Надприродне

Надприро́дне — філософська й богословська категорія, що позначає особливу реальність, яку людська свідомість сприймає (припускає) онтологічно інакшою, принципово відмінною від звичайної дійсності — такою, що не підпорядкована законам і зв’язкам природи, непідлегла матеріальному (фізичному) світу, є вищою, трансцендентною, таємничою, незбагненною розумом і чуттями. Виражає універсальне і найістотніше в предметах релігійної віри. У широкому розумінні — антонім природного; все, що виходить за межі звичного, реального, зрозумілого і не має пояснення за допомогою наявного знання.

Зміст

1 Загальна характеристика
2 Історичні типи уявлень про надприродне
3 Концепт надприродного в європейській культурі
4 Література
5 Автор ВУЕ

Загальна характеристика

За висновком релігієзнавців, уявлення про надприродне виникають на пізніших етапах розвитку релігійної свідомості. У вірі в реальність надприродного вбачають «мінімальну дефініцію релігії», «осереддя власного змісту релігії».

Початково для синкретичного архаїчного мислення (первісної свідомості) межі між природним і надприродним схарактеризовані як умовні, дифузні (Л. Леві-Брюль). Пізніше в давніх культурах формуються уявлення про надприродне як певну рису, якість, властивість, що притаманні тим чи тим предметам, істотам, стихіям, а також як магічні сакральні зв’язки між реальними предметами і явищами. Ці уявлення завдяки прийомам уособлення, персоніфікації, фантазування, приписування зооморфних та антропоморфних якостей втілювалися в образи численних фантастичних істот, духів, божеств, синтезувалися у міфологічні комплекси. Виокремлення надприродного як окремої реальності, наділення його якостями субстанційності потребувало складних мисленнєвих процесів, високого рівня абстрагування (М. Вебер).

Із розвитком уявлень про надприродне пов’язане формування релігійної картини світу, поступова інституалізація релігійних практик (способів спілкування з надприродним), поділ світу на сакральне і профанне, формування символічної мови для опису надприродного, вирізнення особливої соціальної верстви жрецтва, священнослужителів, яка монополізувала «знання про надприродне» і найважливіші способи зв’язку з ним. Пізніше — розвиток богослов'я і релігійної філософії.

Історичні типи уявлень про надприродне

Характер уявлень про зв’язок надприродного з природним, спосіб персоніфікації надприродного, уявлення про його функціональність та обсяг впливу на природний світ і людину — важливі критерії, що уможливлюють періодизацію історії релігії та класифікацію релігій.

Виділяють три основні історичні типи уявлень про надприродне (Б. Лобовик, А. Колодний):

чуттєво-надчуттєвий (найдавніший, період ранньородового суспільства);
демоністичний (розвинутий первіснообщинний лад);
теїстичний.

Для першого типу характерні уявлення про зрощення надприродного з тілесним, його індивідуальність, зооморфність, обмеженість (локальність) сфери впливу. Висновують про притаманність йому орудної функції (див.: Фетишизм, Тотемізм, Анімізм). Для другого — руйнування зв’язку надприродного з чуттєвими об’єктами, уявлення про безтілесність предмета віри — демона (духа), можливість його переселення і перевтілення, розширення сфери і можливостей його впливу, поява ознак деміургійності (див.: Демонізм). Дійсність в уяві людини розпадається на два світи: поцейбічний (видимий, осяжний) і потойбічний (невидимий, надчуттєвий). Для третього типу — уявлення про надприродне як довершену та абсолютну особу, вічну, велемудру та всемогутню (Бога), Творця природних і суспільних явищ, Який має власний план і задум щодо створеного світу, справляє визначальний вплив на всі царини буття (див.: Бог, Теїзм, Політеїзм, Монотеїзм). Головна парадигма еволюції уявлення про «теїстичне» — антропоморфізм та аморфізм.

Усі ці типи розглядають також як стадії розвитку релігійного відбиття світу та способи його практично-духовного освоєння.

Концепт надприродного в європейській культурі

У європейській культурі появу поняття «надприродне» відносять до часів пізньої античності (див. Неоплатонізм). У широкий вжиток уведене Томою Аквінським, розпрацьоване різними течіями християнського богослов’я. Середньовічна схоластика в термінах надприродного або супранатуралістичного описувала Божественне, святе.

Ідея єдиного «абстрактного надприродного», розвинута в межах античної й середньовічної філософії та теології, увійшла в буденну свідомість маси вірян значно пізніше і в трансформованому, спрощеному тлумаченні. Вірянин не так оперує поняттям надприродного назагал, як мислить його в чуттєво-конкретних образах, уявляє, спілкується з ним. Сформовані в народній культурі уявлення про надприродні предмети, істоти, зв’язки увібрали епос, казки тощо.

У Новий час зміст категорії «надприродне» стає ширшим за суто релігійні чи теологічні смисли, охоплює також значення фантастичного, гротескного, ілюзорного. Водночас раціоналістичні орієнтації, науковий та матеріально-технічний прогрес мали наслідком помітне звуження царини надприродного у світогляді людей та духовній культурі назагал.

Ідея надприродного властива не тільки релігійному, а й філософському дискурсу — «Абсолютна ідея», «Абсолютний дух» (Ґ. Геґель), «Абсолют», «абсолютна реальність» (Ф. Шеллінг, Ф. Бредлі), «надлюдина» (Ф. Ніцше), «точка Омега» (П. Теяр де Шарден), «Безмежне», «Неосяжне», «Невимовлене» (у різних версіях філософського містицизму) та ін. Фіксує також протилежність пізнаного й непізнаного, ноуменального і феноменального, сутності й видимості, aпріорного й aпостеріорного (І. Кант).

Духовні, світоглядні пошуки 19‒20 ст., відродження впливу ірраціоналізму й містицизму повернули уявленням про надприродне та релігійному досвіду важливе культурне значення. Це відбилося як у піднесенні релігійних цінностей, так і в новітніх течіях філософії, літератури, мистецтва (метафоричний символізм, різні способи переплетення реалістичного й фантастичного у змісті художнього образу), кіно тощо.

Ознаки надприродного вбачають у віртуальній реальності, створеній грою уяви або штучно симульованій за допомогою новітніх інформаційних технологій.

Література

Armstrong K. A History of God: The 4000-year Quest of Judaism, Christianity and Islam. New York : Ballantine Books, 1994. 460 p.
Лобовик Б. Проблема періодизації історії релігії // Українське релігієзнавство. 1996. № 5. С. 3‒8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukrr_1997_5_3
Appearance Versus Reality: New Essays on Bradley's Metaphysics / Ed. by G. Stock. Oxford : Clarendon Press ; Oxford University Press, 1998. 236 p.
Albera D., Berthelot K. Dieu, une enquête: Judaïsme, christianisme, islam, ce qui les distingue, ce qui les rapproche. Paris : Flammarion, 2013. 1036 p.
Еліаде М. Трактат з історії релігій / Пер. з фр. О. Панича. Київ : Дух і Літера, 2016. 520 с.
Лобовик Б. Надприродне; Надприродне в двох типах уявлень // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 4 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 411‒413.