Краматорськ

Герб м. Краматорськ

Прапор м. Краматорськ

Крамато́рськ — місто Донецької області України, адміністративний центр Краматорської міської територіальної громади та Краматорського району. Від 13.10.2014 — тимчасовий адміністративний центр Донецької області. Місто-герой України (з 2025). Важливий промисловий центр і транспортний вузол. Залізнична станція.

Краматорськ
Країна	Україна
Область	Донецька область
Засновано	1868
Чисельність населення (тис.осіб)	150 084
Територія (кв.км.)	117,1
Уродженці	Бондарев, Сергій Анатолійович, Гайдамака, Петро Данилович

Зміст

1 Географічне положення
2 Клімат
3 Історична довідка
4 Російсько-українська війна
5 Населення
6 Господарство
- 6.1 Промисловість
- 6.2 Транспорт
7 Освіта, наука, культура
8 Архітектура та пам’ятки
9 Спорт
10 Персоналії
11 Джерела
12 Література
13 Автор ВУЕ

Географічне положення

Завантаження мапи…

Розташоване на р. Казенний Торець (притока Сіверського Донця).

Відстань до м. Києва — 697 км, до м. Донецька — 122 км. Площа — 117,1 км². Розташоване у північній частині Донецької області, на обох берегах р. Казенний Торець, оточене пагорбами Донецького кряжа. Рельєф переважно рівнинний, розчленований ярами та балками.

Екологічна ситуація напружена через значну концентрацію промислових підприємств, ускладнена наслідками бойових дій (забруднення повітря, водних ресурсів, ґрунтів).

У складі Краматорської міської територіальної громади: 1 місто (Краматорськ), 9 селищ (Біленьке, Комишуваха, Красноторка, Малотаранівка, Олександрівка, Софіївка, Шабельківка, Ясна Поляна, Ясногірка) та 5 сіл (Ашуркове, Василівська Пустош, Дмитрівка, Привілля, Семенівка).

В околицях є поклади сировини для виробництва будівельних матеріалів (глини, пісок, крейда).

Клімат

Клімат помірно континентальний. Середня температура січня — –4,5 °C, липня — +21,5 °C. Середньорічна кількість опадів — близько 420 мм.

Історична довідка

Найдавніші сліди перебування людини на території м. Краматорська засвідчено з часів неоліту (знахідки кам’яних знарядь і місць обробки каменю 6–4 тис. до н. е.). У межах міста виявлено кілька поховань енеоліту, бронзового віку. Постійних населених пунктів на території міста не існувало до 18 ст., після чого тут виникли кілька поселень (хуторів і слобід), заселених козаками слобідських полків. 1799 землі, на яких пізніше було засновано місто, увійшли до складу новоствореного Ізюмського повіту Слобідсько-Української губернії.

Виникнення міста пов’язане з будівництвом Курсько-Харківсько-Азовської залізниці та відкриттям 1868 залізничної станції Краматорська на землях Білянської першої волості Ізюмського повіту Харківської губернії.

Назва міста походить, імовірно, від «Крам на Торці» («крам», тобто «товар», на р. Торець). За іншою версією, утворено від злиття основ «крама» (або «крома» — «межа») і назви р. Торця («межа на Торці»).

Швидкий розвиток розпочався наприкінці 19 ст. із заснуванням механічного заводу фірми «В. Фіцнер і К. Гампер» (1896; тепер Старокраматорський машинобудівний завод) та Краматорського металургійного товариства (1897; до 2012 — Краматорський металургійний завод, 2010 із частини цехів останнього виокремлено Краматорський завод феросплавів; остаточно закрито 2020).

У 1926 ст. Краматорська отримала статус селища міського типу. Від 1932 — місто (водночас назву змінено на м. Краматорськ).

У 1930-х збудовано Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ), що став одним із флагманів важкого машинобудування колишнього СРСР та визначив промисловий профіль міста. У цей період активно розвивалася соціальна інфраструктура (зокрема Соцмісто у стилі конструктивізму) і культурна інфраструктура (1937 відкрито міську публічну бібліотеку; тепер Центральна міська публічна бібліотека Краматорської міської ради).

У роки Другої світової війни місто окуповано (див. Окупація) нацистською Німеччиною (27.10.1941–05.02.1943 та 27.02.1943–06.09.1943). Відвойовано радянськими військами Південно-Західного фронту (згодом Третій Український фронт) у ході Донбаської операції (13.08–22.09.1943).

У повоєнний період м. Краматорськ швидко відбудовано. Відновлено статус великого промислового й науково-технічного центру (1952 в місті відкрито перший заклад вищої освіти — філію Сталінського індустріального інституту; тепер Донбаська державна машинобудівна академія, ДДМА). У місті також розвивалася інфраструктура культури (1959 відкрито картинну галерею, яку 1967 реорганізовано у Краматорський художній музей).

Російсько-українська війна

Навесні 2014 м. Краматорськ став одним із осередків інспірованих Росією сепаратистських (див. Сепаратизм проросійський) виступів на Донбасі. 12.04.2014 місто захоплено російськими диверсійно-розвідувальними групами та місцевими колаборантами. 15.04.2014 українські підрозділи спеціального призначення звільнили військовий аеродром у м. Краматорську. Остаточне звільнення Збройними Силами України (ЗСУ) відбулося 05.07.2014 під час Антитерористичної операції на Сході України. У зв’язку з тимчасовою окупацією м. Донецька від 13.10.2014 м. Краматорськ виконує функції адміністративного центру Донецької області: тут розташована Донецька обласна державна адміністрація (від березня 2015 — військово-цивільна адміністрація, від лютого 2022 — адміністрація військова).

Із початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну 24.02.2022 та наближенням зони бойових дій місто стало прифронтовим: зазнало численних ракетних та артилерійських обстрілів з боку російських військ, що призвело до значних руйнувань житлових будинків, критичної інфраструктури. Найбільш резонансні терористичні акти Росії:

08.04.2022 завдано ракетного удару тактичним комплексом «Точка-У» по залізничному вокзалу, де відбувалася евакуація мирного населення; загинула 61 особа (зокрема 7 дітей), поранено 121 людину;
27.06.2023 ракетний удар (імовірно, «Іскандер») по піцерії у центрі міста призвів до загибелі 13 осіб (із них — 3 дітей).

Мешканці міста виявили стійкість, забезпечуючи роботу комунальних служб (зокрема ДТЕК Донецькі електромережі), волонтерських центрів («Краматорськ-SOS», «Карітас Краматорськ»), надаючи допомогу ЗСУ, Силам територіальної оборони та постраждалим.

Указом Президента України № 720/2025 від 30.09.2025 «з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройній агресії Російської Федерації проти України» Краматорську присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».

Населення

Центр м. Краматорськ та Палац культури НКМЗ

За даними Всеукраїнського перепису населення (2001), проживало 181 025 осіб. Етнічний склад (%): українці — 70,2; росіяни — 26,9; білоруси — 0,7; вірмени — 0,6. Рідна мова (2001, %): українська — 31,6; російська — 67,87.

Після 2014 місто стало одним із головних центрів прийому внутрішньо переміщених осіб з окупованих територій Донецької та Луганської областей. Населення (до повномасштабного вторгнення РФ 2022) — 150 084 особи (01.01.2021); 53 000 (липень 2025). Після 24.02.2022 відбулася масова евакуація населення міста до безпечніших регіонів України.

Господарство

Краматорськ — великий центр важкого машинобудування та металургії.

Промисловість

Основу промисловості складають Новокраматорський машинобудівний завод (НКМЗ) та Старокраматорський машинобудівний завод. Діють також ПрАТ «Енергомашспецсталь», Краматорський завод важкого верстатобудування та інші. Після 2022 промисловість зазнала значних збитків через російські обстріли (зокрема НКМЗ), руйнування логістики, втрату ринків збуту та відтік кваліфікованих кадрів; частину підприємств релоковано.

Транспорт

м. Краматорськ, Тролейбус №5.

Місто є важливим транспортним і логістичним вузлом. Через м. Краматорськ проходить автошлях Н-20 (Слов’янськ — Донецьк — Маріуполь). Важливий залізничний вузол. Трамвайний рух припинено 2017. Діють тролейбусні та автобусні маршрути. Після 24.02.2022 робота залізничного вокзалу неодноразово призупинялася через обстріли.

Освіта, наука, культура

За даними Реєстру суб’єктів освітньої діяльності в місті функціонують 33 заклади загальної середньої освіти (станом на 2026). Заклади вищої освіти — ДДМА, Донбаський інститут техніки та менеджменту, Донецький обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, приватний Краматорський економіко-гуманітарний інститут. Через безпекову ситуацію діють у дистанційному або змішаному режимі.

Функціонують Музей історії міста Краматорська (1967; центральне місце в експозиції залу «Наші земляки» займають особисті речі актора, кінорежисера Л. Бикова та пов’язані з його діяльністю документи, фотографії), Художній музей Краматорської міської ради (1967; вміщує полотна М. Дерегуса, Т. Яблонської та інших). 2016 зареєстровано Донецький обласний краєзнавчий музей у м. Краматорську (до цього діяв у м. Донецьку, 2014 зруйнований у результаті артобстрілів).

У приміщенні Палацу культури і техніки НКМЗ діяв музей історії Новокраматорського машинобудівного заводу (експозиція у 8 залах висвітлювала історію розвитку підприємства з виробництва обладнання для гірничо-металургійної промисловості).

Діяли палаци культури, публічні бібліотеки. від 2022 заклади культури працюють переважно в дистанційному форматі або частково релоковані.

Після звільнення м. Краматорська від російських бойовиків у грудні 2014 в місті зʼявився молодіжний культурний простір «Вільна Хата» (команда з 2015 щороку проводить етнофестиваль «Гаївки»; ідея заходу — відновлення традицій святкування Великодня). Регулярно відбувалися вечори поезії та дні музики, працювала театральна лабораторія. Наразі «Вільна Хата» у м. Краматорську не працює, більшість молоді виїхала.

Із початком повномасштабного вторгнення бібліотеки та школи мистецтв функціонують лише в онлайн-форматі. У будинках культури не відбуваються концерти та театральні вистави. До 2022 у м. Краматорську працювали 16 бібліотек, 3 мистецькі та 1 художня школи, 3 палаци культури («Будівельник», імені Л. Бикова, Палац культури і техніки НКМЗ), 5 клубів. Унаслідок російських обстрілів зазнали пошкоджень 10 будівель комунальних закладів культури (станом на 2024). Багато культурних діячів і громадських активістів м. Краматорська виїхали в інші регіони України чи за кордон.

Архітектура та пам’ятки

Архітектурне обличчя міста визначають будівлі в стилі конструктивізму (район Соцмісто; 1930-ті) та радянського ретроспективізму (центр міста; 1950-ті). Серед відомих будівель — Палац культури і техніки НКМЗ (1950–1965; архітектор Д. Баталов). Класицизм 19 ст. представлено садибним будинком Бантишева з парком 1858; історизм — особняком промисловця Е. Протце кінця 19 ст.; стилістичні пошуки 1920-х — приватним будинком з обсерваторією 1926. Зразками радянського ретроспективізму є Театр імені О. Пушкіна (1930-ті — 1946), палац культури імені Л. Бикова (1925–1930, 1945–1946), палац культури «Будівельник» (1954), корпус Краматорського фахового коледжу промисловості, інформаційних технологій та бізнесу ДДМА, залізничний вокзал (обидва — 1950-і).

Станом на 2025 жоден об’єкт культурної спадщини міста не занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України.

Є пам’ятник Л. Бикову, меморіали жертвам Другої світової війни, полеглим воїнам Афганської війни.

Деякі історичні будівлі та пам’ятки зазнали пошкоджень під час обстрілів.

Місця відпочинку: Парк культури та відпочинку «Сад Бернацького», Парк «Ювілейний», FamilyPark, сквери, регіональний ландшафтний парк «Краматорський».

Спорт

1912 засновано Краматорське спортивне товариство, побудовано стадіон і створено футбольну команду.

1934 в місті створено аероклуб (до 1940 підготував 2800 фахівців льотно-технічного складу).

Культивують футбол, самбо, орієнтування спортивне, стрільбу з лука, карате, шахи, важку атлетику, спортивну гімнастику, греко-римську боротьбу, пауерліфтинг, велосипедний спорт.

Діє футбольний клуб «Краматорськ» (грає в першій лізі чемпіонату України з футболу). Домашньою ареною є стадіон «Прапор» (1936; на 6 000 глядачів).

Щорічно у вересні на День міста проводять мотокрос.

Персоналії

У місті деякий час перебував Р. Шухевич. Із м. Краматорськом пов’язана діяльність актора Л. Бикова, шахіста Р. Пономарьова, Прем’єр-міністра України В. Масола. Тут жив поет, лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1985) М. Рибалко. Серед уродженців міста — учасник Революції гідності, Герой Небесної Сотні, Герой України С. Бондарев; композитор і диригент П. Гайдамака.

Джерела

Про присвоєння почесної відзнаки «Місто-герой України»: Указ Президента України № 720/2025 від 30.09.2025. URL : https://www.president.gov.ua/documents/7202025-56637

Література

Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Донецька область. Київ : Головна редакція УРЕ, 1970. С. 439–463.
Коцаренко В. Ф. Краматорская быль. Славянск : ЧП «Канцлер», 2002. 175 с.
Остапко В. М., Приходько С. А., Зеленская В. А. По страницам Красной книги. Растительный мир (город Краматорск) : монография. Краматорск : ДГМА, 2012. 116 с.
Коцаренко В. Ф. Краматорськ: витоки : збірник краєзнавчих нарисів. Житомир : Видавець О.О. Євенок, 2018. 216 с.
Юзвин А. А. Краматорка, Краматоровка, Краматорск : документы, фотографии, открытки. Краматорск : ЦТРИ «Печатный дом», 2018. 196 с.