Атлетика важка

Атле́тика важка́вид спорту, змагання, яке полягає у підніманні ваги (штанги).

Історична довідка

Атлети змагалися у піднятті ваги ще у Стародавній Греції та Стародавньому Єгипті.

Офіційні змагання проводяться у США з 1860-х, в Європі — з 1870-х. У Російській імперії важка атлетика почала розвиватися наприкінці 19 ст.

1885 лікар і педагог В. Краєвський (1841–1901) заснував у м. Санкт-Петербурзі перший у Росії аматорський (див. Аматор) гурток атлетики, де спортсмени займалися зокрема й силовими вправами. У лютому 1895 лікар Є. Гарнич-Гарницький (1834–1908) заснував Київський атлетичний гурток.

Перший міжнародний чемпіонат із важкої атлетики відбувся 1891 у м. Лондоні (Велика Британія), перший офіційний чемпіонат світу — 1898 у м. Відні (тепер Австрія). Перший чемпіонат Європи організовано 1896 у м. Роттердамі (Нідерланди).

Перший Всеросійський чемпіонат із важкої атлетики відбувся 1897. Змагалися у п’яти вправах з обтяженнями: жимі, ривку й поштовху двома руками, поштовху й ривку однією рукою, а також у вільних вправах.

Уперше змагання з важкої атлетики включено до програми Літніх Олімпійських ігор 1896. Відтоді їх проводили на всіх олімпійських іграх, окрім Літніх Олімпійських ігор 1900, Літніх Олімпійських ігор 1908 та Літніх Олімпійських ігор 1912.

Спочатку цей вид спорту призначався винятково чоловікам, але згодом ним почали займатися й жінки. Перший чемпіонат світу серед жінок проведено 1987 у м. Дейтона-Біч (США). Від 2000 змагання з важкої атлетики серед жінок включено до програми Олімпійських ігор.

Характеристика

Правила

Правила змагань змінювалися з розвитком важкої атлетики. За сучасними правилами, атлету необхідно підняти штангу над головою у двох вправах — ривку та поштовху і жимі. У кожній вправі учасник має право на 3 спроби — хоча б одна з них має бути успішною, інакше спортсмен буде дискваліфікований. Найкращі результати кожної вправи підсумовуються для отримання загального результату. Перемагає той, хто набрав найбільшу суму найкращих результатів у кожній вправі. За однакового результату у змаганнях перше місце посідає той, хто першим досяг відповідного результату. Змагання проводяться в 10 вагових категоріях. Їх оцінюють три судді (див. Суддя у спорті) за принципом більшості.

Спортивні організації

Організаційними питаннями важкої атлетики опікується на світовому рівні Міжнародна федерація важкої атлетики (заснована 1905; на 2020 включає 192 національні федерації), на національному — Федерація важкої атлетики України (заснована 1991, належить до Міжнародної федерації важкої атлетики з 1992).

Важка атлетика в Україні

1923 у м. Москві проведено перший Чемпіонат СРСР, на якому призерами змагань стали важкоатлети з України: Я. Шепелянський, І. Жуков, Д. Ехт, Л. Алекс, А. Орлеан. Перша Всеукраїнська олімпіада відбулася роком раніше у м. Харкові, а її чемпіонами стали Я. Шепелянський, І. Жуков, В. Поль і Д. Ехт. З 1934 капітаном збірної команди Української РСР був Г. Попов (1912–1974; Азербайджан, Україна). Він винайшов новий спосіб присіду під штангу — «розніжка», першим зі спортсменів України встановив найвище на той час світове досягнення у ривку — 98,2 кг. 1938 спортсмен із м. Києва Я. Куценко першим із важкоатлетів СРСР показав у сумі триборства 400 кг у важкій ваговій категорії. 1947 спортсмен став чемпіоном Європи — першим серед представників важкої атлетики України.

1946 секція важкої атлетики СРСР приєдналася до Міжнародної федерації важкої атлетики. Важкоатлети СРСР уперше взяли участь у Літніх Олімпійських іграх 1952 у м. Гельсінкі. Спортсмени з України виступали у складі збірної СРСР, зокрема Я. Куценко був прапороносцем збірної СРСР на церемонії відкриття. 1981 і 1982 В. Соц із м. Донецька став чемпіоном світу та Європи, встановив 6 рекордів. 1981 звання чемпіона світу та Європи здобув В. А. Кравчук із м. Кривого Рогу, а 1981, 1982, 1983 — А. Писаренко (м. Київ).

Після розпаду СРСР збірна команда важкоатлетів незалежної України на чемпіонаті світу 1993 в Австралії та чемпіонаті Європи 1994 у Чехії виборола перші загальнокомандні місця.

У розвиток важкої атлетики зробили внесок тренери: Е. Бровко, М. О. Калінін, Ю. Кучинов, М. Мацьоха, В. Нечипоренко, А. Речкіман, О. Риков, М. Світличний та ін. Відомі важкоатлети: В. Бажан, О. Блищик, Є. І. Гордієнко, М. Гордійчук, Л. Григурко, Н. Давидова, Л. Жаботинський, Ю. К. Зайцев, Ю. Каліна, О. Коробка, П. Король, В. Крищишин, О. Левандовський, В. Масловська, Г. Новак, Ю. Паратова, І. Рибак та ін.

Література

  1. Драга В. В., Мироненко П. М., Гавацко С. П. Тяжелая атлетика укрепляет здоровье. Киев : Здоров’я, 1993. 120 с.
  2. Платонов В. М., Булатова М. М. Фізична підготовка спортсмена. Київ : Олімпійська література, 1995. 320 с.
  3. Ткаченко К. Важка атлетика в Україні // Наш спорт. 1996. Ч. 32. С. 13–15.
  4. Олешко В. Г. Силові види спорту. Київ : Олімпійська література, 1999. 288 с.
  5. Stefanyshyn D., Fusco C. Athletics: Increased Shoe Bending Stiffness Increases Sprint Performance // Sports Biomechanics. 2004. № 3 (1). Р. 55–66.
  6. Мочернюк В. Б. Українська важка атлетика доби незалежності // Вісник Прикарпатського університету. Фізична культура. 2010. Вип. 12. С. 14–19.
  7. Півень О. Б., Джим В. Ю. Історичні аспекти та перспективи розвитку на сучасному етапі важкої атлетики в Україні // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2015. Вип. 8. С. 64–70.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Атлетика важка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлетика важка (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ