Штром, Іван Васильович

Штром, Іван Васильович (Штром, Иван Васильевич)
Народження	11.02.1823
Місце народження	Санкт-Петербург
Смерть	11.01.1888
Місце смерті	Санкт-Петербург
Місце поховання	Волковське православне кладовище, Санкт-Петербург
Alma mater	Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна
Місце діяльності	Російська імперія
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	історизм

Відзнаки
Ордени	Святого Станіслава (І ст.); Святої Анни (І ст.); Святого Володимира (ІІ ступ.)
Медалі	В пам’ять війни 1853–1856

Штром, Іва́н Васи́льович (Йоганн Вальдемар; рос. Штром, Иван Васильевич; 11.02.1823, м. Санкт-Петербург, тепер Росія — 11.01.1888, там само) — архітектор, представник історизму, академік архітектури (з 1853), автор низки споруд у м. Києві.

Старший брат скульптора, академіка М. Штрома (1828–1882; тепер РФ).

Життєпис

Народився в обрусілій купецькій сім’ї німецького походження. 1838–1842 навчався у Санкт-Петербурзькій (Імператорській) Академії мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна), здобув звання некласного художника-архітектора. Учень В. Беретті. Від 1842 служив архітектором у Військовому відомстві. 1844–1847 працював молодшим архітектором у м. Гатчині (тепер Ленінградська область, РФ) на спорудженні імператорського палацу. 1848–1851 — архітектор на будівництві собору у м. Афінах (Греція). 1858–1860 керував спорудженням собору Святого Олександра Невського при посольстві Російської імперії у м. Парижі (Франція). Від 1851 загалом понад 10 років (з перервами) працював у м. Києві (звання академіка архітектури отримав 1853 за проєкт Володимирського собору). Від 1867 — професор архітектури Санкт-Петербурзької (Імператорської) Академії мистецтв.

Діяльність

Працював у різних напрямах загальної стилістики історизму: неовізантійському, неороманському, російсько-візантійському стилях, неоренесансі тощо. Спеціалізувався на проєктуванні лікувальних закладів, запроваджуючи в практику створення їх новаторські, високі для того часу санітарно-гігієнічні стандарти, за що 1878 був обраний членом-кореспондентом Паризького товариства здоров’я і гігієни, 1879 — членом-кореспондентом Архітектурного інституту Франції. Як визнаний фахівець багато працював консультантом: від 1860-х — член технічно-будівельного комітету Міністерства внутрішніх справ; від 1864 — архітектор з переобладнання казенних споруд під в’язниці; від 1874 — інспектор і старший архітектор кафедрального Ісаакіївського собору у м. Санкт-Петербурзі. Працював на замовлення державних органів, земств, органів міського самоврядування, приватних осіб. Серед його численних творів найвизначніші:

Олександрівська лікарня у м. Санкт-Петербурзі 1864–1866;
корпус Обухівської лікарні у м. Санкт-Петербурзі 1864–1866;
Губернська земська лікарня у м. Самарі (тепер РФ) 1872–1875;

Твори в Україні:

Кадетський Володимирський корпус у м. Києві (тепер Міністерство оборони України) 1851–1857;
проєкт Володимирського собору у Києві 1852 (реалізовано зі значними змінами);
присутствені місця і пожежне депо у м. Києві 1854–1857 (у співавторстві з М. Іконниковим і К. Скаржинським);
споруда міського театру у м. Києві 1854–1856 (не збережено; згоріла 1896);
лютеранська євангелістська кірха Святої Катерини у м. Києві 1855–1857 (у співавторстві з П. Шлейфером);
споруда міського театру у м. Житомирі (тепер обласна філармонія) 1858;
психіатрична лікарня у м. Полтаві 1882–1886.

Визнання

Медаль «В пам’ять війни 1853–1856».

Орден Святого Станіслава І ступеня 1875.

Орден Святої Анни І ступеня 1878.

Орден Святого Володимира ІІ ступеня 1883.

Таємний радник (з 1880).

Галерея

Кадетський Володимирський корпус у м. Києві
Присутствені місця і пожежне депо
на Софійській площі у м. Києві
Лютеранська євангелістська кірха Святої Катерини у м. Києві
Міський театр (тепер обласна філармонія) у м. Житомирі
Проєкт Володимирського собору у м. Києві. Південний фасад

Література

Горбенко Є., Дегтярьов М., Кальницький М. Володимирський собор // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання : у 28 т. Київ : Головна редакція Зводу пам’яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 1999. Кн. 1. Ч. 1. С. 289–292.
Тимофієнко В. Штром Іван Васильович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 423–424.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Штром, Іван Васильович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Штром, Іван Васильович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2024