Будівля театру опери і балету в Києві

Загальний вигляд. Фото В. В. Вечерського
Головний фасад. Проектний кресленик архітектора В. Шрьотера 1897.
Бічний фасад. Проектний кресленик архітектора В. Шрьотера 1897
План. Проектний кресленик архітектора В. Шрьотера 1897
Будівля театру опери і балету в Києві.
Фото початку 20 ст.
Загальний вигляд у довколишній забудові.
Фото В. В. Вечерського
Головний фасад.
Фото В. В. Вечерського

Буді́вля теа́тру о́пери і бале́ту в Ки́євіпам’ятка архітектури, історії, мистецтва, Україна.

Загальні відомості

Розташована на перетині головних вулиць історичного центру м. Києва — Володимирської і Богдана Хмельницького (вул. Володимирська, 50) на Театральній площі; є архітектурною домінантою серед довколишньої забудови. На північ від театру на Театральній площі міститься пам’ятник М. Лисенку.

Історична довідка

Мурована будівля стоїть на місці знищеного пожежею 1896 Міського театру, зведеного 1856 за проектом архітектора І. Штрома. Постійна оперна трупа організована в м. Києві 1867. Петербурзьке товариство архітекторів у 1897 оголосило міжнародний конкурс на найкращий проект міського театру для Києва. Першу премію отримав проект під девізом «Capriccio» В. Шрьотера, котрий тоді був головним архітектором Дирекції імператорських театрів. Проект затвердила Київська міська дума 24.05.1897; того ж року відбулися урочисті закладини будівлі. Із серпня 1898 будівництвом керував міський архітектор О. С. Кривошеєв (1859–1916; тепер Україна), наступного року його змінив В. Ніколаєв, помічником якого був О. Вербицький. В оздобленні будівлі брав участь скульптор Е. Саля. Завершення будівництва й урочисте відкриття театру відбулося 15.09.1901 постановкою опери М. Глинки «Життя за царя». До 1918 тут працювала російська оперна трупа як приватна антреприза, що орендувала в міста будівлю. Під час Гетьманату П. Скоропадського 1918 оперний репертуар переклали українською, а заклад назвали Українським театром драми та опери. 15.03.1919 більшовицька влада перейменувала його на Державний оперний театр ім. К. Лібкнехта (1871–1919; Німеччина), 1926 — на Київську державну академічну оперу, 1934 — на Київський державний академічний театр опери та балету. 1939 йому присвоєно ім’я Т. Шевченка, від 1994 має сучасну назву.

1930 з боку вулиці Лисенка розширили артистичні й службові приміщення (внаслідок надбудови горішнього поверху). 1938 оголосили конкурс на проект реконструкції театру для надання йому «пролетарського» вигляду, проте він був безрезультатним. Під час Другої світової війни на театр упала авіабомба, яка не розірвалася, а лише пробила перекриття й підлогу зали для глядачів.

Капітальну реконструкцію і реставрацію будівлі виконано у 1980-х. Проект розробила група архітекторів та інженерів інституту «Діпромісто» (м. Київ) під керівництвом Б. Жежеріна і В. Юдіна, реставраційну частину — фахівці інституту «Укрпроектреставрація» О. Граужис та ін. Висоту сценічної частини збільшили на 5 м, проте театр зберіг історичну стилістику та водночас відповідає сучасним технічним і технологічним вимогам. Підвал, раніше зайнятий вентиляційними камерами, перетворено на гардероб. Із боку вулиці Лисенка прибудовано новий триповерховий корпус із репетиційними залами і службовими приміщеннями. Загальна площа збільшилася на 20 000 кв. м. Поряд із театром під землею збудовано приміщення для кондиціонування і розміщення протипожежного устаткування.

Після завершення реконструкції будівлю відкрили 22.03.1988 оперою М.Лисенка «Тарас Бульба».

У театрі виступали відомі солісти, серед яких: М. Баттістіні, А. Нежданова, Т. Руффо, Л. Собінов, Ф. Шаляпін та ін. У балетних гастролях брала участь М. Кшесинська. Солістами трупи в різний час були українські співаки 3. Гайдай, Б. Гмиря, Д. Гнатюк, М. Гришко, Ю. Гуляєв, М. Донець, Ю. Кипоренко-Доманський, С. Козак, А. Кочерга, М. Литвиненко-Вольгемут, В. Лук’янець, Є. Мірошниченко, А. Мокренко, І. Паторжинський, О. Петрусенко, М. Роменський, Л. Руденко, А. Солов’яненко, Г.  Ципола, Є. Чавдар та ін.; працювали диригенти І. Гамкало, В. Кожухар, В. Пірадов, Н. Рахлін, К. Симеонов, В. Тольба, С. Турчак; художники Ф. Нірод, А. Петрицький, О. Хвостенко-Хвостов; балетмейстери В. Верховинець, П. Вірський, В. Вронський, І. Мойсеєв. 2011–2018 художнім керівником був М. Скорик. На сцені театру ставили твори української, російської і світової оперної класики.

У приміщенні театру відбувалися важливі історичні події: 01.09.1911 в антракті вистави «Казка про царя Салтана» М. Римського-Корсакова в присутності імператора Миколи II смертельно поранено П. Столипіна; 10.06.1917 на Другому Всеукраїнському військовому з’їзді проголошено Перший універсал Української Центральної Ради.

Характеристика

Композиція будівлі побудована за класичною схемою з послідовним розміщенням невеликого вестибюля, фойє з гардеробами, які дугою охоплюють залу для глядачів. До зали прилягає сцена з групою приміщень, що її обслуговують. П’ятиярусна зала для глядачів (первісно на 1 667 місць, тепер — на 1 312) розмірами 25 × 21 м має висоту 19,2 м. Сцена 44 м завширшки і 17 м завглибшки. Партер і бельетаж, три яруси розраховані на різні соціальні групи театральної публіки; первісно мали ізольовані входи й гардероби.

Вигнутий дугою головний фасад театру відповідає розплануванню будівлі. Фасади виконані в стилістиці неоренесансного напряму історизму. Застосовано мотив великої арки, який об’єднує всі фасади. У кожній арці лоджії другого ярусу головного фасаду розміщено оригінальні світильники-торшери.

Площинний геометричний і рослинний декор фасадів поєднується зі скульптурними зображеннями муз і крилатих грифонів, встановлених над головним входом. Ренесансні архітектурні деталі доповнюють металеві козирки над входами з рослинною орнаментикою.

Інтер’єри вирішені в стилі необароко (особливо яскраво проявився в оздобленні зали для глядачів, де застосовані маскарони, орнаментальні позолочені вставки рослинного характеру, відповідних форм світильники). Ажурний за малюнком підвісний плафон є окрасою інтер’єру зали.

Будівля цегляна, має склепіння і плоскі залізобетонні перекриття. Для перекриття сцени і зали використано сталеві ферми. Парадні сходи — з білого мармуру, решта — гранітні. Архітектурні й скульптурні елементи фасадів виконано зі штучного каменю. Гіпсові ліпні оздоби в інтер’єрах пофарбовано й позолочено.

Значення

Київський оперний театр вважають однією з найкращих театральних споруд межі 19–20 ст. в Україні.

Додатково

Скульптурне оздоблення фасадів театру зазнало змін упродовж 20 ст. У великій арковій лоджії другого ярусу у центрі фасаду згідно з проектом мала бути скульптурна постать М. Глинки на повен зріст, проте це не було реалізовано. Натомість 1905 на зовнішніх балконах другого поверху обабіч центральної арки встановили подаровані Дирекцією імператорських театрів у м. Санкт-Петербурзі скульптурні погруддя композиторів М. Глинки (ліворуч) та О. Серова (праворуч). Їх зняли під час ремонту театру 1934. У центральній арці після реконструкції 1988 встановлено бронзовий бюст Т. Шевченка роботи скульптора О. Ковальова.

Цитата

16.09.1901 газета «Киевлянин» опублікувала гостру сатиру з приводу нового театру, котрий киянам не сподобався. Будівничий київського театру (йдеться про В. Шрьотера та В. Ніколаєва) у віршах так вихваляє свій витвір:
«Я памятник себе воздвиг великий, вечный;
Он грацией затмит цейлонского слона;
Его не сокрушит времен вихрь быстротечный,
Бессильна перед ним злоречия волна.
Его соорудил я в стиле черепахи...
Прекрасный, редкий стиль! Нет равного ему!
Все зодчие земли падут бессильно в страхе,
Дивясь великому созданью моему.
Условность красоты презрел я совершенно,
В уродстве отыскал эстетики закон».

 (Цит. за вид.: Кальницкий М. Театр в Одессе: восхищение и гордость // АСС. 2000. № 1. С. 84).


Література

  1. Апанович О., Граужис О., Кілессо С. та ін. Міський театр (Національна опера України ім. Т. Шевченка) // Звід пам’яток історії та культури України : у 28 т. Київ : «Українська Енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. Кн. 1. Ч. 1. С. 273–274.
  2. Історико-містобудівні дослідження Києва / За ред. В. Вечерського. Київ : Фенікс, 2011. 454 с.
  3. Барановский Г. Архитектурная энциклопедия второй половины ХIХ века : в 7 т. Санкт-Петербург : В. Шевчук, 2017. Т. 3: Выставки, зрелища, спорт. 479 с.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Будівля театру опери і балету в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будівля театру опери і балету в Києві (дата звернення: 19.01.2022).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
12.05.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ