Дамаска стародавнє місто
|
Дамаска стародавнє місто | |
|---|---|
| Країна | Сирія |
| Місце розташування | Дамаск |
| Площа | 86,12 га |
| Рік внесення | 1979 |
| Критерії | (i), (ii), (iii), (iv), (vi) |
Дама́ска старода́внє мі́сто (англ. Ancient City of Damascus) — архітектурне середовище і пам’ятки античності й середньовіччя (Сирія); пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1979).
Площа пам’ятки 86,12 га, площа буферної зони 42,6013 га.
Зміст
Розташування. Складники
Розташовано у долині р. Барада біля підніжжя гірського пасма Антилівану. Смуга давніх міських мурів окреслює територію пам’ятки. За цими межами також є квартали старовинної забудови від 13 ст., проте найвизначніші пам’ятки — архітектурні споруди й комплекси їх — зосереджено у середмісті. Складниками стародавнього міста як цілісної комплексної пам’ятки є його історично сформоване розпланування, щільна міська забудова, оборонні мури, башти і брами, а також 125 окремих пам’яток, що охороняються державою, включно з Великою мечеттю Омеядів, медресе, ханами (заїжджими дворами), цитаделлю та приватними будинками.
Історична довідка
Заснований у третьому тисячолітті до н. е., Дамаск — важливий культурний і торговий центр завдяки географічному розташуванню на перехресті головних шляхів Сходу та Заходу, між Африкою, Азією та Європою. Стародавнє місто Дамаска вважають одним із надавніших постійно населених місць у світі. Археологічні розкопки у Тель-Рамаді на околиці міста показали, що місцевість була заселена від 10 тисячоліття до н. е. Однак перші писемні згадки про місто пов'язані з приходом сюди арамеїв у 10 ст. до н. е. У добу античності це була римська провінція (розпланування міста та окремі збережені споруди походять із цього часу). У середньовіччі це був знаний у світі ремісничий центр, відомий дамаською сталлю та іншими високоякісними виробами, а різні райони міста спеціалізувалися на певних видах торгівлі та ремесел. Халіфат Омеядів зробив Дамаск своєю столицею, створивши умови для подальшого розвитку міста як мусульманського й арабського, у якому кожна наступна династія правителів залишала свій слід у вигляді визначних творів архітектури й мистецтва. Традицію продовжено і в часи Османської імперії після 1516, що дозволило сформувати цілісне архітектурне середовище, у якому помітні ознаки різних народів і культур, що були присутні у цьому регіоні протягом останніх 3-х тисячоліть.
Від 1976 це складник культурної та історичної спадщини Сирії. Від 1979 відповідальність за планування, управління, контроль щодо Стародавнього міста Дамаска покладено на два урядові відомства: Комісію з охорони Стародавнго міста та Генеральне управління старожитностей та музеїв. Для координації діяльності з планування та будівництва створено Комітет із захисту та розвитку Старого Дамаска, до складу якого входять представники різних органів. Комітет відповідає за стратегічне планування Стародавнього міста Дамаска. Проєкт Інтегрованого міського плану Стародавнього міста затверджено 2010. Межі пам'ятки уточнено 2011. З огляду на війну в Сирії (розпочалася 2011 й призвела до руйнувань у Дамаску) Стародавнє місто 2013 рішенням ЮНЕСКО внесено до Списку пам'яток всесвітньої спадщини під загрозою.
Характеристика
Незважаючи на переважний вплив ісламу, у місті наявні пам’ятки попередніх культур, зокрема елліністичної грецької, римської та візантійської. Розпланування міста є традиційним для римського містобудування, але його загальний вигляд й орієнтація базуються на античній грецькій традиції. Усі вулиці орієнтовано з півночі на південь або зі сходу на захід, і це — класичний приклад міського розпланування, властивого греко-римській античності. Найдавніші видимі артефакти (залишки тріумфальної арки, міських мурів) датовано римським періодом — це масштабні руїни храму Юпітера, міських брам, інших оборонних споруд. Місто, яке тривалий час було столицею Омеядського халіфату, окрім Великої мечеті Омеядів, побудованої на місці римського храмового комплексу та над християнською базилікою часів Візантійської імперії, зберегло відносно небагато залишків тієї історичної епохи. Міські оборонні мури, цитадель, деякі мечеті та гробниці датовано часами середньовіччя. Але найбільша частина архітектурної спадщини міста походить з періоду Османської імперії від початку 16 ст.
Значення
Місто демонструє визначні свідчення різних культур — елліністичної, римської, візантійської та ісламської. З огляду на це його стародавню частину занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 20 за критеріями (i), (ii), (iii), (iv), (vi). Їхню цінність Комітет всесвітньої спадщини ЮНЕСКО колегально сформулював так:
К р и т е р і й (i): Дамаск свідчить про унікальні естетичні досягнення цивілізацій, які його створили. Велика мечеть є шедевром архітектури Омеядів. Вона разом з іншими важливими пам’ятками різних періодів, такими як цитадель, палац Азема, медресе, хани, громадські лазні та приватні резиденції, демонструє ці досягнення.
К р и т е р і й (ii): Дамаск як столиця першого ісламського халіфату Омеядів мав ключове значення для розвитку наступних арабських міст. З його Великою мечеттю в центрі міського плану, зумовленого греко-римським розплануванням, місто стало зразковою моделлю для усього арабського мусульманського світу.
К р и т е р і й (iii): Історичні та археологічні джерела свідчать про його походження від 3-го тисячоліття до н. е., тож Дамаск широко відомий як одне з найстаріших постійно населених міст світу. Незрівнянна Велика мечеть є рідкісною та надзвичайно важливою пам'яткою Омеядів. Сучасні міські мури, цитадель, деякі мечеті та гробниці збереглися від середньовіччя, а значна частина будівель міста, включно з палацами та приватними будинками, датується періодом після османського завоювання на початку 16 ст.
К р и т е р і й (iv): Велика мечеть Омеядів, також відома як Велика мечеть Дамаска, є однією з найбільших мечетей у світі та одним з найстаріших місць безперервної молитви від часів виникнення ісламу. Як така, вона є важливим культурним, соціальним та мистецьким досягненням.
К р и т е р і й (vi): Місто тісно пов'язане з важливими історичними подіями, ідеями, традиціями, особливо з ісламського періоду. Вони сформували образ міста та забезпечили широкий вплив ісламської історії та культури.
Стародавнє місто Дамаска і Україна
Під час мандрівок Близьким Сходом Дамаск двічі (1728 та 1734) відвідав київський мандрівний письменник В. Григорович-Барський. Тут 1734 його було пострижено у ченці під іменем Василія. У своїй книзі мандрів він залишив захоплений, але проникливий і точний опис тодішнього Дамаска, який тепер і є пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Він замалював найвизначніші споруди міста, зокрема Велику мечеть Омеядів. Парадоксальним є те, що його опис Дамаска 300-річної давнини є змістовнішим і точнішим, ніж той, що міститься в офіційних документах ЮНЕСКО.
|
Цитата
Опис м. Дамаска В. Григоровича-Барського 1728‒1734:
«Місто Дамаск знамените й уславлене не тільки в Сирії, а й в усьому світі, воно велике, як половина Єгипту, воно більше й багатолюдніше за всі навколишні міста (…) Стоїть Дамаск у чудовому й мальовничому місці, на рівнині, що тягнеться далеко на схід і на південь, поблизу від високих гір, які здіймаються на заході й на півночі. У місті багато садів, і навколо нього теж така велика кількість їх, що здається, ніби місто стоїть серед якогось великого лісу; дуже приємно дивитися на них здалеку, і немає в усьому турецькому царстві міста, яке мало б стільки садів, із таким розмаїттям дерев та плодів, і кожен має зі свого саду дрова на паливо. Навкруг-бо Дамаска на великій відстані немає лісів, а лише голі кам'яні гори з півночі та з півдня, а на схід — сухі та безводні поля, і пустеля далеко простяглася: там не зустрінеш ні міста, ні села, лише араби в наметах, тобто в шатрах, живуть своїм диким і лютим життям. Є там дві невеликі річки, і вони, дбайливо розділені на частини, течуть у кожен сад і дають вологу кожному дереву; також значна частина води вміло відокремлена і спрямована всередину міста так, що на кожній вулиці, в усіх турецьких мечетях і в усіх головних будинках є чимало джерел прісної води. Ці джерела майстерно викладені гладеньким камінням та гарним мармуром, і всі люди в своїх оселях черпають воду і п'ють її, цілющу й холодну (…) Крім того, в Дамаску багато чудових турецьких мечетей, і нових і давніх, із куполами та високими мінаретами, майстерно збудованих із чорних та білих каменів, а всередині оздоблених розмаїтим мармуром і золотом; багато які з них були колись церквами Христовими, що їх спорудили давні християни, нині ж це мечеті, в яких моляться турки. Інші турецькі мечеті були з великим умінням збудовані пізніше з білих, чорних і зелених гладко обтесаних каменів; усередині ж вони оздоблені розмаїтим мармуром, колонами, світильниками, панікадилами, золотом і сріблом, — усе це коштовне і гідне похвали. Також і палати (хоч і не всі, але чимало) збудовані з каменю і дуже гарні (…) та найпрекрасніші палати у правителя міста, оздоблені чудовим мармуром, фарбами й золотом, усе це дуже коштовне й гідне похвали. У Дамаску є вісім брам, він оточений двома мурами з багатьма вежами, що колись були міцні, а нині не зовсім, бо в багатьох місцях обвалилися і тепер поновлені. Зовні вздовж стін викопано широкий і глибокий рів, куди під час війни впускають ріку, і він наповнюється водою, щоб ворог не ступив; у мирний час воду перекрито, і рів завжди сухий (…) Окремо посеред міста, біля ринку, є фортеця, або замок, невеликий, але оточений дуже високим муром і міцно збудований, у ньому зберігається багато зброї та пороху. Ринок там великий і гарний, з багатьма торговими рядами, залізними воротами і мурованими з каменю брамами: тут постійно є різні товари, тому що з багатьох далеких країв приїздять купці, які привозять і вивозять товари (…) Вулиці там усі бруковані чорним камінням, посередині вулиць є невеликий рівчак, щоб стікала дощова вода, обабіч покладено доріжки для пішоходів: усі вулиці і проходи на ринку чисті, влітку їх часто підмітають, а взимку вони змиваються дощовою водою, щоб увесь бруд спливав із міста. В Дамаску мешкають люди різних віросповідань: магометани, римляни, уніати, вірмени, сирійці, мароніти, гебреї і православні християни: греки та араби, яких з усіх названих найменше.»(Цит. за.: Григорович-Барський В. Мандри по Святих Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік / Василь Григорович-Барський ; пер. з давньоукр., післям. та прим. П. Білоуса ; передм. О. Субтельного ; за ред. М. Москаленка. Київ : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2000. С. 136.)
Джерела
- Григорович-Барський В. Мандри по Святих Місцях Сходу з 1723 по 1747 рік / Василь Григорович-Барський ; пер. з давньоукр., післям. та прим. П. Білоуса ; передм. О. Субтельного ; за ред. М. Москаленка. Київ : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2000. 768 с.
- UNESCO World Heritage Centre: Ancient City of Damascus. URL: https://whc.unesco.org/en/list/20/
Література
- Keenan B. Damaskus. Verborgene Schätze im Orient. Stuttgart : Belser AG, 2001. 224 р.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 133.
- Reder C., Ferfoglia S. (Hrsg.) Transferprojekt Damaskus. urban orientation (Recherchen, Gespräche, Essays, deutsch/arabisch). Wien-New York : Edition Transfer bei Springer, 2003. 402 р.
- Totah F. Preserving the Old City of Damascus. Syracuse : Syracuse University Press, 2014. 328 р.
- World Heritage Sites: A Complete Guide to 1073 UNESCO World Heritage Sites. Buffalo; Richmond Hill : Firefly Books, 2018. 980 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дамаска стародавнє місто // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дамаска стародавнє місто (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.08.2026
