лікарів багато працював.

Був похований у паризькій церкві Сент-Етьєн-дю-Мон.

Наукова діяльність. Праці

Створений на початку 1640-х обчислювальний пристрій «Паскалін», що працював із цілими числами, фактично став одним із перших цифрових калькуляторів. 1649 Паскаль отримав королівський привілей на цей винахід; принцип з’єднаних коліс, покладений в його основу, майже три століття визначав розвиток арифмометрів. До 1652 було виготовлено близько 50 модифікацій.

До 1646 Паскаль формально сповідував католицизм, у традиціях родини обмежувався зовнішньою побожністю. Переломним моментом стала хвороба батька, яка спонукала вченого до глибшого релігійного досвіду завдяки знайомству з послідовниками янсенізму. Під його впливом Паскаль закликав родину до духовного життя, на певний час став її наставником (хоча внутрішня напруга між світським і аскетичним зберігалася й надалі).

Повернувшись до наукових досліджень, Паскаль перевірив і розвинув ідеї Г. Галілея та Е. Торрічеллі про існування атмосферного тиску. Відтворив їхні експерименти, створив ртутні барометри, порівняв показники тиску в м. Парижі та на висоті поблизу м. Клермон-Феррана. Ці досліди стали важливим кроком у розвитку гідростатики й гідродинаміки. Результати опублікував у праці «Нові досліди щодо порожнечі» (франц. «Expériences nouvelles touchant le vide»; 1647). На прохання Паскаля його зять провів додаткові вимірювання на г. Пюї-де-Дом, які Паскаль згодом підтвердив у м. Парижі, остаточно довівши залежність атмосферного тиску від висоти.

Праці про вакуум (1647–1648) значно зміцнили його наукову репутацію.

1650-ті стали часом інтенсивної наукової роботи. Навесні 1652 Паскаль представив свою обчислювальну машину в Малому Люксембурзькому палаці, при дворі герцогині д’Егійон, а також проводив фізичні досліди, здобувши загальне визнання. Його винахід зацікавив шведську королеву Христину I, якій було подаровано один із екземплярів.

Дійшов висновку, що тиск повітря є окремим випадком загальних законів рівноваги рідин. У «Трактаті про рівновагу рідин, густину та масу повітря» (франц. «Traité de l'équilibre des liqueurs et de la pesanteur de la masse de l’air»; 1653) розвинув ідеї математика та інженера С. Стевіна (1548; тепер Бельгія — 1620; тепер Нідерланди) та Г. Галілея, наблизився до формулювання закону розподілу тиску в рідинах, запропонував принцип гідравлічного преса. Під час дослідів також винайшов шприц і гідравлічний прес — прилад, що базувався на законі, відомому як принцип Паскаля (тиск у замкненій рідині передається однаково в усіх напрямках).

Наприкінці 1653 Паскаль пережив глибоку релігійну кризу, а містичне «навернення» проти ночі 23.12.1654 сприйняв як початок нового життя. Одразу після цього записав свої переживання на пергаменті, який зберігав при собі до смерті (цей текст пізніше назвали «Меморіалом»). Учений порвав зі світським середовищем і вирішив залишити м. Париж.

На цей же час припадає низка важливих розвідок. У роботі «Геометрія випадку» (лат. «De Alea Geometriae»; 1654) заклав основи теорії ймовірностей. Його ідеї, разом із дослідженнями П. Ферма, вплинули на Х. Гюйгенса, який 1657 сформулював поняття математичного очікування. У «Трактаті про арифметичний трикутник» (франц. «Traité du triangle arithmétique»; 1655) дослідив властивості «трикутника Паскаля» (особлива таблиця біноміальних коефіцієнтів) та застосував його до обчислень комбінацій без використання алгебри. У додатку до цієї праці запропонував методи підсумовування степенів чисел. Першим точно визначив і запровадив для доведення метод математичної індукції.

У 1655 Паскаль приєднався до кола янсеністів монастиря Пор-Рояль (хоча формально не став відлюдником), відтоді писав лише на їхнє прохання і не публікувався під власним ім’ям. Став активним захисником янсенізму. Під впливом Антуана Арно (1612; Франція — 1694; Нідерланди), філософа, математика, провідного богослова Пор-Рояля і противника єзуїтів, Паскаль долучився до релігійної полеміки. На прохання А. Арно написав цикл із 18 «Листів до провінціала» (франц. «Lettres Provinciales»), у яких порушив питання божественної благодаті та критикував моральне вчення єзуїтів. «Листи», опубліковані 1656–1657 (під псевдонімом), спричинили значний резонанс та здобули широку популярність, передусім завдяки новаторському стилю — ясному, лаконічному й без риторичної пишномовності. Через загрозу арешту Паскаль певний час переховувався, змінював місця проживання і жив під чужим ім’ям.

Згодом він частково повернувся до науки: доклався до створення праці «Елементи геометрії» (франц. «Éléments de géométrie»; 1657–1658), призначеної для шкіл Пор-Рояля, та розглядав питання, пов’язані з циклоїдою. За свідченнями сучасників, Паскаль узявся за вивчення циклоїди, щоб відволіктися від зубного болю, і за одну ніч розв’язав проблему, поставлену М. Мерсенном, здійснивши низку відкриттів. Застосований ним метод нескінченно малих величин згодом вплинув на розвиток диференціального числення та інтегрального числення.

Від середини 1657 робив тематично впорядковані фрагментарні записи до задуманої (ще близько 1652) фундаментальної праці з апології християнства, спрямованої на критику атеїзму та захист віри. Від 1659, попри заборону лікарів на розумову працю, занотовував думки на будь-якому підручному матеріалі. Збереглося близько тисячі різнорідних уривків, які були видані 1670 (посмертно) під назвою «Думки про релігію та інші предмети» (франц. «Pensées sur la religion et sur quelques autres sujets», згодом назву збірки скорочено як «Думки»). Змалював людину без божественної благодаті як суперечливу істоту, що поєднує велич і нікчемність, прагне істини й вищого блага, але не здатна їх досягти власними силами. Застосовував августиніанське алегоричне тлумачення біблійних прообразів, аналізував рабиністичні тексти, роль Мойсея та докази божественної місії Христа, а також розглядав становлення ранньої Церкви та здійснення пророцтв.

Восени 1661 учений запропонував ідею доступного громадського транспорту — багатомісні карети; уже 18.03.1662 в м. Парижі відкрили перший маршрут омнібуса.

Суперечки довкола підписання формуляра проти вчення Янсенія розкололи гурток Пор-Рояля: Паскаль підтримав радикальнішу позицію, але після перемоги поміркованої сторони відійшов від активної участі в полеміці.

Філософські погляди

Найважливішим у філософському сенсі твором є «Думки», написані в останній період життя. Праця лишилася незавершеною й складається з фрагментів та афоризмів.

Дослідники спадщини Паскаля відзначають суперечність між позицією послідовного раціоналізму в науці та релігійно-містичним характером його філософського розмислу. У філософії Паскаль продовжував традицію Р. Декарта, але під впливом янсенізму посилив значення августиніанських мотивів. Його позиція відрізнялася у трьох аспектах: а) якщо Декарт поєднував теологію й методологію, гармонізував августинізм з раціоналізмом, то у Паскаля між цими складниками виник розрив; б) якщо Декарт використовував скептицизм як інструмент для обґрунтування метафізики, то Паскаль відмовився від догматичного підходу; в) на відміну від Декарта вважав проблематику етики визначальною.

Паскаль висував до знання такі самі високі вимоги, як і раціоналісти, вважаючи геометрію його взірцем. Проте згодом дійшов висновку, що ці стандарти надмірні: геометричний метод непридатний для розв’язання ключових філософських питань — пізнання нескінченності, а також етичних і релігійних проблем. На відміну від Декарта, зосередженого на теорії, Паскаля цікавили практичні питання людського буття — щастя і спасіння.

Новочасний раціоналізм із його категоричними вимогами до знання допускав лише дві можливості: або знання є абсолютним, або його немає: Декарт обрав перший варіант, тоді як Паскаль — другий. Його скептицизм виріс із раціоналізму: усвідомивши обмеженість розуму, він дійшов парадоксального висновку — ніщо не відповідає розуму більше, ніж відмова від нього. Наслідком такого «розчарованого раціоналізму» став радикальний сумнів, який у Паскаля набуває трагічного, сповненого відчаю характеру. Вихід Паскаль знаходить не в розумі, а в «серці» та вірі. «Серце» він розуміє як здатність осягати надприродне, що підпорядковане особливому «закону серця» (ordre du cœur), відмінному від раціонального порядку. На його думку, шлях людини полягає в тому, щоб спершу висунути високі вимоги до знання, далі переконатися в безсиллі розуму, а відтак прийняти одкровення.

У цьому контексті він формулює своєрідний аргумент на користь віри, відомий як «парі Паскаля». Він не доводить вірогідність або імовірність існування Бога, натомість оцінює практичну вигоду віри. Визнання Бога постає своєрідною ставкою в азартній грі: ризик обмежується тимчасовим життям, тоді як можливий виграш — вічне щастя. Посутньо, це не доказ буття Бога, а радше обґрунтування необхідності жити так, ніби Він існує.

Суперечливий характер світогляду Паскаля згодом піддали критиці просвітники 18 ст., зокрема Д. Дідро, Ж. Л. Д'Аламбер, М. Ж. А. Н. де К. Кондорсе.

Логічні ідеї Паскаль окреслив у есе «Про геометричний розум і мистецтво переконання» (франц. «De l’Esprit géométrique et de l’Аrt de persuader»; 1658). З одного боку, твір постав як апологія математики — моделі поведінки розуму; але водночас це один із текстів, де Паскаль найчіткіше розкриває причини свого навернення до ревного християнства й показує, як «серце витісняє розум» у сфері незбагненного.

Етика

Подібно до Декарта, Паскаль різко розмежовує Бога і твориво, свідомість і матерію, але трактує їх передусім як різні цінності та об’єкти вибору, а не лише як типи буття чи пізнання. У цьому вимірі вони утворюють ієрархію: найнижчою є матерія, вище за неї — душа, а найвищим — Бог. Людина посідає особливе місце, поєднуючи всі рівні цієї ієрархії: вона утворена з тіла й мислення, де останнє має незрівнянно вищу цінність. Водночас їй може бути дарована благодать — надприродна любов, що належить до божественного порядку. Матеріальні блага, навіть у найбільшому обсязі, не зрівняються з духовними, перевага духу над тілом є безмежною. Так само безмежною є вищість божественного порядку над природним, що на землі виявляється через любов. Звідси Паскаль висновує: перед нескінченною цінністю божественного всі тимчасові речі є мізерними й фактично позбавленими цінності. Це закладено в основі «парі Паскаля» і визначає життєву орієнтацію: єдино розумною є етика служіння Богові.

Визнання

Паскаль не заснував власної школи, проте завжди мав послідовників. Вплинув на розвиток як наукової, так і філософської думки, особливо помітно — на екзистенціалістів 19–20 ст. (див. Екзистенціалізм).

З літературознавчого погляду став одним із найважливіших авторів французького класичного періоду, використання ним сатири та дотепності вплинуло на пізніших полемістів. За Ф. Р. де Шатобріаном, він «закріпив мову, якою розмовляли Боссюе та Расін, запропонував модель найдосконалішого жарту, а також найсильнішого міркування».

У 20 ст. у Франції виникло товариство «Друзі Паскаля» (фр. Les Amis de Pascal). Спілка дослідників модерної філософії (Паскалівське товариство) була створена при Українському філософському фонді (1999) після міжнародної конференції «Плюралізм раціональності у філософії Модерну: феномен Паскаля». Від 2000 Спілка видає часопис «Sеntеntіае», спеціалізований на історико-філософській і філософсько-теологічній проблематиці.

На честь ученого названо низку математичних і фізичних понять (теорема Паскаля, трикутник Паскаля, принцип Паскаля). Його ім’я присвоєно університету в м. Клермон-Феррані, ін. навчальним закладам.

Медаль Блеза Паскаля — вища нагорода Європейської академії наук, яку вручають щороку (з 2003) за видатний особистий внесок вченого у розвиток науки та технологій. Премію Блеза Паскаля присуджує Французька академія наук за дослідження в галузі прикладної математики та інженерних наук (з 1984).

Пам’ятники вченому встановлено в містах Клермон-Феррані, Парижі. У містах Берліні, Бонні, Лінці, Парижі, Донецьку тощо є вулиці Паскаля. Топоніми на його честь є також в українських містах Краматорську, Ізмаїлі, Полтаві.

На честь Паскаля названо кратер на Місяці, астероїд головного поясу (4500Pascal, відкрито 1989), одиницю тиску в системі СI, алгоритмічну мову програмування, а також архітектуру відеокарт Nvidia GeForce 10.

Знято короткометражний фільм про «Думки» Паскаля «Останній акт» (1965, режисер П. Гож), телевізійний фільм «Паскаль» (1972, режисер Р. Росселліні).

У муніципальній бібліотеці м. Клермон-Феррана діяла виставка до 350-річчя винаходу арифметичної машини (1993).

У 1923 міста Клермон-Ферран, Руан та Париж стали центрами святкування 300-річчя від дня народження діяча, а 2023 — його 400-річчя. З нагоди цього ювілею відбулися міжнародні симпозіуми у містах Парижі, Монреалі, Бухаресті тощо, численні наукові заходи; Французька поштова служба випустила поштову марку; папа Франциск присвятив Блезу Паскалю апостольський лист «Sublimitas et miseria hominis» («Велич і страждання людини»).

Афоризми

• Якщо Бога немає, а я в Нього вірю, то я нічого не втрачаю. Але якщо Бог є, а я в Нього не вірю, то я втрачаю все.
• Людина — це очеретина, найслабша істота в природі, але це очеретина, що мислить.
• Люди поділяються на праведників, які вважають себе грішниками, і грішниками, які вважають себе праведниками.
• Серце має аргументи, яких не знає розум.
• Все мудрі настанови у людей є; бракує тільки вміння ними користуватися.
• Справедливість без сили — неміч; сила без справедливості — тиранія.
• Всі люди неминуче божевільні. Тому не бути божевільним — означає лише страждати на інший вид божевілля.
• Чим розумніша людина, тим більше вона бачить розмаїття в людях. Для людини недалекої всі люди однакові.

Праці

• Œuvres complètes. Paris : Gallimard, 1954. 1529 р.
• Œuvres complètes : en 2 vol. Paris : Gallimard,1998–2000.

А н г л. п е р е к л. —

• Pensées and Other Writings. London : Penguin Classics, 1995. 352 p.
• Pensées and The Provincial Letters. New York : Modern Library, 2010. 640 p.

Р о с. п е р е к л. —

• Лабиринты души : Августин Аврелий. Исповедь; Блез Паскаль. Письма к провинциалу. Симферополь : Реноме, 1998. 413 с.
• Трактаты. Полемические сочинения. Письма / Пер. О. Хома, С. Долгов. Киев : Port-Royal, 1997. 573 с.

У к р. п е р е к л. —

• Думки про релігію. Львів : Місіонер, 1995. 170 с.
• Думки / Пер. з фр. А. Перепадя, О. Хома. Київ : Дух і літера, 2009. 704 с.

Література

1. Goldmann L. The Hidden God: A Study of Tragic Vision in the Pensées of Pascal and the Tragedies of Racine. London : Routledge, 1964. 274 p.
2. Kolakowski L. God Owes Us Nothing: A Brief Remark on Pascal's Religion and on the Spirit of Jansenism. Chicago : University of Chicago Press, 1965. 134 p.
3. Blaise Pascal / Ed. by H. Bloom H. New York : Chelsea House Publishers, 1989. 174 p.
4. Kreeft P. Christianity for Modern Pagans: Pascal’s Pensées. San Francisco : Ignatius Press, 1993. 204 p.
5. Adamson D. Blaise Pascal: Mathematician, Physicist, and Thinker about God. London : Macmillan, 1995. 256 p.
6. Attali J. Blaise Pascal, ou le génie français. Paris : Fayard, 2000. 544 p.
7. Bord А. La Vie de Blaise Pascal. Paris : Beauchesne, 2000. 232 p.
8. The Cambridge Companion to Pascal / Ed. by N. Hammond. Cambridge : Cambridge University Press, 2003. 344 p.
9. Compagnon A. A Summer with Pascal / Trans. by T. Reiss. Cambridge : Polity Press, 2023. 160 p.
10. Grasset В. Sur les pas de Blaise Pascal voyageur de l’infini. Paris : Kimé, 2023. 270 p.
11. Tomlin G. Blaise Pascal: The Man Who Made the Modern World. London : Hodder & Stoughton, 2025. 320 p.

Автор ВУЕ

Ю. В. Розумна

Покликання на цю статтю: Розумна Ю. В. Паскаль, Блез // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Паскаль, Блез (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.04.2026