Ордер французький
О́рдер францу́зький — ордер архітектурний, створений Ф. Делормом у серед. 16 ст. під впливом перебування в м. Римі 1533–1536 й ознайомлення з архітектурою античності та італійського ренесансу.
Трансформуючи класичні ордери архітектурні, Делорм вважав, що винайшов новий ордер (назвав його французьким).
В основі його були форми повних ордерів — іонічного, римо-доричного і тосканського, в яких стовбури (фусти) колон членувалися по висоті горизонтальними «браслетами» або «муфтами», прикрашеними декором (скульптурний декор міг покривати також ехін капітелі й навіть канелюри). Ордер французький застосований під час спорудження палацу Тюїльрі в м. Парижі 1564 (не збережено) та одного з корпусів Лувру (1564–1572), що виходить на набережну р. Сени.
Аналогічні прийоми самобутньої французької ордерної архітектури застосував у 2-й пол. 18 ст. архітектор К.-Н. Леду, проектуючи архітектурний комплекс королівської солеварні
Арк-е-Сенан, 1770-і (регіон Бургундія — Франш-Конте).
Проте версія про ордер французький як оригінальний французький винахід є помилковою: аналогічні колони з «браслетами» чи «муфтами» ордерів тосканського, іонічного і коринфського застосовувалися у серед. 16 ст. в Італії, зокрема у м. Флоренції — при вирішенні фасадів внутрішнього двору Палаццо Пітті у Флоренції, 1558, архітектор Б. Амманаті.
Література
- Кох В. Энциклопедия архитектурных стилей. Москва : БММ АО, 2005. С. 220.
- Основы архитектуры / Под. ред. Э. Коул; пер. с англ. Москва : Арт-родник, 2006. С. 245.
- Шуази О. Всеобщая история архитектуры / Пер. с фр. Москва : Эксмо, 2008. С. 648–649.
- Cole E. Architectural Details: A Visual Guide to 5000 Years of Building Styles. Lewes : Ivy Press, 2017. 352 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ордер французький // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ордер французький (дата звернення: 11.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 06.04.2020
