Атлетика легка

Race-801940 1920.jpg
Running-4338238 1920.jpg

Атле́тика легка́вид спорту, який об’єднує змагання з бігу, спортивної ходьби, стрибків, метання та багатоборства.

Історична довідка

Перші змагання з легкої атлетики відбулися під час Олімпіад у Стародавній Греції (з 776 до н. е). Першим і єдиним видом спорту протягом 13 Олімпіад був біг на відстань, що дорівнювала довжині стадіону (стадію) — 192,27 м.

724 до н. е. змагання з легкої атлетики поповнилися бігом на два стадії, а згодом — бігом на вісім стадіїв, п’ятиборством, естафетами тощо.

У середині 19 ст. відбулося відродження легкої атлетики. 1837 учні коледжу у м. Регбі (Велика Британія) змагалися у бігу на дистанцію 2 км, після чого такі турніри стали проводити в інших освітніх закладах. З 1851 до програми змагань включили стрибки. 1866 у Великій Британії проведено перший чемпіонат із легкої атлетики.

Змагання з легкої атлетики включали до програми кожних Літніх Олімпійських ігор сучасності, починаючи з Літніх Олімпійських ігор 1896. На І Олімпійських іграх 63 спортсмени-легкоатлети з 9 країн виборювали медалі у 12 із 43 видів спорту, що входили до програми.

Спочатку змагання були лише чоловічими, але на Літніх Олімпійських іграх 1928 були введені також і жіночі дисципліни. Тоді їх було лише 5.

У Літніх Олімпійських іграх 2016 у м. Ріо-де-Жанейро (Бразилія) брало участь понад 2 000 легкоатлетів з 201 країни.

У Російській імперії перший чемпіонат із легкої атлетики відбувся 1908, і відтоді такі змагання проводилися щорічно до 1916. У 1920-х біг, стрибки, метання були обов’язковими у підготовці резерву Червоної армії. Від 1936 регулярно проводилися першості СРСР з легкої атлетики. 1946 легкоатлети СРСР уперше взяли участь у чемпіонаті Європи, а 1952 — в Олімпійських іграх, серед них — і спортсмени з України.

Найбільше олімпійських медалей завоювали легкоатлети: П. Нурмі (Фінляндія) — 12; К. Льюїс (США) — 10, Е. Фелікс (США) і М. Отті (Ямайка), обидві — по 9, Р. Юрі (США), В. Рітола (Фінляндія), У. Болт (Ямайка); усі — по 8.

Характеристика

Простота змагань і відсутність необхідності в дорогому обладнанні роблять легку атлетику доступним видом спорту. Це здебільшого індивідуальний вид спорту, за винятком естафет та змагань (у яких для командного заліку об’єднуються результати виступів усіх спортсменів).

Сучасні правила і формат змагань легкої атлетики були визначені протягом 19 — початку 20 ст. у Західній Європі та Північній Америці. Згодом ці правила поширилися в інших частинах світу.

До програми Олімпійських ігор, літніх чемпіонатів світу та Європи входять 47 видів змагань — 24 чоловічих і 23 жіночих. Це змагання з бігу на 100, 200, 400, 800, 1 500, 5 000 і 10 000 м, марафонського бігу (42 км 195 м), бар’єрного бігу на 110 (для жінок — 100) і 400 м, стипль-чезу (бігу на 3 000 м з перешкодами), спортивної ходьби на 20 і 50 км (лише для чоловіків), стрибків у висоту, з жердиною, у довжину і з потрійного стрибка, штовхання ядра, метання диска, молота і списа та багатоборства — десятиборства у чоловіків і семиборства у жінок.

Змагання з легкої атлетики поділяють на дві групи: офіційні змагання та одноденні комерційні турніри. До першої групи належать: літній чемпіонат світу (проводять з 1983); чемпіонат світу у приміщенні (з 1985); чемпіонат світу з легкоатлетичних естафет (з 2014); чемпіонат світу з кросу та бігу по шосе (з 1973); чемпіонат світу серед юніорів (до 20 років) і юнаків (до 18 років), обидва — з 1986; чемпіонат Європи (з 1934); Кубок Європи (з 1965) та інші. До другої групи відносять: серію «Гран-прі», теперішня назва — «Діамантова ліга» (з 1985); Світовий тур змагань у приміщеннях (з 2016).

Більшість сучасних змагань на вищому рівні проводяться під егідою міжнародної федерації «Світова легка атлетика» (заснована 1912). Це всесвітній керівний орган цього виду спорту для усіх континентальних і національних федерацій. Організацію засновано 1912, після Літніх Олімпійських ігор 1912. На 2021 вона налічує 214 учасників.

Європейську асоціацію легкої атлетики було організовано 1970. На 2021 організація нараховує 51 національну асоціацію.

1991 засновано Федерацію легкої атлетики України (ФЛАУ), від 2018 — «Легка атлетика України».

Легка атлетика в Україні

Перші свідчення істориків про змагання з легкої атлетики на теренах України припадають на другу половину 19 ст. У м. Миколаєві 21.05.1858 відбулися змагання з бігу, організовані військово-морськими офіцерами для матросів і солдатів.

Перша всеросійська олімпіада (1913) відбулася у м. Києві. Серед 579 учасників змагань 174 спортсмени представляли легку атлетику. У програмі було 25 видів: біг на 100, 200, 400, 800, 1 500, 5000, 10 000 м, марафонський біг та командний біг на 3000 м, крос на 8000 м, біг на 110 м із бар’єрами, естафетний біг 4 × 100 м і 4 × 400 м, спортивна ходьба на 10 км, стрибки у висоту з місця і розбігу, стрибки у довжину з місця і розбігу, потрійний стрибок із розбігу, стрибок із жердиною, метання диска, списа, молота, штовхання ядра, десятиборство.

Важливим етапом розвитку легкої атлетики стала І Всеукраїнська олімпіада, проведена 10–18 серпня 1921 у м. Харкові, тодішній столиці України. У змаганнях із легкої атлетики брало участь понад 100 спортсменів.

1923 відбулася І Спартакіада України (м. Харків). З 1928 регулярно організовували Всесоюзні спартакіади. Легкоатлети України виступали в складі збірної команди республіки.

За радянських часів проводилися щорічні чемпіонати СРСР та УСРР/УРСР з легкої атлетики (1920–1992). До легкоатлетичної збірної СРСР для участі в Літніх Олімпійських іграх 1952 у м. Гельсінкі (Фінляндія) увійшли 11 спортсменів з України. Відтоді легкоатлети України виступали на олімпійських змаганнях. Зокрема, успішними були Літні Олімпійські ігри 1960 у м. Римі (Італія). Чотири представники України стали олімпійськими чемпіонами: В. Голубничий (спортивна ходьба; 20 км, 1:34:08 год), Л. Шевцова (біг; 800 м, 2:04,50 хв), В. Крепкіна (стрибки в довжину; 6,37 м), В. Цибуленко (метання списа; 84,64 м), двоє вибороли срібні медалі: В. Брумель (стрибки у висоту; 2,16 м), Л. Бартенєв (біг; 4 × 100 м, 40,24 с) та один спортсмен — бронзову медаль: І. Тер-Ованесян (стрибки в довжину, 8,04 м). Тріумфували легкоатлети України на Літніх Олімпійських іграх 1980 у м. Москві (Росія) — семеро атлетів завоювали золоті, один — срібну і троє — бронзову медаль. 1984 уперше в історії світової легкої атлетики упродовж одного року С. Бубка встановив чотири рекорди світу.

Від 1992 щорічно відбуваються чемпіонати України з легкої атлетики (літні й зимові).

Проводять такі змагання з легкої атлетики: Кубок України, чемпіонат України серед команд, чемпіонати й Кубки України з окремих дисциплін (метання, спортивна ходьба, крос, марафон тощо), чемпіонати України серед юнаків, юніорів, молоді та ветеранів.

Перше українське олімпійське золото у легкій атлетиці здобула І. Кравець у потрійному стрибку на Літніх Олімпійських іграх 1996 у м. Атланті (США).

Легкоатлетам України належить низка рекордів. Стрибун із жердиною С. Бубка встановив 35 світових рекордів, а його рекорд 1994 для стрибків у висоту просто неба (6,14 м) на 2020 досі ніким не побитий. Світовий рекорд C. Бубки для стрибків у приміщеннях (6,15 м), встановлений 1993, побив лише 2014 Р. Лавіллені (нар. 1986, Франція), стрибнувши на 6,16 м. На 2020 понад 20 років ніхто з спортсменів не підкорив встановлений 1995 рекорд І. Кравець у потрійному стрибку (15,50 м).

На території України проведено низку міжнародних змагань.

  • 006 м. Ялта приймало Кубок Європи з багатоборства (І ліга), 2007 — зимовий Кубок Європи з метань.
  • 2013 у м. Донецьку відбувся чемпіонат світу з легкої атлетики серед юнаків.
  • 2013 Україна провела юніорський чемпіонат світу з легкої атлетики. Участь у змаганнях взяли 1542 спортсмени зі 174 країн світу.
  • 2019 у м. Луцьку відбувся Командний чемпіонат Європи з багатоборств.

У розвиток української легкої атлетики зробили внесок тренери: В. Абраменко, В. Аксьонов, А. Антіпов, С. Бабаков, О. Бабкін, М. Виставкін, А. Голубцов, В. Зелінський, В. Киба, А. Коваленко, І. Леоненко, І. Муренко, І. Паламарчук та інші.

Серед титулованих легкоатлетів України: Ф. Мельник (Велєва-Мельник), І. Неделенко-Ліщинська (Ліщинська), О. Овчарова-Красовська (Красовська), Н. Олізаренко (Мушта), В. Підлужний, М. Пінігіна (Кульчунова), О. Повх, Т. Пророченко (Буракова), М. Рємєнь, О. Саладуха, Ю. Сєдих, Т. Скачко, Х. Стуй, В. Стьопіна, Т. Терещук-Антипова, Н. Ткаченко, Р. Щуренко, Д. Юрченко та інші.

Література

  1. Остапенко А. Н., Селиверстов Б. И., Чистяков Ю. Н. Легкая атлетика. Москва : Высшая школа, 1979. 206 с.
  2. Пресс Т. Н. Не легкая эта атлетика. Москва : Знание, 1982. 64 с.
  3. Макаров А. Н., Теннов В. П., Сирис П. З. Легкая атлетика. 2-е изд., перераб. и доп. Москва : Просвещение, 1987. 303 с.
  4. Бобровник В. И., Козлова Е. К. Актуальные проблемы современных научных исследований в легкой атлетике // Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Серія: Педагогічні науки. Фізичне виховання та спорт. 2013. Вип. 112 (1). С. 49–54.
  5. Аврутин С. Ю., Артюшенко А. Ф., Беца Н. Н. та ін. Легкая атлетика. Киев : Логос, 2017. 758 с.
  6. Козлова О. К., Воробйова А. В., Косминіна О. С. та ін. Динаміка спортивних результатів українських спортсменів у міжнародних змаганнях з легкої атлетики // Науковий часопис #Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова. Серія 15: Науково-педагогічні проблеми фізичної культури (фізична культура і спорт). 2017. Вип. 9. С. 39–43.

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Атлетика легка // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Атлетика легка (дата звернення: 24.10.2021).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
21.02.2021

Офіційний телеграм-канал ВУЕОфіційний телеграм-канал ВУЕ