Бистриця-Несеуд

Герб жудця Бистриця-Несеуд

Би́стриця-Несеу́д (рум. Bistriţa-Năsăud) — жудець Румунії.

Бистриця-Несеуд (Bistriţa-Năsăud)
Тип	Жудець
Адміністративний центр	Бистриця
Країна	Румунія
Регіон країни	Трансільванія
Площа (кв. км)	5 355
Чисельність населення (тис.осіб)	296 000
Густота населення (осіб на кв.км)	59,1 осіб/км²
Найбільші міста	Бистриця, Беклян, Несеуд, Синджорз-Бей
Адміністративні кордони	Марамуреш, Сучава, Муреш, Клуж

Географічне положення

Географічне положення жудця Бистриця-Несеуд

Розташований на північному заході країни (східна частина Трансільванії).

Межує з жудецями Марамуреш (на півночі), Сучава (на сході), Муреш (на південному сході та півдні) і Клуж (на заході).

Адміністративний поділ

Поділяється на муніципалітет (Бистриця), 3 міста (Беклян, Несеуд і Синджорз-Бей), 59 комун, 232 села.

Територія — 5 355 км².

Адміністративний центр — м. Бистриця.

Історична довідка

До раннього середньовіччя територія жудця не мала постійного населення (хоча людська присутність зафіксована з часів неоліту). У 11 ст. місцевість потрапила під владу Угорщини. У 12 ст. через ці землі проходили кочовища печенігів, які мігрували на захід під тиском половців. У 13 ст. в регіон мігрували німці (трансільванські сакси), які заснували м. Бистрицю. 1330 Бистриця отримала статус вільного королівського міста. Місто та довколишня місцевість активно розвивалися завдяки розташуванню на перетині торговельних шляхів.

Після відокремлення Трансільванії від Угорщини в 16 ст. територія жудця входила до складу Трансільванського князівства. Наприкінці 17 ст. разом із рештою Трансільванії вона потрапила під владу Габсбургів і була інкорпорована до складу Австрійської імперії. Після реорганізації останньої від 1867 — у складі угорської частини Австро-Угорщини. У цей період територія сучасного жудця була поділена між двома жупами — Бистриця (однойменне місто з околицями зі значною часткою німецького населення) та Несеуд (колишній військовий прикордонний округ із переважно сільським румунським населенням).

Жупи Бистриця та Несеуд 1876 були об’єднані в комітат Бистриця-Несеуд, межі якого здебільшого збігалися з адміністративними кордонами сучасного жудця. 1919 разом із рештою Трансільванії жудець анексований Румунією (остаточні кордони між Угорщиною та Румунією встановлено 1920).

1925 в рамках адміністративної реформи комітат Бистриця-Несеуд був розформований. Більшість його території увійшла до складу жудця Несеуд, а решта була поділена між сусідніми жудцями Муреш, Клуж і Сомеш.

1938 поділ Румунії на жудці скасовано. Землі сучасного жудця Бистриця-Несеуд увійшли до новоутвореного цинуту Сомеш (інша назва — Кришур).

1940–1945 разом із рештою Трансільванії місцевість знову увійшла до складу Угорщини. У цей період комітат Бистриця-Несеуд було відновлено.

Після повернення регіону до складу Румунії (1945) відновлено поділ 1925 на жудці.

Жудець Бистриця-Несеуд у сучасних кордонах створено в рамках адміністративної реформи 1968. Його кордони в цілому збігаються з межами жудця Несеуд (1925–1938, 1945–1950), включно з окремими комунами на захід і південь від нього.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Близько третини площі жудця зайнято горами (Східні Карпати), дві третини займає північно-східна околиця Трансільванського плато.

Келіманські гори (2096 метрів) є найбільшим масивом гірським вулканічного походження в Румунії.

На території жудця розташований комплекс печер Таушоаре-Зальйон із печерою Таушоаре (найдовша та найглибша печера у Східних Карпатах, найглибша печера в Румунії), а також печера Заліонський жолоб у Роднянських горах.

Ґрунти

На території жудця є 26 типів ґрунтів.

У західних і південних районах переважають мергелі, глини, піски, гравій, вапняки, сланці. У південній частині виявлені вулканогенні осадові утворення та андезити з піроксенами. У північно-східній частині переважають вапнякові пісковики, бітумінозно-сланцеві глини, вапняки, порфіроїди, кристалічні сланці, андезити тощо.

Чорноземи, характерні для степу та лісостепу, мають високу родючість і призначені для посівів зернових культур, вирощування виноградників і садів.

Річки

Головна річка, що перетинає жудець, — Сомешул-Маре. Вона протікає зі сходу на захід. На річці Бистриці є велика дамба. Біля однойменного міста Бистриця впадає у річку Сомешул-Маре.

Клімат

Клімат помірно континентальний, різниця між порами року значна. Середня річна температура становить від +9°C до 0°C в горах. Середня мінімальна температура — від -6,6°C до -12,4°C, середня максимальна — від +25,4°C до +12,8°C. Найвища температура (+38,5°C) була виміряна 1954 у с. Прунду-Биргеулуй, найнижча (-33°) 1954 у с. Тяка. Перший морозний день буває приблизно 1 жовтня, останній — між 1 і 5 травня. У горах морозна погода триває 150 днів.

У Роднянських і Келіманських горах сніговий покрив тримається 160–200 днів. Залежно від висоти над рівнем моря випадає 650–1400 мм опадів атмосферних, що вище середнього по країні. Вітер переважно західний. Період сильніших вітрів припадає на квітень — липень, слабких — на листопад — грудень.

Рослинний і тваринний світ

На схилах гір зростають букові, мішані та смерекові ліси. Вище ліси змінюються субальпійськими й альпійськими луками. На території жудця розташовано національний парк "Гори Родна", який охоплює однойменний гірський масив у Карпатах. На заповідній території Інеу-Лала ростуть ялина, ялиця, модрина, сосна, дуб, бук, ясен, береза, тополя, ліщина, малина, чорниця, анемона дібровна, маргаритка тощо.

Тваринний світ різноманітний, представлений ссавцями, птахами, рибами, рептиліями та земноводними (деякі занесені до Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи): козиця звичайна, бабак, ведмідь бурий, олень, вовк, свиня дика, лисиця, рись звичайна, кіт лісовий, куниця лісова, дятел білоспинний, дятел трипалий, орябок, ящірка зелена, ящірка прудка, жаба трав’яна тощо. Головні ботанічні пам’ятки — кипарисовий ліс і килими рододендрона східнокарпатського.

Дендрологічний парк Аркалія (17 км на захід від Бистриці, біля с. Аркалія) охоплює більш як 16 га і містить понад 150 видів дерев з різних куточків світу (японська акація, ялиця біла, кавказька ялина та ін.).

Населення

Загальна кількість населення — 296 тис. осіб, густота — 59,1 осіб/км² (2021, перепис). Склад населення за етнічними групами: румуни (91,6 %), роми (4,1 %), угорці (4 %), трансільванські німці (0,1 %), інші (0,2 %). За релігійними групами (2021, перепис): православні (82,5 %), п’ятидесятники (9 %), реформати (3,5 %), греко-католики (1,6 %), римо-католики (0,9 %), а також представники інших конфесій та нерелігійні.

Бистриця-Несеуд є одним із небагатьох жудців Румунії, у яких в останні роки відновилася позитивна демографічна динаміка: після скорочення населення в 1990-х і на початку 21 ст. (з 327 тис. у 1992 до 311,6 тис. у 2002, а потім до 277,9 тис. у 2011) воно знову почало зростати.

Господарство

Основні галузі економіки — сільське господарство, промисловість текстильна, промисловість хімічна, промисловість харчова і туризм.

У м. Несеуді переважають сектор пластмас, текстиль, компоненти для електродвигунів. Завод «Сомпласт» виробляє поліетиленові труби, плівки, бочки та контейнери, а «Пластінвест» — пакувальні матеріали; у місті виготовляють також щітки та автомобільну електроніку. У м. Бекляні домінують виробництво чорних металів, дроту, цвяхів, прокат сталі.

Продукція з деревини та целюлози виробляється в містах Бистриці, Несеуді та комуні Ілва-Міке. Будівельні матеріали виробляють у містах Бистриці та Синджорз-Бей.

Сільськогосподарська діяльність складається здебільшого з виноробства та тваринництва.

2019 переважна частина експорту була представлена машинами, електроприладами та обладнанням (48,3 %), текстилем та виробами з нього (18,9 %), деталями та вузлами транспортних засобів (13,4 %), недорогоцінними металами та виробами з них (7,1 %). Основними напрямами експорту були Німеччина (39,7 %), Італія (20,8 %), Франція (8,7 %) та Угорщина (6,1 %).

У туристичній галузі домінує транзитний, а також короткочасний діловий туризм із зростанням кількості туристів у літній період. Найбільша кількість готелів у муніципалітеті Бистриця. Територією жудця пролягає туристичний пішохідний маршрут «Віа Трансільваніка» (розроблений 2018–2022).

У м. Синджорз-Бей з 1770 виявлено 10 джерел мінеральних вод та розвивається бальнеокліматичний курорт. Лікування рекомендовано при захворюваннях органів травлення, печінки та жовчного міхура.

На 2019 у жудці 32 медичних заклади, зокрема 4 лікарні, налічувалося 1470 лікарняних ліжок, з яких 1079 — у муніципалітеті Бистриця, а з них своєю чергою 997 — у лікарні швидкої допомоги округу Бистриця.

Основні лінії автомобільних та залізничних сполучень проходять паралельно річкам Сомешул-Маре та Бистріці

Найближчий аеропорт — Міжнародний аеропорт імені А. Янчу в м. Клуж-Напока.

Місто Бистриця напряму з’єднане потягами з містами Бухарест і Клуж-Напока. Територією жудця пролягають залізниця Деда — Серецел, Деж — Бистриця, національна автодорога DN 17, що з’єднує Трансільванію та Буковину.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

У м. Бистриці працюють Національна колегія «Лівіу Ребреану» (заснована 1910 як євангельська середня школа) та Національна колегія «Андрей Мурешану» (заснована 1912 як Державна королівська цивільна школа для дівчат), а також Школа мистецтв.

Функціонує Національна колегія «Джордже Кошбук» у м. Несеуді — доуніверситетський заклад освіти, заснований 1863 як Прикордонна середня школа Франца Йосифа.

У жудці є значна кількість закладів професійної освіти, майже половина з них — у м. Бистриці.

Культура та мистецтво

Загалом у жудці 11 музеїв (це здебільшого заклади етнографічного профілю та меморіальні будинки), 199 бібліотек, 10 культурних центрів.

У м. Бистриці функціонує Муніципальний культурний центр «Джордже Кошбук», при ньому діють Муніципальний театр, Ляльковий театр, Ансамбль, Художня галерея. Працює бібліотека жудця «Джордже Кошбук». Вона є громадською установою та інтегрована в національну систему бібліотек.

Музейний комплекс Бистриця-Несеуд (заснований 1950) має такі відділи та колекції: етнографія, природничі науки, образотворче мистецтво, колекція гравюри, історія, археологія.

Прикордонний музей м. Несеуда (заснований 1931) містить середньовічну зброю, кераміку, монети, гербарії, давній румунський живопис (18–19 ст.).

У с. Ретяг є меморіальний музей (засн. 1955), присвячений фольклористу та письменнику Й. Попу-Ретеганулу (1853–1905; Румунія).

У м. Несеуді функціонує меморіальний музей письменника Л. Ребряну (засн. 1956), у с. Кошбук — меморіальний музей поета Дж. Кошбука (заснований 1922).

Архітектура

У м. Бистриці частково зберіглася середньовічна забудова з будівлями 13–15 ст. Цитадель міста зведена у 13 ст., перебудована у 15–16 ст.

Будинок Йоганнеса Лапіциди в м. Бистриці (1500) — перший будинок, в архітектурі якого здійснено перехід від пізньої готики до ренесансу в епоху раннього Відродження в Трансільванії. Будинок срібника (початок 16 ст., пам’ятка архітектури національного значення) був майстернею ювеліра. Архітектор Петро Італієць, відомий також як Петрус Італус із Лугано (1510; тепер Швейцарія — 1569; тепер Україна), прикрасив фасад цієї будівлі (1560–1563), а також реставрував Євангелічну церкву в м. Бистриці, яка є пам’яткою архітектури. У м. Беклян є замок у стилі бароко (1768).

Міста Беклян, Несеуд і Родна відомі архітектурою своїх церков.

Спорт

У Муніципальному спортивному клубі м. Бистриці (заснований 1986) культивують низку видів спорту: атлетику легку, бокс, бодібілдинг, гімнастику, гандбол, атлетику важку, теніс настільний, санний спорт, лижні гонки.

У м. Бистриці функціонує клуб «Спортивний клуб Глорія 2018 Бистриця-Несеуд» (заснований 2018). Футбольна команда клубу виступає у Лізі ІІІ та є неофіційним наступником команди клубу Футбольна академія «Глорія» (заснований 1922). Команда, як і її попередниця, грає домашні матчі на стадіоні «Жан Педуряну» (колишній Муніципальний стадіон «Глорія»; відкритий 1930) місткістю 7 800 глядачів. Клуб-попередник був володарем Кубку Румунії (1994), Кубку румунської ліги (2000), фіналістом Суперкубку Румунії (1994) та Кубку Інтертото (2007). За клуб 2010–2011 грав Жуніор Мораес (нар. 1987; Бразилія), який згодом виступав за «Металург» (Донецьк), «Динамо» (Київ), «Шахтар» (Донецьк) і збірну України.

Однойменна жіноча гандбольна команда грає у Національній лізі Румунії, була фіналісткою Європейської ліги (2024).

У листопаді 2023 у м. Бистриці відкрито Національний олімпійський тренувальний центр юніорського гандболу.

Персоналії

Село Кошбук названо на честь поета Дж. Кошбука (1866–1918), який там народився. У м. Беклян народився театральний режисер і фотохудожник Р. Афрім (нар. 1968), у с. Тирлішуа — письменник Л. Ребряну (1885–1944).

Джерело

Strategia De Dezvoltare A Județului Bistrița-Năsăud Pentru Perioada 2021–2027. Bistrița : Judeţul Bistrița-Năsăud Consiliul Județean, 2021. 672 p. URL: https://www.portalbn.ro/portal/bistrita-nasaud/portal.nsf/AAAF66B8A39DFA56C2258825004BE03E/%24FILE/STRATEGIA%20DE%20DEZVOLTARE%20A%20JUDETULUI%20BISTRITA-NASAUD%20pentru%20%20perioada%202021-%202027.pdf

Література

Anca V., Anuta I., Ardelean S. et al. Bistrița-Năsăud. Bucuresti : Sport-Turism, 1979. 240 p.
Chintăuan I., Prahase M. Bistrița-Năsăud, locuri și oamen. Cluj-Napoca : Editura Supergraph, 2004. 124 p.
Gaiu C., Duda V., Gavrilaş-Vasilichi A. et al. Judeţul Bistriţa Năsăud — oameni şi locuri. Bistriţa : Complexul Muzeal Bistriţa-Năsăud, 2015. 240 p.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Бистриця-Несеуд // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бистриця-Несеуд (дата звернення: 11.10.2026).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 08.01.20251