Жежерін, Борис Петрович

Жежерін, Борис Петрович
Народження	27.07.1912
Місце народження	Київ
Смерть	01.03.2006
Місце смерті	Київ
Місце поховання	Київ, Байкове кладовище
Alma mater	Київський національний університет будівництва і архітектури
Місце діяльності	Україна
Напрями діяльності	архітектура
Традиція/школа	модернізм

Відзнаки
Премії	Державна премія УРСР у галузі архітектури
Почесні звання	Заслужений архітектор УРСР; Почесний член Української академії архітектури

Головний павільйон Національного комплексу «Експоцентр України»

Головний корпус санаторію «Конча-Заспа»

Жеже́рін, Бори́с Петро́вич (27.07.1912, м. Київ, тепер Україна — 01.03.2006, там само) — архітектор, лауреат Державної премії України у галузі архітектури (1990), заслужений архітектор УРСР (з 1975), почесний член (академік) Української академії архітектури (з 1994), автор низки будівель і споруд у містах України.

Батько архітектора В. Жежеріна.

Життєпис

Народився в сім’ї учителів. 1927–1930 навчався в будівельному технікумі, 1930–1931 працював у будівельному відділі Південно-Західної залізниці. 1931–1937 навчався на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури). Учень В. Заболотного, Й. Каракіса, І. Моргілевського; приятель А. Добровольського, В. Некрасова. 1936–1937 працював помічником архітектора С. Григор’єва на будівництві споруди штабу Київського особливого військового округу (тепер споруда офісу Президента України у м. Києві). Заарештований 31.10.1937 за звинуваченням у контрреволюційній діяльності та агітації; засуджений до 5 років виправно-трудових таборів. 1962 реабілітований. Учасник німецько-радянської війни 1941–1945: після звільнення з ув’язнення 1943 пішов добровольцем на фронт; демобілізований 1944 після тяжкого поранення, внаслідок якого став інвалідом 2 групи. 1944 повернувся до м. Києва, 1944–1986 працював в інституті «Діпромісто» архітектором-автором, головним архітектором проєктів, керівником архітектурно-планувальної майстерні № 4.

Діяльність

Відзначався досконалим володінням класичними архітектурними формами (див. Класицизм), тому в ранній період творчості працював у стилістиці радянського ретроспективізму з орієнтацією на класичну архітектурну спадщину. Від початку 1960-х перейшов до стилістики модернізму, в якій проєктував громадські споруди, спеціалізуючись переважно на театрально-видовищних об’єктах [театри в містах Дніпропетровську (тепер м. Дніпро), Житомирі, Сімферополі, Ужгороді та ін.].

Автор численних реалізованих проєктів (зокрема типових) житлових і громадських будівель, серед них найважливіші:

проєкти повоєнної відбудови міст Житомира, Коростеня, шахтних міст Донбасу, типові проєкти житлових та громадських будинків 1944–1946;
конкурсний проєкт повоєнної відбудови вул. Хрещатик у м. Києві (у співавторстві) 1946;
середня школа на вул. Прорізній у м. Києві 1948–1951;
головний павільйон Виставки досягнень народного господарства УРСР у м. Києві (тепер Національний комплекс «Експоцентр України») 1951–1957;
головний корпус санаторію «Конча-Заспа» 1949–1952;
павільйон «Будівництво» Виставки досягнень народного господарства УРСР у м. Києві 1957–1958;
Музично-драматичний театр у м. Житомирі 1960–1966;
Театр опери і балету у м. Дніпропетровську (тепер м. Дніпро) 1966–1974;
павільйон «Товари народного споживання» Виставки досягнень народного господарства УРСР у м. Києві 1970–1971;
реконструкція споруди Київського академічного театру опери і балету (тепер Національний академічний театр опери та балету України імені Т. Г. Шевченка) з будівництвом нового репетиційного корпусу й створенням Театральної площі, 1985–1987 (удостоєно Державної премії УРСР у галузі архітектури 1990);
станція Київського метрополітену «Золоті ворота» (разом з В. Жежеріним) 1989.

Визнання

Державна премія УРСР у галузі архітектури (1990).

Головний павільйон Виставки досягнень народного господарства УРСР у м. Києві визнано пам’яткою архітектури місцевого значення.

Павільйон «Будівництво» Національного комплексу «Експоцентр України»
Павільйон «Товари народного споживання» Національного комплексу «Експоцентр України»

Праці

Жежерин Б. Институтские годы // Сучасні проблеми архітектури та містобудування : наук.-техн. зб. / М-во освіти і науки України, Акад. наук вищ. шк. України, Укр. акад. архітектури, Київ. нац. ун-т буд-ва і архітектури. Київ, 2000. Вип. 8 (спец.) : Архітектурна школа КІБІ-КНУБА : до 70-річчя діяльності. С. 40–49.

Література

Килессо С. Архитектор Борис Петрович Жежерин // Строительство и архитектура. 1977. № 8. С. 24–29.
Українська академія архітектури. Київ, 1995. С. 12.
Династія Жежеріних // Київський літопис ХХІ століття. Визначні імена та підприємства України. Рік 2003 : всеукр. зб. / Академія педагогічних наук України, Академія медичних наук України ; уклад. В. В. Стройков. 3-є вид. Київ, 2004. С. 289–292.
Архітектура України у державних преміях, 1941–2007 / за заг. ред. М. М. Дьоміна, Н. М. Кондель-Пермінової, А. О. Пучкова. Київ : Центр іст.-містобудів. дослідж., 2008. С. 116–117.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Жежерін, Борис Петрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Жежерін, Борис Петрович (дата звернення: 10.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.09.2024