Єзуїтів колегіум і костел у Вінниці
Єзуї́тів коле́гіум і косте́л у Ві́нниці — ансамбль пам’яток архітектури й містобудування національного значення, Україна.
Зміст
Розташування. Складники
Муровані споруди костелу й прилеглих корпусів колегіуму і конвікту (келій) містяться на підвищеному правому березі р. Південний Буг в історичному центрі міста на його головній вулиці Соборній поряд із колишнім Домініканським монастирем, формуючи разом із ним та навколишніми залишками оборонних споруд інкастельований (пристосований до оборони) комплекс головних споруд міста 17–18 ст. Головний північний фасад костелу виходить на вулицю Соборну і є архітектурним акцентом у забудові.
Історична довідка
Колегіум єзуїтів у м. Вінниці засновано 1611, коли генерал Подільських земель, староста вінницький В. О. Калиновський (дата народження невідома; тепер Україна — 1620; тепер Польща) надав для цього кошти. 1613–1617 зведено муровані споруди. 1617 (за іншими джерелами — 1647) колегіум разом із прилеглим із заходу Домініканським монастирем оточено оборонним муром з баштами й утворено фортецю, за якою закріпилася назва Мури. Колегіум протягом 17–18 ст. фінансували родини магнатів Пісочинських, Сапіг, Калиновських, Одрживольських. 1773 у зв’язку зі скасуванням ордена єзуїтів колегіум закрито і в його приміщеннях влаштовано школу греко-католицького ордена василіян (див. Василіянські школи).
Костел єзуїтів, збудований 1613–1617, згорів 1778, але незабаром його відбудовано. У двоповерховому, П-подібному в плані корпусі колегіуму, зведеному в 1613–1617, наприкінці 18 ст. містилися різні заклади освіти, не пов’язані з релігійною сферою: від 1785 повітова школа, від 1814 губернська польська гімназія, від 1832 російська гімназія, 1907–1918 чоловіча гімназія. У 1870-х унаслідок аварійного стану південну частину оборонного муру з келіями, що прилягали до нього, та іншими спорудами розібрано. 1891 обвалилася частина муру з північного боку. 1901 деякі занедбані приміщення ансамблю відремонтовано. Значну реконструкцію розпочато 1907 у зв'язку з пристосуванням споруд під чоловічу гімназію, а 1911 тут розмістили й жіночу гімназію. Головний фасад костелу зазнав суттєвих змін 1907 під час пристосування для розміщення гімназії, проте зберіг риси стилю бароко. Від 1919 тут влаштовано історичний музей і бібліотеку, а пізніше — окружний архів. Тепер тут Державний архів Вінницької області. У колишньому корпусі келій, що розташований з південного боку й прилягає до оборонного муру, міститься Вінницький обласний краєзнавчий музей.
Характеристика
Костел і корпус колегіуму муровано з цегли й потиньковано (див. Тиньк), дахи укрито покрівельною сталлю. Костел є тринавовою базилікою з прямокутним у плані пресбітерієм. Під костелом є велика крипта, оприявнена на фасадах масивним цоколем. Головний фасад після реконструкції 1907 поєднує стильові риси бароко й неокласицизму: характерне для костелів тридільне членування фасаду, одинарні й спарені пілястри тосканського ордера, аркові й прямокутні із сандриками вікна, ніші, архівольти тощо.
П-подібний у плані двоповерховий корпус колегіуму прилягає з тилу до пресбітерію костелу. Має коридорне розпланування з однобічним розташуванням приміщень. Архітектурним акцентом, що зберіг первісну стилістику бароко, є західний причілок, увінчаний пластичним двоярусним фронтоном з декоративними вазами.
Значення
Колегіум та костел єзуїтів у Вінниці є рідкісним збереженим ансамблем споруд осередку ордену єзуїтів на території України, що мав сакральне, освітнє й оборонне значення. Від 1963 — пам’ятка архітектури й містобудування республіканського (тепер національного) значення.
Додатково
У літературі від початку 20 ст. поширено помилкове найменування цього ансамблю — Єзуїтський монастир.
Література
- Winnica // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. Warmbrun; Worowo; Warszawa, 1893. T. 13. S. 553.
- Ричков П. Українська архітектурна спадщина Товариства Ісуса // Архітектурна спадщина України. Вип. 5. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 2002. С. 169–195.
- Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. С. 85.
- Вечерський В. Архітектурні пам’ятки, досліджені Григорієм Павлуцьким: збережені й знищені // Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. С. 162.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Єзуїтів колегіум і костел у Вінниці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Єзуїтів колегіум і костел у Вінниці (дата звернення: 10.10.2026).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.10.2025
